Антонів (Білоцерківський район)
Анто́нів — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 841 осіб.
| село Антонів | |
|---|---|
 Усипальниця родини Підгорських (початок XIX ст.). Пам'ятка архітектури | |
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Білоцерківський район |
| Громада | Сквирська міська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1471 |
| Населення | 841 |
| Площа | 6,11 км² |
| Густота населення | 137,64 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09052 |
| Телефонний код | +380 4468 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
184 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09052, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Антонів, вул. Ювілейна ,1 |
| Сільський голова | Вірич-Гринчій Олександр Іванович |
| Карта | |
  Антонів | |
 Антонів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
Історична дата утворення Антонова невідома. Припускають, що в княжу добу на місці села стояло місто Розволожжя, яке було значним населеним пунктом. Залишки земляних ровів цього поселення були помітними навіть у ХІХ столітті. Підтверджують подібну версію і сучасні археологічні дослідження. Розволожжя зруйнували під час монгольської навали. Пізніше на його місці стояло село із такою ж назвою.
Під сучасною назвою відоме з 1471 року.
Антонівська сотня у складі Паволоцького полку існувала з 1651 року[1].
У польські часи Антонів був містечком. Але із 1793 року, після переходу Правобережжя до Росії, Антонів став селом. Тривалий час Антонів належав родині Вишневецьких. Із 1765 року ним володіли Замойські, а згодом Михайловські. А з кінця 18 століття і до 1917 року село належало родині Підгірських.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1056 осіб, з яких 432 чоловіки та 624 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 839 осіб.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,22 % |
| вірменська | 1,07 % |
| російська | 0,95 % |
| білоруська | 0,12 % |
| молдовська | 0,12 % |
| інші | 4,52 % |
Пам'ятки
- Костел-усипальниця Підгорських (ХІХ ст.)
- Цегляний водяний млин (ХІХ ст.).
Відомі люди
- Борозенко-Конончук Олександр Євстафійович — герой бою під Крутами.[5].
- Сікорський Іван Олексійович — психіатр, психолог; батько Ігора Сікорського.
Галерея
Водяний млин (XIX ст.; більший). Пам'ятка архітектури.
Водяний млин (XIX ст.; більший). Пам'ятка архітектури.
Водяний млин (XIX ст.; менший).
Церква (в минулому каплиця) на цвинтарі (Межа ХІХ-ХХ ст. (?))[6]
Примітки
- Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 pp. — Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007. — стор. 109
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розкрито таємницю крутянина Олександра Борозенко-Конончука
- Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.78
Посилання
- Antonów, pow. skwirski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 43. (пол.)
- Антонів. Україна інкогніта