Байрачки

Байрачки́ — селище міського типу в Україні, у Алчевській міській громаді, Алчевського району Луганської області.

смт Байрачки
Країна  Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Алчевський район
Рада Зоринська міська рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1954
Статус із 1959 року
Площа 0,79 км²
Населення ▼ 792 (01.01.2018)[1]
Густота 1002,5 осіб/км²
Поштовий індекс 94324
Телефонний код +380 6441
Географічні координати 48°23′18″ пн. ш. 38°35′57″ сх. д.
Висота над рівнем моря 268 м
Водойма р. Чернушина
Відстань
Найближча залізнична станція: Баронська
До станції: 2 км
До райцентру:
 - фізична: 3 км
 - залізницею: 3 км
 - автошляхами: 4,7 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 60,7 км
Селищна влада
Адреса 94323, Луганська обл., Перевальський р-н, м. Зоринськ, вул. Леніна, 8
Голова селищної ради Шалан Олексій Анатолійович
Карта
Байрачки
Байрачки

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Алчевської міської громади [2]

Географія

Селище розташоване на вершині вододілу річок Чернушина (притока Білої) на південному сході та Лозова (притока Луганки) на північному заході. Лівий берег річки Чернушини стрімкіший, тому тут утворились численні балки та яри, які місцеві жителі називають байраки. Саме тип місцевості і дав назву селищу.

Сусідні населені пункти:

  • на північний захід — село Оленівка на березі річки Лозова (1,9 км);
  • на захід — смт Комісарівка (2,7 км);
  • на північний схід — місто Зоринськ (1,8 км);
  • на південний захід — селище Софіївка на березі річки Чернушина (1,5 км);
  • на південний схід — село Малоіванівка у місці впадіння Чернушиної до Білої (2,3 км).

Етимологія

Назва походить від слова байрак, яке означає «балка, поросла травою», так як селище розміщене на місцевості з байрачним рельєфом[3].

Історія

Селище будувалось в 1950-1960-их роках для шахтарів новозведеної шахти Комісарівської, названої через розташування біля селища Комісарівка. Родини заселялись у двоповерхові новобудови, поряд був зведений палац культури, відкрився дитячий садок, магазини, пошта, їдальня, аптека та амбулаторія. Трохи пізніше відкрито школу.

У 2000 році Комісарівську шахту закрили, що призвело до суцільного безробіття, адже інших підприємств у селищі немає. Газифікації у селищі не було, тому опалення здійснюється за допомогою вугілля[4].

Населення

Населення селища становить 842 особи (2013 р.), населення у 2001 р. — 1065 осіб.

Господарство

Єдиним підприємством до 2000 року була шахта Комісарівська з видобутку кам'яного вугілля. Окрім цього раніше працювала також шахта № 3 на південно-західній околиці.

Серед селище проходить залізниця Дебальцеве — Луганськ, але в межах селища станції не має; облаштовано лише зупинний пункт 16 км. Паралельно залізниці в районі селища збудовано і автомобільну трасу М-21 з таким же напрямком. Завдяки транспортним шляхам селище має високий рівень зв'язку з сусідніми населеними пунктами.

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 лютого 2022.
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  4. http://perevalskiyrkkpu.nethouse.ru/posts/251989

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.