Анджела Ленсбері

У трейлері фільму «Портрет Доріана Грея», 1945.

Анджела Бріджит Ленсбері народилася в Лондоні в сім'ї бізнесмена Едгара Ленсбері і акторки Мойни Макгілл. Її дідом був Джордж Ленсбері, лідер Лейбористської партії. Під час Другої світової війни з матір'ю і двома молодшими братами емігрувала спочатку в Канаду, а потім в США.

Кінодебют Ленсбері відбувся в 1944 році у фільмі «Газове світло», де головні ролі виконали Інгрід Бергман та Шарль Буає. Юна акторка одразу ж отримала номінацію на Оскар за роль другого плану. За наступний фільм «Портрет Доріана Грея» (1945) отримала перший Золотий глобус і другу номінацію на Оскар.

За словами Ленсбері, їй хотілося грати головних героїнь, натомість студійні боси «MGM» бачили в ній характерну актрису і давали їй ролі сестер, коханок і матерів. Яскравий приклад — у 22 роки студія дала їй роль 45-річної коханки героя Спенсера Трейсі у стрічці Френка Капри «Стан єдності» (1948).

Анджела Ленсбері у фільмі «Поки пливуть хмари» (1946)

В 1962 році вийшов найвідоміший фільм Ленсбері — «Манчжурський кандидат». У цьому політичному триллері вона втілила місіс Айзелін, дружину впливового сенатора, метою якої було вбивство кандидата на пост президента США руками її сина (Ленсбері була лише на три роки старша від свого екранного сина — Лоренса Гарві)[5]. Ця роль принесла їй Золотий глобус і Премію Національної ради кінокритиків США, а також номінацію на Оскар (але нагороду отримала Патті Дьюк).

В кінці 1970-х років Ленсбері з'явилася в таких відомих детективних фільмах, як «Смерть на Нілі» (1978), «Леді зникає» (1979, римейк класичної стрічки Гічкока) та «Дзеркало тріснуло» (1980), де вдало втілила образ міс Джейн Марпл, і де її партнерами стали Елізабет Тейлор, Тоні Кертіс та Кім Новак.

В 1984 році акторка погодилася на роль Джессіки Флетчер в серіалі каналу CBS «Вона написала вбивство», який зазнав великого успіху і протримався у прайм-таймі протягом 12 років (навіть по завершенні останнього сезону на екрани продовжували виходити телефільми про Джессіку). За увесь цей час над шоу встигли попрацювати 33 режисери, у тім числі й син акторки Ентоні Шоу, а гостями стали такі зірки, як Джанет Лі, Джин Сіммонс, Ван Джонсон, Мартін Ландау, Ширлі Найт, Сід Чарісс, Ернест Боргнайн та багато інших. За цю роль Ленсбері 12 разів номінувалась на премію «Еммі», але нагороди так і не отримала, що зробило антирекордсменкою — як виконавиці з найбільшою кількістю номінацій (18) без жодної перемоги в історії телепремії.

Анджела Ленсбері у 1966 році

Успішною була і театральна кар'єра Ленсбері, що розпочалась на Бродвеї у 1957 році в постановці «Готель Парадізо». Але зіркою сцени її зробив мюзикл Джеррі Гермена «Мейм» (1966), де її партнеркою була Бі Артур. Мюзикл витримав 1 508 вистав та приніс Ленсбері першу премію Тоні. Другу вона отримала 1969 року за «Дорогий світ/Dear World», третю — за мюзикл «Циганка/Gypsy» (1974), а четверту — за роль місіс Ловетт в «Свіні Тодд» (1979).

Повернення акторки на сцену відбулося 2007 року у п'єсі «Рівний рахунок», де вона зіграла роль відомої в минулому тенісистки, й де її партнеркою стала Меріен Селдес, а в 2009 році вона разом з Рупертом Евереттом виступила в бродвейській постановці п'єси Ноеля Коварда «Невгамовний дух», яка отримала добру критику і принесла Ленсбері п'яту премію Тоні[6].

У 2009—2010 роках грала матір героїні Кетрін Зета-Джонс в бродвейському мюзиклі Стівена Сондхайма «Маленька нічна серенада»[7], а в 2012 році брала участь у постановці п'єси «Найдостойніший» Гора Відала.

В 2013 році Ленсбері вирушила в австралійське турне з п'єсою «Водій міс Дейзі», де виконувала головну роль. А наступного року акторка після сорокарічної перерви повернулася на лондонську сцену з п'єсою «Невгамовний дух».

В останні роки на кіно- та телеекрані з'являється зрідка: в 2011 році зіграла невелику роль в фільмі «Пінгвіни містера Поппера» з Джимом Керрі; в 2017 році з'явилася в міні-серіалі «Маленькі жінки» за романом Луїзи Мей Елкотт, а в 2018 році у фільмі «Мері Поппінс повертається» зіграла продавчиню чарівних повітряних кульок.

У 2013 році Анджелу Ленсбері було відзначено Премією «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі[8].

Анджела Ленсбері зі своїми дітьми (1957 рік)

В 19 років одружилася з актором Річардом Кромвелем, через рік розлучилася.

В 1946 році познайомилася з ірландським актором Пітером Шоу. В 1949 році вступила в шлюб, де народила двох дітей — сина Ентоні Пітера (1952) та дочку Дейдрі Енн (1953). Залишалася з чоловіком до його смерті в 2003 році[9].

• «Готель Парадізо» (квітень — липень 1957) — Марсель
• «Смак меду» (жовтень 1960 — вересень 1961) — Гелен
• «Свистіти вміє кожен» (квітень 1964) — Кора Хувер Хупер
• «Мейм» (травень 1966 — січень 1969) — Мейм Денніс
• «Дорогий світ/Dear World» (лютий — березень 1969) — графиня Аурелія
• «Циганка/Gypsy» (вересень 1974 — січень 1975) — Роза
• «Гамлет» (1975—1976) — Гертруда
• «Король і я» (квітень 1978) — Анна Леоновенс
• «Свіні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт» (березень 1979 — червень 1980) — місіс Неллі Ловетт
• «Маленький сімейний бізнес» (грудень 1982) — Ліліан
• «Мейм» (липень — серпень 1983) — Мейм Денніс
• «Рівний рахунок/Deuce» (квітень — серпень 2007) — Леона Маллен
• «Невгамовний дух» (березень — липень 2009) — Мадам Аркаті
• «Маленька нічна серенада» (грудень 2009 — липень 2010) — мадам Армфельдт
• «Найдостойніший» (квітень — липень 2012) — місіс Сью-Елен Гамедж
• «Водій міс Дейзі» (лютий — липень 2013) — Міс Дейзі Вертан
• «Невгамовний дух» (березень — липень 2014) — Мадам Аркаті

• BAFTA
  • Премія «Британія» — за життеві досягнення (2003).
  • Номінація на найкращу акторку другого плану: «Смерть на Нілі» (1978).
• Золотий глобус
  • Нагорода найкращій акторці другого плану: «Портрет Доріана Грея» (1945), «Манчжурський кандидат» (1963).
  • Нагорода найкращій акторці (телебачення, драма): «Вона написала вбивство» (1985, 1987, 1990, 1992).
  • Номінація на найкращу акторку мюзиклу/комедії: «Дещо для кожного» (1971), «Набалдашник і мітла» (1972).
  • Номінація на найкращу акторку в драматичному телесеріалі: «Вона написала вбивство» (1986, 1988, 1989, 1991, 1993, 1995)
• Оскар
  • Почесний Оскар за видатні заслуги в кінематографі (2013).
  • Номінації на найкращу акторку другого плану: «Газове світло» (1945), «Портрет Доріана Грея» (1946), «Манчжурський кандидат» (1962).
• Тоні
  • Нагорода найкращій акторці в мюзиклі: «Мейм» (1966), «Дорогий світ/Deay World» (1969), «Циганка/Gypsy» (1975), «Свіні Тодд» (1979).
  • Нагорода найкращій акторці другого плану в п'єсі: «Невгамовний дух» (2009).
  • Номінація на найкращу акторку в п'єсі — «Рівний рахунок» (2007), та номінація на найкращу акторку другого плану в мюзиклі — «Маленька нічна серенада» (2010).
• Національна рада кінокритиків США
  • Нагорода найкращій акторці другого плану: «Манчжурський кандидат» (1962), «Смерть на Нілі» (1978).
• Еммі
  • Номінація на найкращу акторку в міні-серіалі або телефільмі: «Маленька Глорія… Нарешті щаслива» (1983).
  • Номінації на найкраще індивідуальне виконання в вар'єте чи мюзиклі: «Свіні Тодд» (1985), 41 щорічна церемонія вручення премії Тоні (1987), 43 щорічна церемонія вручення премії Тоні (1990).
  • Номінації на найкращу акторку в драматичному телесеріалі «Вона написала вбивство» (1985—1996, 12 номінацій поспіль).
  • Номінація на найкращу акторку другого плану в міні-серіалі або телефільмі: «Той, що пронизує пітьму» (2004).
  • Номінація на найкращу запрошену акторку в драматичному телесеріалі (2005, за роль Елеанор Дюваль в серіалі «Закон і Порядок: Суд присяжних»).
• У 2014 році Анджела Ленсбері отримала звання Дами-Командора ордену Британської імперії.

• Анджела Ленсбері на сайті TV.com