Балюх Василь Олексійович

Працював у редакціях районних газет у Бережанах, Зборові та Гусятині (1970—1972), майстром-викладачем ПТУ облпобутуправління, завідував обласним клубом-лабораторією кіноаматорів Тернопільщини, телеоператором Тернопільського телерадіомововного об'єднання, фотокореспондент журналу «Тернопіль» і газети «Ровесник» (Тернопіль).

Нині — фотокореспондент журналу «Людина і світ», позаштатний фотокореспондент газети «Сільські вісті».

Член журі обласного конкурсу авторських фотографій юних аматорів Тернопілля «Ми — в Україні і Україна — в нас»[1].

Проілюстрував фотографіями «Географічну Енциклопедію України» (1-3 томи, 1989—1993).

Ілюстратор путівників у видавництвах Львова, Києва, Тернополя:

• «Подорож у казку» В. Радзієвського (1984),
• «Кременець» Г. Чернихівського (1987),
• «Тернопіль. Що? Де? Як?» І. Дуди і Б. Мельничука (1989),
• «Церква св. Парасковії у Горошовій» І. Мороза (2002) та інші.

фотоальбоми

• «Тернопіль» (К., 1996),
• «Україна» (К., 1999),
• «Храми України» (К., 2000)
• «Картинна галерея Тернопільського музею» І. Ґерети (1981),
• «Хоростківський дендропарк» (1988) В. Корчемного
• «Бучач» (2016, до «Днів Пінзеля») та інші;

настінні календарі «Мальовнича Україна».

Автор поштівок про Тернопіль, Зарваницю (2000—2003) та інші; серії календариків (1998—2003).

Кінооператор фільмів про природу Поділля:

• «Отчий край»,
• «Заповідними стежками» (зберігається у ДАТО).

• Весна Х., Медведик П. Балюх Василь Олексійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 72—73. — ISBN 966-528-197-6.