Аспазія

Аспазія народилася і виросла в заможній селянській родині поблизу Єлгави в 1865 році, де вона навчалася і брала активну участь у молодіжних організаціях. На останньому курсі навчання вона залишила гімназію, а в 1886 році вийшла заміж за Вільгельма Макса Вальтера. Згодом вона зацікавилася літературою, переважно німецьких авторів. Її перша публікація з’явилася в 1887 році в газеті Dienas Lapa. У 1891 році вона розлучилася зі своїм чоловіком і до 1893 року працювала приватною вчителькою в Яунсвірлауці. У 1893 році вона оселилася в Ризі і почала працювати журналістом. У 1894 р. У Ризі були поставлені її перші п'єси «Vaidelote» та «Zaudētās tiesības» [4] [5].

У ті роки вона познайомилася з Янісом Пліекшансом (більш відомим як Райніс), редактором газети, поетом, юристом та лідером руху «Нова течія» (Jaunā strāva). Під його впливом Аспазія приєднлася до Нової течії. Подружжя одружилися в 1897 році, коли вони переїхали до Паневежиса, Литва, після розгрому Нової Течії. Того ж року вона видала свою першу поетичну збірку. За свою діяльність Райніс був ув'язнений і згодом засуджений до п'яти років заслання в Росії з 1897 по 1903 рік, а Аспазія пішла за ним. Разом вони переклали на латиську багато творів Гете. Пізніше вони повернулися до Латвії і продовжували писати, а Райніс також брав участь у соціалістичній політиці [4][5].

Революція 1905 року розпочалася протестами в Санкт-Петербурзі в січні. За кілька днів протести розповсюдились на Ригу, і багатьох з них було вбито 13 січня 1905 року. П'єса Аспазії «Vaidelote» з'явилася в січні і була інтерпретована як заклик до розриву з боку імперіалістичної Росії. (Райніс також видав збірку революційних віршів «Vētras Sēja» (Посів бурі).) Цар наказав провести репресії, і багато революціонерів було заарештовано та вбито в 1905-6 рр. Тому Райніс і Аспазія втекли до Швейцарії і жили в еміграції в Кастаньолі з 1905 по 1920 рік [4][5].

Повернувшись до незалежної Латвії після Першої світової війни, Аспазія брала активну участь у феміністському русі. Також вона вступила до Латвійської соціал-демократичної робітничої партії та була обрана до конституційних зборів. Після смерті Райніса в 1929 році Аспазія жила дуже приватно в Ризі або на своєму дачному будинку в Дубултах. Вона померла 5 листопада 1943 року в Дубултах і була похована на кладовищі в Ризі, поруч із чоловіком. [4][5]

Літній будинок Аспазії в Дубулті

Перші роботи Аспазії реалістичні, але більшість її робіт неоромантичні. Деякі ностальгічно дивляться на минуле. Наприклад, п’єса «Vaidelote» (жінка-служниця богів у литовській міфології), написана в 1894 році, відбувається у Великому князівстві Литовському XIV століття. Вистави «Прості права» та «Недосягнуті цілі» викликали багато дискусій через протест проти патріархального суспільства. П’єса «Срібна завіса» («Sidraba šķidrauts») вважається найкращим її твором. У 1923 році вона написала п'єсу під назвою «Aspazija». [4][5]

У збірці поезій «Червоні квіти» прості та звичайні речі розглядаються у романтичному світлі. Водночас її вірші сповнені світла, фантазії та бунтівних настроїв. У «Сутінках душі» (1904) песимістичні настрої беруть верх. [4][5]

Живучи за кордоном, Аспазія написала поетичні збірки «Сонячний куточок» та «Розправлені крила», у яких менше соціальних аспектів та більш інтимний текст, менше бунту проти суспільства та більше особистих почуттів.[4][5]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Aspazija. A Latvian Writer 1865–1943. Her Lyrical Prose. Translated by Astrida B. Stahnke. Jūrmalas vēstures un mākslas biedrība, 2015. ISBN 978-9934-144820.
• Stahnke, Astrida B. Aspazija: her life and her drama. Lanham, MD.: Univ. Press of America, 1984. ISBN 0-8191-3681-6 ; ISBN 0-8191-3682-4.
• Meskova, Sandra (2003). Two mothers of Latvian literature : Aspazija and Anna Brigadere. Journal of Baltic studies. 34.3, 276–297.
• Nesaule, Agate (1992). What happened to Aspazija? In search of feminism in Latvia. Hecate. 18.2, 112–125. ISSN 0311-4198 ;