Безсмертний Роман Петрович

Рома́н Петро́вич Безсме́ртний (нар. 15 листопада 1965, с. Мотижин, Макарівський район, Київська область) — український політик, дипломат, один із авторів Конституції України, кандидат політичних наук. Нардеп ІІ, ІІІ, IV та V скликань. Викладач і почесний професор КНУКіМ, а також Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Роман Петрович Безсмертний
Роман Петрович Безсмертний
Посол України в Білорусі
24 лютого 2010 — 3 червня 2011
Президент Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Ігор Ліховий
Наступник Віктор Тихонов
Нині на посаді
На посаді з 31 березня 2016
Попередник Віктор Назар
Голова виконкому партії «Наша Україна»
липень 2009 — 23 лютого 2010
Попередник Олег Гуменюк
Наступник Сергій Бондарчук
Голова виконкому партії «Наша Україна»
грудень 2006 — 12 липня 2007
Попередник Микола Катеринчук
Наступник Олег Гуменюк
Віце-прем'єр міністр України
4 лютого 2005 — 29 листопада 2005
Народився 15 листопада 1965(1965-11-15) (56 років)
с. Мотижин, Макарівський район, Київська область, Українська РСР
Відомий як політик, дипломат
Місце роботи КНУКіМ
Громадянство  СРСР→ Україна
Національність українець
Освіта Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Політична партія

Українська республіканська партія
Народно-демократична партія
Наша Україна
Народно-демократична партія
«Третя Українська Республіка»

Аграрна партія України
У шлюбі з Тетяна Мокріді
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
Народний депутат 2-го скл.
УРП квітень 1994 — квітень 1998
Народний депутат України
Народний депутат 3-го скл.
НДП березень 1998 — квітень 2002
Народний депутат України
Народний депутат 4-го скл.
блок В.Ющенка «Наша Україна» квітень 2002 — 3 березня 2005
Народний депутат України
Народний депутат 5-го скл.
Наша Україна квітень 2006 — квітень 2007

Життєпис

Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району на Київщині.

Освіта

1983—1990 — навчався на історичному факультеті у Київському педагогічному інституті ім. Горького (нині — Педагогічний університет ім. Драгоманова), за спеціальністю: вчитель історії.

Служив у армії (1983—1985).

1997 — захистив кандидатську дисертацію «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)», Інститут національних відносин і політології НАН України.

Діяльність

1997—2002 — постійний представник Президента Кучми у ВРУ.

2005 — віце-прем'єр-міністр України з питань адміністративно-територіальної реформи. Голова ради партії «Народний Союз — Наша Україна» (2005—2006), голова виконкому партії (2006—2007), керівник фракції «Наша Україна» у ВРУ (травень — грудень 2006). Заступник Глави Секретаріату Президента України (2007—2008).

З лютого 2010 р. по червень 2011 — посол України в Білорусі.

Представник України в політичній підгрупі Тристоронньої групи з врегулювання ситуації на сході України (2018—2019). Безпартійний.

Під час навчання на старших курсах інституту працював у середній школі № 3 у Вишневому Київської області. З серпня 1990 р. почав працювати вчителем історії у Бородянській середній школі № 2 (Київська область), де створив краєзнавчу експозицію.

29 травня 2018 року заявив про намір брати участь у виборах Президента України 2019 року.[1]

26 січня 2019 року на Установчих зборах обраний головою нової партії «РУХ +380».[2]

4 лютого 2019 року Центральною виборчою комісією зареєстований кандидатом на пост Президента України.

Викладач і почесний професор КНУКіМ.

Політична кар'єра

1994 — вперше став народним депутатом України (у ВРУ II скликання), отримавши перемогу на мажоритарному окрузі № 220 у Макарівському районі Київщини. На той час Безсмертному було 28 років. На виборах його висунула Українська республіканська партія.

У ВРУ ІІ скл. був секретарем депутатської групи «Державність», яку очолював академік Ігор Юхновський. Пізніше — член групи «Конституційний центр» на чолі з Михайлом Сиротою. Голова підкомітету з питань діяльності Ради і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування.

Став одним із основних авторів Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р. До того також був одним із авторів Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України від 8 червня 1995 р.

З 1998 по 2002 р. — народний депутат України ІІІ скликання від Народно-демократичної партії. Член фракції НДП (травень 1998 — січень 2002 років), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з січня 2002 року). Член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з липня 1998 року, пізніше — Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування).

У 1997 році став постійним представником президента Кучми у ВРУ. Перебував на цій посаді п'ять років — до квітня 2002 р.

Під час другої каденції Романа Безсмертного у Верховній Раді почалася його багаторічна робота із тодішнім екс-прем'єр-міністром Ющенком та «Нашою Україною». На парламентських виборах 2002 р. був політичним координатором та заступником виборчого штабу опозиційного блоку «Наша Україна».

На парламентських виборах у квітні 2002 р. пройшов у Верховну Раду IV скликання від блоку «Наша Україна» (№ 23 у списку). На той час був безпартійним. З травня 2002 р. — член фракції «Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002 року). 3 березня 2005 р. склав депутатські повноваження.

Під час президентських виборів 2004 р. — керівник виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка; заступник керівника центрального штабу коаліції «Сила народу», створеної «Нашою Україною» та Блоком Юлії Тимошенко.

У листопаді-грудні 2004 р. — комендант наметового містечка на Майдані під час Помаранчевої революції.

З березня 2005 р. по грудень 2006 р. — голова ради партії «Наша Україна».

З 4 лютого по 29 листопада 2005 р. — віце-прем'єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова.

Після відставки уряду Юлії Тимошенко зайнявся підготовкою «Нашої України» до парламентських виборів 2006 року. Очолив виборчу кампанію блоку «Наша Україна».

Народний депутат V скликання з квітня 2006 р. від блоку «Наша Україна», № 23 у партійному списку. Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. У квітні 2007 р. склав повноваження депутата Верховної Ради.

Безсмертний, Тимошенко, Мороз під час «коаліціади» 2006 р.   

З травня по грудень 2006 р. — голова фракції «Нашої України» у Верховній Раді.

З грудня 2006 р. по липень 2007 р. — голова Центрального виконавчого комітету партії «Народний Союз Наша Україна».

4 квітня 2007 р. призначений заступником Глави Секретаріату Президента України. Перебував на цій посаді до травня 2009 р., після чого знову повернувся до партійної роботи керівником виконкому «Нашої України».

  • З 24 лютого 2010 р. по 3 червня 2011 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Білорусь[3]. Роман Безсмертний був солідарний з європейським дипломатичним корпусом щодо подій, що відбулися під час і після президентських виборів у Білорусі в 2010 році. У січні 2011 р. проігнорував інаугурацію президента Білорусі Олександра Лукашенка.
    Безсмертний, 2015 рік
    З березня 2016 р. вступив до лав Аграрної партії України, ставши керівником Центрального апарату партії. Наприкінці 2017 р. склав із себе повноваження керівника апарату цієї політичної партії.

У січні 2018 р., підсумовуючи свою попереднє політичне життя, заявив, що «стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». (Інтерв'ю на каналі ZIK, січень 2018 р.[4]).

29 травня 2018 р. оголосив про свій намір балотуватися в президенти на спеціально організованій зустрічі з журналістами, політологами та громадськими діячами. Головними цілями назвав перегляд Конституції, закону про реінтеграції Донбасу і функцій уряду. 30 січня 2019 р. Роман Безсмертний подав документи в Центрвиборком для реєстрації кандидатом на пост президента України.[5].

4 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Романа Безсмертного кандидатом в Президенти на чергових виборах 31 березня[6].

На Президентських виборах 2019 року Роман Безсмертний набрав 0,14 % виборців.

Мінський процес

2015 — представник України у політичній підгрупі контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України (Мінський процес). Відстоює суверенітет та територіальну цілісність України, наполягає на припиненні вогню та звільненні заручників. Першим з представників України надав публічності Мінському процесу, відверто розповідаючи про внутрішні процеси переговорів з російською стороною та представниками окупованих територій. У квітні 2016 року вийшов зі складу перемовників Мінського процесу[7].

9 липня 2019 року Зеленський призначив Безсмертного представником України в робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи[8][9][10]. Однак, уже 13 серпня 2019 року указом Президента України Зеленського Роман Безсмертний був звільнений з посади.

Позиція під час Мінського процесу:
  1. Окуповані території сходу належать Україні.
  2. Окупованим територіям слід дати шанс повернутися до України. Діалог потрібно вести насамперед із тими мешканцями Донбасу, які непричетні до прийняття рішень та не використовують зброю проти власної держави.
  3. Окуповані території можуть повернутися до України на умовах Конституції. Будь-які розмови про внесення змін до Основного закону (заради повернення окупованих територій) мають бути припинені. Сувереном є весь український народ, а не його частина.
  4. Україна повинна розробити стратегію щодо реінтеграції Донбасу.
  5. Українська держава повинна мілітаризувати економіку, створити сильну армію.
  6. Мінськ поки залишається єдиним майданчиком, де обговорюються питання звільнення заручників і припинення вогню. Він має існувати, доки на кону стоїть життя навіть однієї людини. Але українська влада, з метою посилення своїх позицій, повинна ініціювати переговори в іншому форматі у країні, яка не перебуває під впливом Росії (Швейцарія, Австрія тощо).
  7. Окупація Донбасу є ілюстрацією безпекових проблем у всьому світі. Відтак Мінські переговори повинні стати відправною точкою для проведення загальноєвропейських та загальносвітових конференцій по глобальній безпеці.
  8. Будучи представником Контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України, Безсмертний окремо акцентував також на питанні повернення Криму. Його позиція: Крим, як і Донбас, завжди був, є і буде частиною України; йому також потрібно дати шанс повернутися до складу Української держави; для повернення Криму українська влада повинна розробити окрему стратегію. Процеси реінтеграції Донбасу та Криму мають бути різними і за часом, і за методикою.  

Громадська діяльність

Виступав за звільнення українського режисера Олега Сенцова під час його ув'язнення у Росії[11]

Сім'я

Батько Петро Кирилович (1941—2005) працював землевпорядником у Мотижині.

Мати Ольга Дем'янівна (нар. 1941) — молодша медсестра Мотижинської дільничної лікарні, зараз на пенсії.

Одружений з Тетяною Олександрівною Мокріді (1971). Від першого шлюбу донька Лілія (1989), у Тетяни Мокріді від першого шлюбу — син Владислав (1991).

Спільні діти — Єлізавета та Анастасія (2012).

Інше

Захоплення: футбол, класична музика. Колекціонує вінілові платівки.

Нагороди

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Роман Безсмертний заявив, що йде у президенти. BBC News Україна (en-GB). 29 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
  2. Маніфест "Про Майбутнє". Архів оригіналу за 19 січня 2019.
  3. Про призначення Р. Безсмертного Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Білорусь.
  4. Я стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/01/24/bezsmertnyy_pro_vyhid_iz_agrarnoi_partii_ya_stomyvsya_pidnosyty_patrony_tym_1251467.
  5. Безсмертний: новини і свіжі рейтинги на виборах президента України 2019. РБК-Україна (рос.). Процитовано 3 лютого 2019.
  6. Постанова Центральної виборчої комісії "Про реєстрацію кандидата на пост Президента України Безсмертного Романа Петровича на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року".
  7. Безсмертний вийшов з переговорів у "мінському форматі".
  8. Безсмертний повернувся в політичну підгрупу ТКГ LB.ua (9 липня 2019)
  9. Указ Президента України від 9 липня 2019 року № 504/2019 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 19 червня 2019 року № 414»
  10. Це важка робота, але ми крок за кроком досягаємо результатів — Роман Безсмертний про переговори Тристоронньої контактної групи president.gov.ua (18 липня 2019)
  11. Путін в заручниках у Сенцова // Новое время, 03.07.2018
  12. Указ Президента України № 38/2009 від 23 січня 2009 року «Про нагородження Р. Безсмертного орденом „За заслуги“»
  13. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України № 1191/96 від 11 грудня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.