Бездільний Микола Павлович
Микола Павлович Безді́льний (нар. 11 листопада 1923, Нові Санжари — пом. 22 жовтня 1980, Бережани) — український радянський графік, живописець, музикант і композитор.
| Бездільний Микола Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
11 листопада 1923 Нові Санжари, Полтавська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 22 жовтня 1980 (56 років) | |||
| Бережани, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
  | |||
| Звання |
Заслужений майстер народної творчості УРСР Почесний громадянин Бережан | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 11 листопада 1923 року в містечку Нових Санжарах (тепер селище міського типу Полтавського району Полтавської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні.
1951 року закінчив Полтавське музичне училище. Протягом 1951—1955 років працював в музичній школі у місті Збаражі, з 1955 року у музичній школі міста Бережан. В перший рік своєї праці організував естрадний оркестр «Сурми». Невдовзі очолив Бережанську музичну школу. Протягом кількох років був організатором і керівником студії образотворчого мистецтва в Бережанах, яка 1980 року стала художньою школою[1]. Помер в Бережанах 22 жовтня 1980 року.
Творчість
Працюючи в Збаражі, малював пейзажі міста, старовинні пам’ятки архітектури. В Бережанах створив серію живописних і графічних творів, у яких відобразив природу Прикарпаття. Серед робіт:
- графічні
- «Цегельний завод» (1977);
- «Рідна земля» (1980);
- живописні
- «Верховинка» (1964);
- «Верби над річкою» (1978);
- «Дощ іде» (1980).
З 1962 року займався різьбою по дереву, карбуванням на металі, тисненням на шкірі, скульптурою та керамікою, робив витинанки, аплікації. Всього понад 600 творів різних жанрів[2].
Брав участь у виставках з 1952 року у Львові, Києві, Тернополі, Москві[2].
Роботи художника зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні, зокрема в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Тернопільському художньому музеї, Бережанському краєзнавчому музеї, Канаді та США[2].
Відзнаки, пам'ять
- Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За відвагу» (24 вересня 1966)[3];
- Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1973 року;
- Почесний громадянин Бережан (посмертно; рішення сесії Бережанської міської ради № 76 від 31 липня 1998 року)[1].
В 2000 році іменем Миколи Бездільноно названа Бережанська школа мистецтв. Одна з вулиць міста Бережан носить його ім'я[1].
Примітки
Література
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 54. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Шестакова О. І. Бездільний Микола Павлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.