Аполлонівка (Дніпровський район)

Аполло́нівка — село в Україні, у Солонянській селищній територіальній громаді Солонянського району Дніпропетровської області. Населення — 1466 мешканців.

село Аполлонівка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район/міськрада	Солонянський район
Громада	Солонянська селищна громада
Облікова картка	Аполлонівка
Основні дані
Населення	1 466
Поштовий індекс	52400
Телефонний код	+380 5669
Географічні дані
Географічні координати	48°13′08″ пн. ш. 34°47′19″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	70 м
Водойми	Мокра Сура
Місцева влада
Адреса ради	52400, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 7
Сільський голова	Копейко Михайло Мусійович
Карта
Аполлонівка
Аполлонівка
Мапа
Аполлонівка у Вікісховищі

На приземистих берегах річки Мокра Сура розкинулося наше мальовниче село Аполлонівка.

Існує декілька гіпотез його походження. Першу назву села пов’язують з грецьким світлим сонячним богом Аполлоном, тому що в селі багато днів нестерпно палить сонце, в той час, як на іншій території України йдуть дощі. Ось мандруючи співаки та танцюристи і назвали цю територію за сильну спеку Аполлонівкою. Аполлон був покровителем мистецтва, давав наснаги митцям для творчості. Його зображували з лірою в руках. Храми Аполлонові зводили в багатьох містах. Але головне святилище цього бога знаходиться в місті Дельфи. Сюди з’їжджалися з усіх куточків Греції, щоб порадитися з Аполлоном. До бога зверталися через жриця, а відповідав Аполлон вустами жриць. Іх називали піфіями. На честь Аполлона в Дельфах влаштовувалися Піфійські свята. Тут змагалися танцюристи, музиканти, співаки, а також спортсмени. Нагородою були яблука та лавровий лист.

Інші стверджують, що ще XVIII столітті за часів кріпосного права на цій території було розташовано село Замицьке. Належало воно пану Аполлонону, але документальних підтверджень цієї позиції досі немає.

В історичних документах середини XVIII столітті, які зберігаються в Дніпропетровському державному архіві, наше село носить назву Аполлонівка. А з якого часу починає своє існування, поки ще не відомо. Достовірно доведено, що в період існування Запорізької Січі – початок XVI століття і до 1775 року – на території села були розташовані козацькі зимівники – місця, де жили престарілі козаки, які в основному, займалися скотарством та рибальством.

За наказом цариці Катерини II та князя Потьомкіна Запорізьку Січ було знищено. За мету було поставлено відкриття Словенської та Херсонської єпархій для православних народів. На початку 1776 року князь Потьомкін проїжджав по території нинішньої Аполлонівки, щоб самому перевірити, як і де виконання «височайшого» маніфесту.

Минав час… Одне століття змінювало інше, є часи, які дотепер залишаються для нас таємницею. У жовтні 1859 року село і його землі належали Марії Аполлонівні Замицькій. Село було перейменоване на Аполлонівку на честь батька поміщиці. На початку XX століття губернською земською комісією було надано селянам села Аполлонівка 286,9 десятин землі, з яких 5,2 десятини – вигідні для обробки. Селян налічувалось 345 чоловік, але земля була розділена лише на 65 душ.

В селі був один заклад народної освіти і сільрада. До районного центру 8 км, до окружного міста 40 км. Обов’язково проводили ринкові дні, яких налічувалось 8 на місяць. Працьовитими руками селян було вирито 200 колодязів, але лише з 90 можна було використовувати воду для пиття. Збудовано було 1 млин та 5 кузень. У 1859 році в селі Аполлонівка було 30 дворів, 151 житель, напередодні Першої світової війни – 57 дворів і 413 жителів, діяла церковно-приходська школа.

Відомості про село початку 30-х років та кінця 70-х років XX століття дуже стислі, тому що дослідницька робота ще триває.

До Великої Вітчизняної війни на території, де дислокується на даний час ДУ «Солонянська виправна колонія (№21), була ДТВК – дитяча трудова колонія для неповнолітніх та дітей-сиріт. В роки війни дітей евакуювали, а на території колонії був госпіталь, зразу для поранених радянських солдатів при відступі наших військ, а потім – німецький.

З 1945 року після війни була відновлена ДТВК, на базі якої готували спеціалістів по професіях із сільськогосподарським нахилом: водії, трактористи, комбайнери і т.д., за установою були закріплені землі.

До 1961 року проблему дитячої безпритульності було подолано, дітей на території колонії було все менше і менше. В 1961 році згідно спільного рішення Ради Міністрів та МВС СРСР на базі ДТВК була створена Солонянська виправна колонія №21.