Бабчинці
Ба́бчинці — село в Україні, у Бабчинецькій сільській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Центр однойменної сільської громади.
село Бабчинці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район/міськрада | Могилів-Подільський |
Громада | Бабчинецька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA05080010010065551 |
Облікова картка | Бабчинці |
Основні дані | |
Населення | 2796 |
Площа | 8,577 км² |
Густота населення | 325,99 осіб/км² |
Поштовий індекс | 24132 |
Телефонний код | +380 4357 |
Катойконіми | бабчинецький, бабчани[1] |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°25′02″ пн. ш. 28°09′55″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
161 м |
Водойми | р. Бушанка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 24132, с. Бабчинці, вул. Незалежності, буд. 13 |
Сільський голова | Ніна Павлівна Зварич |
Карта | |
Бабчинці | |
Бабчинці | |
Мапа | |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Бабчинецької сільської громади [2]
Історія
Про давність села Бабчинці говорять численні знахідки, що знайдені в селі Бабчинці та в навколишніх селах. В І тисячолітті нашої ери ця територія була заселена слов'янським племенем уличів, а в період розширення Київської Русі (під час походів Київських князів на південний захід вона увійшла до складу Київської Русі).
На території села знайдено знаряддя праці первісної людини доби палеоліту: кремінний молоток, кремінну сокиру, кам'яні ножі, скребла, долота, різці. Проте, в архівних документах описуються події, які відбувалися в ХІІ-ХІІІст., саме тоді вперше згадувалось село Бабчинці, коли воно було спалене татарами та всі жителі села загинули. Живою залишилась старенька бабуся, яка дивом врятувалась і вижила, звідси і назва села Бабчинці.
У 1569 році після Люблінської унії село потрапило під владу польської шляхти. За існуючими документами а також переказами найстаріших громадян селяни села поділялися на панських та державних (казенних). Селяни казенні (ІІ частина від Моївки) працювали на державній землі, одержуючи за свою працю оплату грішми.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Бабчинецької волості Ямпільського повіту Подільської губернії, мешкало 3823 особи, налічувалось 201 дворове господарство, існували 2 православні церкви, постоялий двір, 3 постоялих будинки, 2 лавки та 3 водяних млини[3].
1892 в селі існувало 603 дворових господарств, проживало 5480 мешканців[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6702 осіб (3382 чоловічої статі та 3320 — жіночої), з яких 5797 — православної віри[5].
1905 року існувало 1452 дворових господарства, проживало 6472 мешканці, існували волосне правління, православна церква, однокласне сільське училище й церковнопарафіяльна школа, водяний млин, відбувались базари по вівторках через 2 тижні[6].
22 червня 1920 с. Бабчинці стало одним з місцем битви між об'єднаними українсько-польськими військами та військами Більшовиків. Події про це було описані в Американській газеті Brooklyn Eagle.[7] Армія Яна Ромера успішно воює з кавалерією більшовицького генерала Будьонного, українським військам на північ від Дністра вдалося здійснити успішний рейд на Бабчинці і захопити дві гармати та парк артилерійських установок (орг. June 22 The troops of Gen.. Romer in the Ukraine, have been successful in fighting with the cavalry of the Bolshevist Gen. Budenny, the statement suys, and Ukrainian troops north of the Dniester successfully raided Babczyncie, taking two quick firing cannon and several parks of artillery.)
З 1923 по 1931(32) — центр Бабчинецького району.
Відомі люди
- Афанасієва Оксана Миколаївна (* 1975) — українська письменниця
- Кравченко Сергій — козак 3-го Кінного полку Армії УНР; загинув у серпні 1920 року в бою з більшовиками
- Радій Дмитро Петрович — козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
Примітки
- В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 14.(рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-158)
- Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 399.(рос. дореф.)
- The Brooklyn Daily Eagle from Brooklyn, New York on June 22, 1920 · Page 2. Newspapers.com (англ.). Процитовано 14 лютого 2020.
Література
- Ба́бчинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.447
Посилання
- Офіційний сайт Бабчинецької сільської ради[недоступне посилання з лютого 2019]
- Погода в селі Бабчинці
- Babczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 66. (пол.)
- Babczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 58. (пол.)