Бистра Винарова

Бистра Вербанова Винарова, по чоловікові Радева (болг. Бистра Върбанова Винарова; 6 листопада 1890(18901106), Софія — 15 квітня 1977, Софія) — перша болгарська художниця-експресіоністка.[1]

Бистра Винарова
болг. Бистра Върбанова Винарова
Портрет Бистри Винарової. Джерело Державна агенція „Архіви“
При народженні Бистра Вербанова Винарова
Народження 6 листопада 1890(1890-11-06)
Софія
Смерть 15 квітня 1977(1977-04-15) (86 років)
  Софія
Поховання
Центральний цвинтар Софіїd : 
Національність богарка
Країна  Болгарія
Діяльність художниця
Напрямок експресіонізм
Вчитель Єлисавета Консулова-Вазова, Ferdinand Dorschd і Ганс Гофман
У шлюбі з Simeon Radevd
Діти Trai͡an Radevd
Родичі Георгій Вилкович і Варбан Вінаров
Нагороди
 Бистра Винарова у Вікісховищі

Біографія

Винарова народилася 6 листопада 1890 в Софії, в сім'ї Ельзи Винарової та генерала Вербана Винарова. Спочатку вивчала живопис у відомої художниці Єлисавети Корсулової-Вазової. В 1906 році сім'я Винарових переїжджає жити до Відня. Після смерті батька в 1908 році Винарова переїжджає в Німеччину, де вивчає живопис під керівництвом професора Ф. Дорша в Дрездені в 1911–1916 роках та при професорі Гансові Гофманові в 1916–1918 роках.[1] Бистра Винарова швидко ввійшла в коло європейського авангарду, та стала однією з художників-експресіоністів Червоного кола як Отто Дікс, Оскар Кокошка та болгарські художники Бенчо Обрешков, Жорж Папазов та інші.

Бистра Винарова викладала для жінок графіку у Віденській художній академії в 1920-х роках. В 1923 році вона вийшла заміж за Симеон Радєва. Тому ж року з великим успіхом вона проводить у Відні персональну виставку. Рецензію на її роботи пише Нікос Казандзакіс, який вихваляє її талант. Через дипломатичну кар'єру Симеона Радєва, в період з 1925 по 1940 рік Бистра та Симеон живуть в Туреччині, Франції, Великій Британії, Швейцарії, Бельгії, США.

1917 року Бистра взяла участь у колективній виставці в Мюнхені, а згодом в 1922 — у Львові (Лемберг), а в 1923 — у Відні. З 1923 року Бистра була Членом Спілки болгарських художників, але через політичні причини вона декілька разів призупиняла, а потім знову поновлювала членство. Вона було відома не тільки своїм живописом, але і графікою. Високохудожнє виконання робіт є характерним для творів Винарової.

Бистра Винарова була нагороджена Орденом святих Кирила та Мефодія І та ІІ ступеня в 1963 та 1970 роках, а в 1975 удостоєна ордена «Червоного трудового прапору».

Бистра Винарова померла 15 квітня 1977 року в Софії.[2] Письменник та журналіст Троян Радєв (1929–2010) — її син.

Вшанування пам'яті

Влітку 2013 (23 липня — 30 вересня) Національному художньому музеї Болгарії державна агенція «Архіви» під патронатом Міністерства культури Болгарії організувала першу повну виставку робіт болгарської художниці під назвою «Багатство болгарських архівів. Мистецтво Бистри Винарової (1890–1977)».[3][4]

Примітки
  1. Галина Минчева, «Рилке и Никос Казандзакис били влюбени в Бистра Винарова»[недоступне посилання з червня 2019], в. «Монитор», 2 юли 2005 г.
  2. Централен държавен исторически архив, ф. 77К, оп. 1-3.
  3. «ДА „Архиви“ представя изложба за изкуството на Бистра Винарова» Архівовано 20 січня 2012 у Wayback Machine., Vesti.bg, 22.07.2013.
  4. Тодоров, Калин. «Забравената първа дама на експресионизма» В: «Дневник», 4 август 2013 г.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.