Болгарська діаспора

Болгарська діаспора ― частина болгарської нації, яка включається в себе етнічних болгар, які проживають за межами Болгарії.

Кількість болгар, які живуть за межами Болгарії різко зросла з 1989 року, після падіння комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі. Більше одного мільйона болгар покинули країну, що призвело країну до помітного скорочення її населення. Багато емігрантів скористалися лотерейною системою Грін-карти в США. Також багато болгар емігрували в Канаду за програмою залучення кваліфікованих працівників. Інші поїхали в Європейський союз. У таких країнах, як Греція та Іспанія, багато болгар працюють і живуть лише періодично, зберігаючи Болгарію як місце свого постійного проживання, особливо після того, як країна стала членом Європейського союзу у 2007 році.

В основному з 1990-х років болгари емігрують в держави-члени ЄС та країни Північної Америки з причин, пов'язаних з роботою і освітою. Більшість емігрантів має вид на проживання в інших країнах. Рівень освіти та професії емігрантів різні: це можуть бути і чорнороби (які зазвичай працюють у сфері ЖКГ та прибирання територій), а також сантехніки, будівельники, садівники, різноробочі, покоївки. Є також і значна кількість спеціалістів і випускників вищих навчальних закладів, зазвичай які спеціалізуються в області машинобудування, комп'ютерних наук, хімії та медицини.

Найбільші громади болгарської діаспори в західній частині Європейського Союзу знаходяться в Іспанії, Німеччині, Сполученому Королівстві, Франції та Італії.

Іншими країнами, куди зазвичай емігрують болгари, є Австралія, Нова Зеландія, держави Південної Америки (особливо Аргентина і Бразилія), Південна Африка і також Об'єднані Арабські Емірати.

Розподіл по країнах

Держава Кількість громадян Болгарії Кількість етнічних болгар
Туреччина 500,000 (в 2011)[1] див. Болгари в Туреччині
Греція 300,000 (в 2011) див. Слов'яни в Греції
США 300,000 (in 2011) 95,588[2]
 Іспанія 250,000 (в 2011) 150,878 (в 2011)[3]
 Німеччина 226,926 (в 2016)[4]
Велика Британія 100,000 (в 2011) 35,000 (в 2009)[5]
 Італія 100,000 (в 2011)
Канада 70,000 (в 2011) 30,485 [6]
Північна Македонія 50,000 (в 2011)
Кіпр 35,000 (в 2011)
Росія 32,265 (в 2011) див. Болгари в Росії
Франція 30,000 (в 2011) 34,000 (в 2011)
Молдова 20,000 (в 2011) див. Болгари в Молдові
 ПАР 20,000 (в 2011)
Австрія 18,481 (в 2014)
Бельгія 18,000 (в 2011)
Австралія 15,000 (в 2011)
Португалія 15,000 (в 2011)
Сербія 15,000 (в 2011) 18,543 (2011) [7]
Польща 14,000 (в 2011)
Нідерланди 12,340 (в 2011)
 Ізраїль 7,500 (в 2011)
Швейцарія 4,500 (в 2011)
Данія 4,200 (в 2011)
Швеція 4,000 (в 2011)
 ОАЕ 3,500 (в 2011)
Чехія 3,206 (в 2011)
 Ірландія 3,000 (в 2011)
Нова Зеландія 3,000
 Угорщина 2,800 (в 2011) див. Болгари в Угорщині
Аргентина 2,500 (в 2011)
Румунія 2,000 (в 2011)
Норвегія 1,800 (в 2011)
Словаччина 1,800 (в 2011)
Словенія 1,500 (в 2011)
Сирія 1,200 (в 2011)
Ліван 1,000
 Йорданія 1,000 (in 2011)
Палестина 1,000 (в 2011)
Фінляндія 1,000 (в 2011)
Уругвай 1,000 (в 2005)[8][9]; 2,000 (1998)[10]
Латвія 921 (2011)[11]
Люксембург 800 (в 2011)
Кувейт 700 (в 2011)
Катар 600 (в 2014)[12]
Мексика 500 (в 2011)
Україна 420 (в 2011) див. Болгари в Україні
Японія 350 (в 2011)
Марокко 312 (в 2011)
Хорватія 300 (в 2011)
Бразилія 277 (в 2011)
Китай 256 (в 2011)
 Єгипет 250 (в 2011)
Нігерія 250 (в 2011)
 Індонезія 235 (в 2011)
Алжир 200 (в 2011)
Туніс 200 (в 2011)
Чилі 200 (в 2011)
 Індія 104 (в 2011)
Білорусь 100 (в 2011)
Косово 100 (в 2011)
 Південна Корея 100 (в 2011)
Куба 65 (в 2011)
 Ємен 60 (в 2011)
Азербайджан 50 (в 2011)
В'єтнам 50 (в 2011)
Боснія і Герцеговина 44 (в 2011)
 Віменія 30 (в 2011)
Албанія 26 (в 2011)
Грузія 25 (в 2011)
Чорногорія 25 (в 2011)
 Іран 20 (в 2011)
Казахстан 20 (в 2011)
 Ефіопія 16 (в 2011)
Пакистан 11 (в 2011)
Узбекистан 8 (в 2011) 2,166 (в 1989)[13]
Монголія 6 (в 2011)
Афганістан 2 (в 2011)
Нікарагуа 50
Загальна чисельність 2,009,718 - 2,012,218 ( Болгарія: 7,364,570 (в 2011)[14] )

Див. також

Примітки

  1. Брой на българските граждани в чужбина (2011 г.) | www.
  2. National Institute of Statistics of Spain - 2011 Census. ine.es. Процитовано 23 травня 2011.
  3. Ausländische Bevölkerung. Ergebnisse des Ausländerzentralregisters. Statistisches Bundesamt. 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
  4. Estimated population resident in the United Kingdom, by foreign country of birth (Table 1.3). Office for National Statistics. September 2009. Архів оригіналу за 10 вересня 2010. Процитовано 8 липня 2010.
  5. Statistics Canada. 2011 National Household Survey: Data tables. Процитовано 11 лютого 2014.
  6. Serbian 2011 census.
  7. Archived copy. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 серпня 2015.
  8. Внук на нашенски емигрант ни представя в Уругвай. monitor.bg. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 19 травня 2017.
  9. Държавата се е “самоотстранила” от българския национален въпрос. vestnikataka.com.
  10. (латис.)
  11. Qatar´s population by nationality - bq magazine. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 19 травня 2017.
  12. Archived copy. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 2 грудня 2015.
  13. Национален статистически институт - Преброяване 2011

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.