Андріївка (Андріївська селищна рада, Ізюмський район)

Річка Сіверський Донець

Селище міського типу Андріївка розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване озеро Лиман, на протилежному березі — смт Донець.

Через селище проходить автошлях районного значення Р78. Поруч проходить залізнична лінія Харків — Лиман, на якій знаходяться станція Шебелинка та зупинний пункт Андріївка. До селища примикають великі лісові масиви (дуб, сосна).

Територія селища була заселена ще в V—IV тисячолітті до н. е. Про це свідчать залишки трьох поселень епохи неоліту.

Засноване у 1663 році. В козацькі часи належала до Балаклійського полку, а після його ліквідації у 1676 році — Харківському. 1679 року селище стало частиною Ізюмської оборонної лінії. Від 1685 року Андріївська сотня була підпорядкована Ізюмському полкові, у складі якого перебувала до припинення його існування у 1765 році.

За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Андріївської волості Зміївського повіту, мешкало 5159 осіб (2842 чоловічої статі та 2317 — жіночої), налічувалось 978 дворових господарств, існували 2 православні церкви та станова квартира, відбувалось 5 ярмарків на рік[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 11 663 осіб[3].

Навесні 1817 року Андріївка стала військовим поселенням[4]. Тут був розквартирований Борисоглібський уланський полк, в зв'язку з чим її перейменували в Новоборисоглібськ. Після скасування системи військових поселень Андріївка стала селом Зміївського повіту Харківської губернії. На початку XX століття чисельність населення становила близько 6 тис. осіб[5].

Опис села в дореволюційний (1917 року) час є в книзі Петра Шелеста[6].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 197 людей[7] (за іншими даними — щонайменше 246 жителів селища[8]).

Андріївська селищна рада

У листопаді 2017 року в Андріївці відбувся спалах епідемії на гепатит А, внаслідок чого захворіли 29 осіб. Причиною спалаху хвороби стало утримання у селищі джерел водопостачання неналежному стані, а також недостатнє забезпечення населення людей якісною питною водою[9].

2020 року компанія «Нафтогаз України» запустила пілотну сонячну електростанцію потужністю 0,999 МВт[10].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, селище міського типу увійшло до складу Ізюмського району[11].

Герб селища відомий з печатки 1765 року і має козацьке походження. У щиті квітка що проростає із землі над якою півмісяць рогами догори^{[джерело не вказане 204 дні]}.

На околиці села, за сосновим бором, розташований дослідно-випробувальний полігон Науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Молнія», що діє на базі харківської Політехніки. На полігоні досліджуються впливи на техніку природних блискавок і штучних електромагнітних розрядів — від звичайного іскріння на залізниці до імпульсу ядерного вибуху тощо[12].

• Перцев Іван Матвійович — доктор фармацевтичних наук, співрозробник мазей «Левомеколь» та «Левосин».
• Шевченко Борис Демидович (1904—1944) — полковник, Герой Радянського Союзу, народився в селі Андріївка.
• У селі народився та зростав Петро Шелест (1908—1996) — партійний і державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК КП України (1963—1972).

• 
  Андріївська лікарня
• 
  Андріївський будинок дитячої та юнацької творчості
• 
  Андріївський Будинок культури
• 
  Храм Різдва Пресвятої Богородиці
• 
  Меморіальна дошка ліквідаторам та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС
• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку
• 
  Пам'ятник невідомому солдату

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

• Клочан Д. Ф. Андріївка / Д. Ф. Клочан // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. — Т. 21: Харківська область. — С. 161—173.
• Погода в селі Андріївка
• ВРУ
• Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.