Беріташвілі Іван Соломонович

Іване Беріташвілі, Іван Соломонович Беріташвілі, також Берітов(10 січня 1885 (за юліанським — 29 грудня 1884), Веджині, Тифліська губернія, нині Грузія — 29 грудня 1974, Тбілісі) — грузинський фізіолог і нейробіолог, учень Миколи Введенського.

Беріташвілі Іван Соломонович
груз. ივანე ბერიტაშვილი
Народився	29 грудня 1884 (10 січня 1885) Vejinid, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	29 грудня 1974(1974-12-29) (89 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Діяльність	фізіолог
Галузь	фізіологія
Відомий завдяки	нейрофізіологія
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад	Тбіліський державний університет
Членство	Академія наук СРСР і Грузинська національна академія наук
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Академік АН СРСР, АМН СРСР та АН Грузинської РСР.

У 1915—1919 роках працював на кафедрі фізіології медичного факультету Новоросійського університету в Одесі прозектором та приват-доцентом.

У 1919 році переїхав до Тифлісу, де став професором на співзасновником Тбіліського університету. У лютому 1941 року став одним з 16 академіків-засновників Академії наук Грузинської РСР. У 1941—1951 роках був директором Інституту фізіології Академії наук Грузинської РСР.

У 1950 році був підданий критиці під час «павловської сесії» разом з Леоном Орбелі, Петром Анохіним та Ліною Штерн. Санкцію на атаку на Орбелі, Штерн і Беріташвілі надав особисто Йосиф Сталін[1]. На самій сесії був відсутній. Внаслідок переслідувань Беріташвілі звільнили з посади директора Інституту фізіології.

Разом з Данилом Воронцовим організував семінар „Гагрські бесіди“ за участі провідних рідянських нейрофізіологів, які відбувалися в Гаграх у 1948, 1955 роках.