Битва при Птерії

552 до н. е. перси під керівництвом царя Кира II повстали проти влади Мідії, 550 до н. е. перси захопили Мідію, а до 547 року до н. е. – й усі території, що раніше входили до складу Мідійського царства (Парфію, Гірканію та, можливо, Вірменію).

Возвеличення Персії занепокоїло царя Лідії Креза. Він вирішив відрядити своїх послів до всіх відомих оракулів у Греції (Дельфи, Аби, Додона, Амфіарай, Трофоній та Бранхіди) та Єгипті (оракул Амона у Лівії)[1]. Після цього Крез почав надсилати дари у Дельфи, сподіваючись задобрити бога Аполлона[2]. Зрештою оракули відповіли царю, що якщо він піде на персів, то повалить велике царство. Також оракули порадили йому укласти союз із наймогутнішим грецьким полісом[3]. Лідійський цар уклав союз з Єгиптом і Вавилоном[4], а також з одним з наймогутніших грецьких полісів – Спартою[5].

Завершивши приготування лідійський цар напав на Каппадокію[6], що раніше входила до складу Мідії. Він форсував прикордонну річку Галіс і захопив Птерію й утаборився там. Кир тим часом зібрав військо та вирушив на Птерію[7].

Сторони зустрілись поблизу міста Птерія. Як писав Геродот, битва була жорстокою та призвела до загибелі великої кількості воїнів. Разом з тим, жодна зі сторін не змогла домогтись перемоги, тому з настанням ночі противники розійшлись[8].

Втрати лідійців були більшими за втрати персів. Тому Крез вирішив відступати до Сардів, щоб підготуватись до нового наступу. Він відрядив послів до своїх союзників, — Єгипту, Вавилону та Спарти — прохання про допомогу, пропонуючи прибути до Сардів за 5 місяців. Лідійський цар думав, що Кир одразу не піде у наступ після такої битви, та навіть розпустив найманців.

Кир довідався про це та вирішив перейти у наступ негайно. Він вторгся до Лідії та підійшов до рівнини Тімбре перед стінами Сард. Там відбулась вирішальна битва тієї війни.