Артикуляційна база мовлення

Артикуляційна база мовлення — сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляція (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх в ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь в артикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.

Фази артикуляції

В артикуляції розрізняють три фази:

Екскурсія — підготовка органів мовлення до вимови звука, початковий рух органів мовлення(від лат. excursio — «вибігання, вилазка, приступ»);
Кульмінація (Витримка) — положення органів мовлення в момент вимовляння (від лат. culmen — «вершина» або «витримка»);
Рекурсія — повернення органів мовлення у вихідне положення (від лат. recursio — «повернення, відступ»).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.