Аргентинська мурашка

Аргентинська мурашка (Linepithema humile) — один з найнебезпечніших інвазійних видів мурах, який спочатку жив у Аргентині, Парагваї, Уругваї та на півдні Бразилії, але завдяки людині поширився по всьому світу. Мурашині цариці мають розмір до 5 мм, робітники — 2-3 мм.

?
Аргентинська мурашка

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти
Царство: Тварини
Тип: Членистоногі
Клас: Комахи
Ряд: Перетинчастокрилі
Родина: Мурашки
Рід: Linepithema
Вид: Аргентинська мурашка
Біноміальна назва
Linepithema humile
Mayr, 1868
Посилання
Вікісховище: Linepithema humile
EOL: 473775
ITIS: 575041
NCBI: 83485

Ареал

Аргентинські мурашки живуть у багатьох прибережних районах південної Європи, США та Азії. Спочатку цей вид мурашок жив тільки в Південній Америці. В Європі найбільша колонія аргентинських мурашок простягається на 6 тис. км уздовж середземноморського узбережжя Іспанії, Франції та Італії, каліфорнійська колонія в США — на 900 км. Третя велика спільнота проживає на західному узбережжі Японії.

Характеристика

Одноколірні, бурі або жовтувато-бурі. Linepithema humile є небезпечними інвазивними комахами, вони знижують різноманіття аборигенної фауни, в яку інтродукуються завдяки комерційній діяльності людей, шкодять у будинках і сільському господарству.

Останні дослідження

Було виявлено, що всі три суперколонії аргентинських мурашок толерантні одна до одної (на відміну від менших гнізд мурашок того ж виду). Мірмекологи поміщали в одне гніздо представників з різних суперколоній (каліфорнійської, європейської і японської). Виявилося, що актів агресії між робочими мурахами з гнізд, віддалених на багато тисяч кілометрів, не було.[1]

Генетика

Геном: 0,26 пг (C value).[2][3] Диплоїдний набір хромосом 2n = 16.[4] Щонайменше 367 генів забезпечують роботу рецепторів запаху, а за імунітет відповідають 90 генів[5]. Велика кількість генів відповідає за вироблення білка цитохром P450[6].

Паразити й хижаки

Серед хижаків, виявлених в аргентинської мурашки, муха-сирфіда Mixogaster lanei (Carrera and Lenko, 1958; Diptera, Syrphidae), чиї личинки поїдають розплід Linepithema humile[7][8]

Підвиди
  • Linepithema humile humile (Mayr, 1868)
  • Linepithema humile angulatum (Emery, 1894)
  • Linepithema humile arrogans (Chopard, 1921)
  • Linepithema humile breviscapum (Santschi, 1929)
  • Linepithema humile gallardoi (Brethes, 1914)
  • Linepithema humile platense (Forel, 1912)
  • Linepithema humile scotti (Santschi, 1919)

Примітки
  1. Новая сверхколония муравьёв разместилась на двух континентах. Lenta.ru. 2 июля 2009 года. Процитовано 2011-05-3.
  2. База данных о размерах геномов животных
  3. Tsutsui, N. D., A. V. Suarez, J. C. Spagna, and J. S. Johnston (2008). The evolution of genome size in ants. BMC Evolutionary Biology 8: 64.
  4. Lorite P.& Palomeque T. Karyotype evolution in ants (Hymenoptera: Formicidae) with a review of the known ant chromosome numbers. — Myrmecologische Nachrichten (Wien). — 2010. Volume 13, Pages 89—102.
  5. Draft genome of the globally widespread and invasive Argentine ant (Linepithema humile) (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 3 травня 2011.
  6. Argentine ant genome sheds light on how to be a successful pest (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 3 травня 2011.
  7. Menno Reemer. Review and Phylogenetic Evaluation of Associations between Microdontinae (Diptera: Syrphidae) and Ants (Hymenoptera: Formicidae) // Psyche. — New York : Hindawi Publishing Corporation, 2013. — Vol. 2013, no. Article ID 538316 (4 March).
  8. Carrera M. and K. Lenko. (1958). «Descrição de duas espécies novas de Mixogaster (Diptera, Syrphidae) e observações sobre o inquilinismo de uma delas em ninhos de Iridomyrmex humilis, a ‘formiga argentina’». Studia Entomologica, vol. 1, no. 3-4, pp. 465—486, 1958.

Література
  • Alexander L. Wild (2004). Taxonomy and Distribution of the Argentine Ant, Linepithema humile (Hymenoptera: Formicidae). «Ann. Entomol. Soc. Am.», 2004, Volume 97, Issue 6, Pages 1204—1215.
  • Bertelsmeier, C., A. Avril, O. Blight, A. Confais, L. Diez, H. Jourdan, J. Orivel, N. St Germes, and F. Courchamp. 2015a. Different behavioural strategies among seven highly invasive ant species. Biological Invasions. 17:2491-2503. doi: 10.1007/s10530-015-0892-5
  • Bertelsmeier, C., A. Avril, O. Blight, H. Jourdan, and F. Courchamp. 2015b. Discovery-dominance trade-off among widespread invasive ant species. Ecology and Evolution. 5:2673-2683. doi: 10.1002/ece3.1542

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.