Лексична семантика

Лекси́чна сема́нтика є частиною семантики, яка займається значеннями окремих лексичних елементів слів, морфем і лексем, відрізняючись, таким чином, від семантики речень.

Мовознавство
Мови світу
Лінгвістична карта світу
Портал

Основу лексичної семантики складають:

  • класифікація і аналіз слів;
  • опис відмінностей та спільних рис у лексичних семантичних структурах між різними мовами;
  • образ, за яким значення окремих лексичних елементів відноситься, за допомогою синтаксису, до значення цілого речення.

Смислові одиниці і лексика мови називаються лексичними одиницями. Якщо одну лексичну одиницю складають два чи більше слів (словосполучення), то говорять про фразеологічну одиницю.

Центральними поняттями в лексичній семантиці є лексичні зв'язки і те, наскільки значення окремого слова визначається значенням речення в цілому, котре називається в такому випадку семантичною мережею. Також звертають увагу на відношення значень різних слів. Центральними є поняття синонімія, антонімія, гіперонімія, гіпонімія, а також знаменні і службові слова. Важливу роль відіграють також омоніми і пароніми, але вони пов'язані як із зовнішньою формою (написанням) слів, так і з їх значенням.

Семасіологія це розділ лінгвістики, що вивчає лексичну семантику.

Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.