Бобулинці

Щодо сучасної назви населеного пункту Бобулинці існують різні версії. Від старожилів дізнаємось, що раніше територія села розташовувалася за 7 кілометрів у північно-західному напрямку від сучасного місцезнаходження в урочищі, що зветься Піддубники. Першими, хто поселилися в новій місцевості, була родина Балацьких. Можливо, від цього прізвища і поширилась назва на нове поселення.

Існує також інше припущення щодо походження назви села. Через село проходить шлях до чудотворного місця Зарваниця. Прочани часто зупинялися в Бобулинцях для відпочинку. Тому місцеві жителі перед великими християнськими святами пекли бублики і продавали їх прохожим. Одного разу якийсь зайшлий чоловік каже: « Краще було б купити млинці». Пізніше жителі села поряд з бубликами торгували ще й млинцями. Так від слів «млинці» та «бублики» утворилась назва, яка поширилась на все село − Бобулинці.

Із переказів старших людей відомо, що в давнину господарі села свої земельні ділянки обсаджували бобом, що не було характерно для сусідніх сіл Осівець та Киданова. Жителі цих сіл, насміхаючись, говорили: «Там бобові вулиці». Можливо, і від цього пішла назва села.^{[джерело?]}

Бобулинці на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Точних даних дати і джерела першого письмового згадування про населений пункт немає. Із переказів село відоме з 1421 року.

31 серпня 1375 року в Городку Владислав Опольський надав село Бібіл (так у документі названі Бобулинці) і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[1]

Подальшу назву села засвідчила карта Боплана 1650 року — Бобоул. За описом 1578 року біля Бобулинців сходилися межі Галицького, Львівського, Теребовельського повітів Галицької землі Руського воєводства Польського Королівства.[2]

На початку XVII століття в селі чи біля нього було споруджено оборонний замок.[3]

Бобулинці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Одними з власників села були польські шляхтичі Красіцькі, зокрема, примас Польщі, письменник-просвітитель[4][5] Іґнацій Красіцький.

У 1922 році під час т. зв. саботажних акцій поблизу сіл Осівці та Бобулинці відбулися бої, що закінчилися втечею поляків[6].

10—12 жовтня 1930 було «зпацифіковано» кооперативу в селі, яка знаходилась в домі Якима Кральки.[7]

До 1939 pоку діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Січ», «Рідна школа», «Народний дім», аматорський драмгурток.

У Бобулинцях була народна школа, але вчили в ній польською мовою. Тільки двічі на тиждень по одній годині вчили української мови. А раз на тиждень священик учив релігії українською мовою. Одначе розмовна мова в селі була тільки українська.

На 01.01.1939 в селі проживало 1960 мешканців, з них 960 українців-грекокатоликів, 815 українців-латинників, 10 поляків, 150 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв і 5 німців[8].

У 1945 році доля знову випробовувала мешканців села. Цього разу тут панувала пожежа. Вогонь знищив майже все село. Меншого знищення від пожежі зазнала лише вулиця Запотік, яка розміщена на лівому березі потічка. Вздовж водного потоку по обидва боки росли верби, які й захистили від вогняних язиків будівлі вулиці.

Сторінки історії села Бобулинці були наповнені ще одними подіями. У 1946 році сюди були переселені ряд сімей із Закерзоння. Найбільше переселенців було із села Журавці Рава-Руського району. Деякі з них зазнали «подвійного» переселення, бо у 1940 р. були виселені у тодішню Бессарабію (с. Весела Долина Тарутинський район), а у 1946 — у село Бобулинці.

Протягом останніх років у селі відбулося ряд важливих подій. На честь 2000-ліття від Різдва Христового побудована церква святого Михаїла, яка належить греко-католицькій громаді. Біля цієї церкви, у 1991 році, за кошти цієї ж громади була споруджена символічна могила «Борцям за волю України».

У липні 2008 року на честь 1020−ліття Хрещення України у церкві св. Архистратига Михаїла УГКЦ проходила місія, яку провадили отці-редемптористи. Приємно згадати, що серед місіонерів був і виходець із нашого села. Це брат Олег Чихарівський ЧНІ. Неможливо життя церкви відірвати від життя села, бо разом вони творять історію. Ще одна подія, яка відбулася в житті Церкви і села — це перша Служба Божа у своєму селі ново висвяченого отця Йосифа (Ігора) Кральки ЧСВВ. Старожили села не пригадують, щоб у селі проходила св. Місія, та й із села не було жодного священика.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[9].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[10].

• пам'ятник полеглим у І світовій війні воїнам-односельцям
• символічна могила УСС (1991 р.)
• залишки каплички
• збереглися окремі надгробні пам'ятники польського цвинтаря

У минулому в селі працювала цегельня.

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, бібліотека .

• Гуцал П., Жирівська О., Уніят В. Бобулинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 598—599. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Новіцький Й., Уніят В. Бобулинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 147. — ISBN 966-528-197-6.
• Bobulińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 268. (пол.)

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
• Бобулинці / Замки та храми України
• Про Бобулинці на сайті «Історія Бучаччини» Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.
• Бобулинці з супутника — Google Maps