Блюміна Ірина Михайлівна
Ірина (Фаня) Михайлівна Блю́міна (нар. 5 жовтня 1924, Тараща — пом. 3 лютого 2005, Київ) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1969 року; член Спілки художників України з 1967 року та Спілки журналістів України з 1975 року. Заслужений діяч мистецтв України з 1996 року. Дружина мистецтвознавця Леоніда Владича.
| Блюміна Ірина Михайлівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
5 жовтня 1924 Тараща, Київська область |
| Померла |
3 лютого 2005 (80 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | мистецтвознавиця |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка (1948) |
| Ступінь | кандидат мистецтвознавстваd |
| Членство | Національна спілка художників України і Національна спілка журналістів України |
| У шлюбі з | Владич Леонід Володимирович |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народилася 5 жовтня 1924 року в місті Таращі (тепер Київська область, Україна). 1948 року закінчила Київський університет.
Протягом 1948–1958 років працювала науковим співробітником у Київському музеї західного та східного мистецтва; у 1960–1983 роках старшим науковим редактором Головної редакції Української радянської енциклопедії.
Жила в Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 51, квартира 32. Померла в Києві 3 лютого 2005 року. Похована на Байковому цвинтарі, поруч із чоловіком.
Наукова діяльність
Працювала в галузі художньої критики та мистецтвознавства. Досліджувала українське та зарубіжне образотворче мистецтво. Була упорядницею:
- альбомів про Тетяну Голембієвську, Василя Касіяна, Олесандра Пащенка, Степана Кошового, Володимира Синицького, Адольфа Страхова;
- книжок-спогадів (автор вступних статей до них) про Миколу Глущенка, Олександра Пащенка, Карпа Трохименка, Олексія Шовкуненка;
- каталогів до виставок Федора Коновалюка, Олександра Лопухова, Георгія Меліхова, Яна Станіславського, Володимира Чуприни.
Авторка:
- статей:
- «Ян Станіславський», журнал «Искусство», 1957, № 8;
- «Він малював Леніна», журнал «Мистецтво», 1963, № 2;
- «Революцією покликана», журнал «Мистецтво», 1967, № 1;
- «В. В. Різниченко (Велентій) — художник і поет. З історії української сатиричної графіки періоду революції 1905—1907 рр.» (1969);
- «Живі традиції. Художники про себе і свою творчість» (1985, у співавторстві);
- «Іван Пархоменко» (1987);
- «Олексій Шовкуненко та його учні» (1994);
- «Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живописі радянського часу» (1998, у співавторстві).
- сценаріїв до теле- та радіопередач;
- розвідок у періодиці, зокрема у журналах «Вітчизна», «Україна», «Образотворче мистецтво», «Искусство», «Творчество».
- статтей в Українській радянській енциклопедії першого та другого видання, Енциклопедії сучасної України та енциклопедіях інших країн.
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 43—44.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 73—74. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Лабінський М. Г. Блюміна Ірина Михайлівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.