Березняк Євген Степанович

Євге́н[1] Степа́нович Березня́к (25 лютого 1914, Катеринослав, Катеринославська губернія, Російська імперія 23 листопада 2013[2], Київ, Україна) — радянський військовик, ветеран Другої світової війни, рятівник Кракова, кандидат педагогічних наук (1968), Герой України, генерал-майор. Прототип головного героя роману Ю. Семенова «Майор Вихор».

Євген Березняк на ювілейній монеті НБУ
Євген Степанович Березняк
Прізвисько укр. Майор Вихор
Народження 25 лютого 1914(1914-02-25)
Катеринослав, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 23 листопада 2013(2013-11-23) (99 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Роки служби 19401991
Партія КПРС
Звання Генерал-майор
Війни / битви Друга Світова війна
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден Дружби
 Березняк Євген Степанович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 25 лютого 1914 у Катеринославі, дружина Катерина Кузьмівна (1927) — вчителька; син Василь (1945) — інженер; син Віктор (1956) — вчитель; дочка Валентина (1936) — інженер. Має чотирьох внуків і двох правнуків.

Освіта

Дрогобицький педагогічний інститут (1947).

Кар'єра

З 1934 — учитель, Веселівська школа Межівського району Дніпропетровської області.

У 1937—1939 — очолював Петропавлівський районний відділ народної освіти Дніпропетровської області.

10.1939-06.1941 — очолював Львівський міський відділ народної освіти.

У 1941—1945 — учасник Другої Світової війни.

З 10.1941 — пропагандист і зв'язковий Петропавлівського підпільного РК і Дніпропетровського ОК КП(б)У.

У 1943—1944 навчався в школі ГРУ (Москва).

З серпня 1944 по лютий 1945 — керівник групи військових розвідників «Голос» (врятування Кракова та ін. (знято кінофільми: «Майор Вихор» (СРСР), «Врятувати місто» (Польща), док. фільми: «Тепер їх можна назвати» (СРСР), "Операція «Голос» (Польща), «Майор Вихор. Правдива історія».

У 1945—1952 — завідувач Львівським міським відділом народної освіти.

У 1952—1954 — начальник відділу навчальних закладів Львівської залізниці.

09.1954-09.84 — в Міністерстві освіти УРСР (25 років — начальник Головного управління шкіл).

У 1998 завершив трудову діяльність на посаді с.н.п. АПНУ.

Могила Євгена Березняка

Помер в Києві 23 листопада 2013 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка 52а).

Творчість

Автор понад 100 наукових праць, зокрема монографій: «Шляхи розвитку освіти на Україні» (1964), «Керівництво роботою школи» (1970), «Питання інспектування роботи школи» (1967), «Важлива ланка управління школою» (1981), «Керівництво сучасною школою» (1983); книг-спогадів: «Я — Голос» (1971), «Пароль Dum Spiro» (1987), "Операция «Голос» (1992).

Нагороди

Це ляпас усім ветеранам ВВВ. Більшої капості він не міг зробити! Я, коли почув це, вирішив відмовитися від звання Героя України. Але мої колеги-ветерани сказали: не смій цього робити, ти заслужив це звання, і не Ющенко тобі його присвоював.[5]

Вшанування пам'яті

Примітки

  1. В указах Президента вживається Євген, проте на могилі Березняка і на ювілейній монеті написано Євгеній
  2. Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Євгена Березняка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24.11.2013
  3. Указ Президента України № 703/2001 від 21 серпня 2001 року «Про присвоєння звання Герой України»
  4. Майор Вихрь: "Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!". «Сьогодні». 22 січня 2010. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 30 травня 2021. (рос.)
  5. Майор Вихрь: «Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!»
  6. Указ Президента України № 97/2009 від 25 лютого 2009 року «Про нагородження Є. Березняка орденом „За заслуги“»
  7. Указ Президента України № 574/94 від 6 жовтня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  8. Указ Президента України № 748/2005 від 30 квітня 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
  9. Указ Президента України № 211/2004 від 19 лютого 2004 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»
  10. Президент Путин наградил бывших разведчиков, ставших прообразом «Майора Вихря»(рос.)
  11. Указ Президента Российской Федерации от 09.05.2007 № 615 Архівовано 25.10.2007, у Wayback Machine.(рос.)

Джерела

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 5
21 серпня 2001
Наступник:
Каденюк Леонід Костянтинович Тішков Юрій Михайлович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.