Антонівка (Миколаївський район)
Анто́нівка (колишня назва — Бредихине) — село в Україні, у Новоодеському районі Миколаївській області, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Громоклії, за 48 км на північний схід від районного центру. Через село проходить автодорога Миколаїв—Кіровоград. Згідно з переписом населення 2001 року населення села становило 594 особи.
| село Антонівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Миколаївська область |
| Район/міськрада | Новоодеський район |
| Рада | Антонівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA48060330020076453 |
| Облікова картка | Антонівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1791 |
| Населення | 594 |
| Площа | 0,423 км² |
| Густота населення | 1 404,26 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 54105 |
| Телефонний код | +380 5167 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°31′27″ пн. ш. 32°05′19″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
19 м[1] |
| Водойми | річка Громоклія, Балка Прусакова |
| Відстань до районного центру |
48 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Антонівка, вул. Центральна, 17а |
| Карта | |
  Антонівка | |
 Антонівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
У селі Балка Прусакова впадає у річку Громоклію.
Історія
Село засноване в 1791 році. Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У роки громадянської війни тут діяв партизанський загін під командуванням Л. Л. Ткаченка. У 1922 році в селі була створена партійна, а у 1924 році — комсомольська ячейки.
На фронтах німецько-радянської війни билися 350 місцевих жителів, 258 з них удостоєні нагород, 172 людини загинули.
Повоєнний період
В селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Фрунзе, за яким було закріплено 6 159 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4 694 га орних земель. У господарстві вирощували зернові культури, було розвинене м'ясо-молочне тваринництво. За успіхи в праці багато колгоспників були нагороджені орденами і медалями, у тому числі орденом Леніна — доярка Е. Н. Анпілогова і голова колгоспу Г. Н. Ковальчук, орденами Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора — бригадир овочівницької бригади У. Г. Нікітенко, орденом Трудового Червоного Прапора — доярки М. П. Нікіщенко і М. Д. Ястребова.
Працювали середня школа-інтернат, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок на 25 місць, будинок культури із залом на 300 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,6 тисяч примірників, два магазини, комплексний приймальний пункт районного побутового об'єднання, відділення зв'язку, АТС на 50 номерів, ощадна каса. Діяв водопровід.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 498 осіб, з яких 248 чоловіків та 250 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 594 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,98 % |
| російська | 1,85 % |
| молдовська | 0,17 % |
Археологічні знахідки
Біля села розкопана група курганів з похованнями епохи бронзи та скіфського часу (V-II століття до н. е. століття до н. е.). В одному з курганів виявлено поховання знатної кочівниці X століття із залишками шкіряних чобітків.
Пам'ятники
У 1977 році в селі відкрито меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів і воїнів-односельчан, полеглих в боях з гітлерівцями.
Примітки
- Погода в селі
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.