Бардіїв

Ба́рдіїв, або Бардеїв (словац. Bardejov) — місто на сході Словаччини, в етнокультурному регіоні Пряшівщина, на південних схилах Низьких Бескидів, на березі річки Топля, поблизу кордону з Польщею. Занесене до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Населення 33 402 осіб (2003).

Бардіїв
словац. Bardejov
Герб Бардієва
Ратушна площа
Ратушна площа
Бардіїв на мапі Словаччини
Основні дані
49°18′13″ пн. ш. 21°16′48″ сх. д.
Країна  Словаччина
Регіон Пряшівський край
Округ Бардіїв
Столиця для Округ Бардіїв (округ Словаччини)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Зборов, Андрійова, Біловежа (Словаччина), Комаров (Словаччина), Лукавиця, Клюшов, Ріхвалд, Мокролуг, Злате, Стебник (Словаччина) ?
Засновано 1241
Перша згадка 1241
Площа 72,80 км²
Населення 33 402 чоловік (2003)
· густота 458,82 осіб/км²
Висота НРМ 323 м
Водойма Тепла
Міста-побратими Тячів
Телефонний код (+421) 54
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Номери автомобілів BJ
Код LAU (NUTS) SK519006
GeoNames 725167
OSM ↑388185 ·R (Округ Бардіїв)
Поштові індекси 085 01
Міська влада
Мер міста Борис Ганущак
Вебсайт bardejov.sk
Мапа
Бардіїв
Бардіїв (Словаччина)
Бардіїв
Бардіїв (Пряшівський край)
 Бардіїв у Вікісховищі

Історія
Центральна площа Бардієва.

Перші письмові згадки про місто датовані 1241 роком. У «Літописі руському» розповідається про те, як король Данило Романович «йшов з Угрів до Ляхів» через «Бардейов». Довгий час місто входило до складу Руського королівства (Галицько-Волинської держави). Лише 1321 року Бардіїв увійшов до складу Угорської держави. Проте і далі цією землею володіли переважно роди руського походження: Богати, Сударі, Старі. Протягом 1393—1414 рр. власником Бардіїва був князь Федір Коріятович, а з кінця XVI ст. і до 1601 року — князь Ілля Острозький.

Вершиною господарсько розвитку міста стало 15 століття, коли міщани розбагатіли, особливо завдяки виробництву полотна. У місті з прилеглими до нього лікувальними санаторіями були млини, пивзавод, цегельний завод, бойні та міські ваги. Бардіїв був центром торгівлі та ремесел.

З 16 століття місто потерпало від епідемій, війни, пожеж, увійшовши в смугу тривалого занепаду.

Після Другої світової війни влада Чехословаччини стала знову розвивати місто. Була проведена індустріалізація, багато уваги приділили відновленню історичних пам'яток. 1986 року місто отримало Європейську премію за реставрацію історичних пам'яток і було внесене до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Пам'ятки

Центр колишнього важливого торгового міста — це комплекс історичних будівель, які оточені майже безперервною системою міських фортифікацій. Серед них:

  • Монументальний храм Святого Егідія 13 століття являє собою найцінніший пам'ятник. Його винятковість підтверджується одинадцятьма стулковими вівтарями, а також тим, що він віднесений до національних пам'ятників культури;
  • Домінантою прямокутної площі є розташована в центрі ратуша в стилі готики і відродження 16 століття, у якій поєднані піздньоготична форма з ранньоренесансними компонентами. Вона прикрашена високими щитами, двосхилим дахом і прекрасним сходовим ліхтарем. У наш час[коли?] тут розміщується музей;
  • Поблизу площі розташований комплекс будівель колишніх єврейських лазень і синагог кінця 18 століття;
  • Недалеко від міста є відомий курорт — Бардїївські Купелі (Bardejovské kúpele) і кілька дерев'яних церков.

Храми
  • римо-католицький костел Різдва Діви Марії з 14 століття в стилі готики, кілька разів перебудований у стилі псевдоромантизму, з 1970 року національна культурна пам'ятка. Розташований в частині Бардіївська Нова Весь,
  • римо-католицький костел святої Анни з 1825—1826 років у стилі класицизму в частині Довга Лука,
  • греко-католицька церква святих Петра і Павла з 1901—1902 років, з 1970 року національна культурна пам'ятка,
  • греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці з 21 століття в житловому кварталі «Дружба»,
  • греко-католицька церква блаженних ієромучеників Павла Петра Гойдича та Василя Гопка з 21 століття в частині Вінбарг,
  • православна церква святого Серафима Саровського та рівноапостолів Кирила і Мефодія з 21 століття у візантійському стилі в частині Вінбарг.

Український слід
Собор святого Егідія (1247), ратуша (1505)

Собор святого Егідія зводив видатний архітектор XV ст. русин Микола з Бардієва (1448—1458), а вже пізніше його справу продовжили Степан з Кошиць, Іван з Пряшева та майстер Олександр, який 1508 р., разом з Олексієм, збудував приміщення міської ради (ратуші). До виготовлення 11 вівтарів залучено було тільки руських лемківських майстрів: Миколу з Бохні, Якова з Санча, Павла з Левочі та Миколу Криницького.

Найвидатнішим вченим русином з Бардіїва був Амброзій Бардіївський. Він закінчив Краківський університет, навчаючись на кафедрі астрономії й 1486 року написав свою найбільшу працю «Tabulae», яка зберігається сьогодні у відділі рукописів наукової бібліотеки університету.

Соборний герб України авторства М. Битинського.

1903 року в місті була збудована кам'яна греко-католицька церква, яка існує й сьогодні.
У Ратуші діє Шариський музей з колекцією місцевих українських ікон XVI ст. пензля Т. Жебрацького.

Зі с. Збій до скансену м. Бардіїва перенесено артефакти української церковної архітектури (бойківський стиль).

У Бардієві проходить фестиваль художньої самодіяльності «Маковицька струна».

Цікаві факти

Герб міста Бардієва зображений на Соборному гербі України, авторства Миколи Битинського (на гербі Закарпаття в правому нижньому кутку).

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.