Бела Шароші

У дорослому футболі дебютував 1937 року виступами за команду клубу «Ференцварош», де уже не перший рік виступав його брат Дьордь Шароші — зірка тогочасного угорського футболу. Бела також швидко завоював місце в основі клубу і почав викликатись у збірну. Обидва брати Шароші відзначались високим зростом під 190 см і обидва розпочинали на позиції центрального півзахисника. Та якщо Дьордь згодом перейшов у центр нападу, то Бела основну частину своєї кар'єри провів у середній лінії, хоча при потребі також нерідко висовувався в лінію атаки, завдяки чому немало забивав, як для півзахисника. За час виступів у клубі молодший Шароші тричі перемагав у чемпіонаті країни і тричі був володарем кубка. Тричі з командою діставався фіналу Кубка Мітропи, престижного міжнародного турніру для найсильніших клубів Центральної Європи. Якщо у перших двох випадках «Ференцварош» поступався у фіналі своїм суперникам (празькій «Славії» і співвітчизникам з «Уйпешта»), то у 1940 році фінальний матч проти румунського «Рапіда» не відбувся у зв'язку з подіями Другої світової війни.

Загалом провів дев'ять сезонів у складі «Ференцвароша», взявши участь у 326 матчах, у яких забив 96 м'ячів. Серед них офіційних: 234 матчі і 64 м'ячі у чемпіонаті, 15 матчів і 5 голів у кубку країни, 13 матчів у Кубку Мітропи[1].

Згодом з 1946 по 1956 рік грав у складі команд клубів «Болонья», «Барі», «Атлетіко Хуніор», «Порту», «Реал Сарагоса» та «Лугано».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Мільйонаріос», за команду якого виступав протягом 1955—1955 років.

1939 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 1 гол. Крім того, зіграв як мінімум 30 неофіційних матчів, у яких забив 3 м'ячі, у складі національної збірної, які часто проводились угорською командою у передвоєнні і воєнні роки проти збірних міст і клубних команд[2].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло», хоча й весь турнір провів на лаві запасних.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1953 року, очоливши тренерський штаб клубу «Лугано».

В подальшому очолював команди клубів «Базель», «Ян» (Регенсбург), «Алеманія» (Аахен) та «Беєрсхот».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Барселона», в якому Бела Шароші був одним з тренерів головної команди до 1964 року.

Помер 15 червня 1993 року на 74-му році життя у місті Сарагоса.