Борівоє Костич

У дорослому футболі дебютував 1950 року виступами за команду клубу «Црвена Звезда». Перші три сезони Костич рідко потрапляв у склад. Так у чемпіонському сезоні 1952-53 року не зіграв у чемпіонаті жодної зустрічі. Але уже з наступної першості країни почав виходити у складі регулярно, згодом ставши ключовим гравцем команди і її головним бомбардиром, маючи середню результативність на рівні 0,73 голу за гру першості. Основною позицією на полі для гравця став лівий край нападу. 50-ті роки були дуже успішними для «Црвени Звезди». В період з 1956 по 1960 рік команда виграла 4 чемпіонських титули з 5, а також двічі здобувала кубок Югославії. Причому, в обох кубкових фіналах Костич забивав по два голи: в 1958 році двічі вразив ворота клубу «Вележ Мостар» («Црвена Звезда» перемогла 4:0), а в 1959 році в ворота белградського «Партизану» (3:1). У чемпіонаті ж найбільш результативною для Костича вийшла першість 1956-57 року, коли він відзначився у воротах суперників 27 разів. Втім, найкращим бомбардиром турніру не став, поступившись одним м'ячем Тодору Васеліновичу із «Воєводини». Надолужив своє Костич у сезонах 1958-59 і 1959-60 років, ставши найкращим бомбардиром чемпіонатів з показниками у 25 і 19 м'ячів відповідно. У цей же час нападнику вдалося виграти титул найкращого бомбардира міжнародного турніру. Костич протягом 1958 - 1960 років виступав у складі збірної Белграду у Кубку ярмарків, де його команда дісталася до півфіналу, а сам гравець відзначився 6 разів у матчах першості.

Протягом 1961—1962 років захищав кольори команди італійського клубу «Віченца», де не зумів себе особливо проявити, зігравши лише 7 матчів.

В результаті повернувся 1962 року до «Црвени Звезди» і відіграв за белградську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Знову став ключовим гравцем команди, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Югославії. Загалом у першості Югославії Бора Костич забив 158 голів і за цим показником посідає четверте місце по результативності за всю історію турніру[1], а також є найкращим бомбардиром «Црвени Звезди» у чемпіонатах країни. Загалом за клуб у всіх турнірах Костич зіграв 580 матчів і забив 539 голів.

Завершив професійну ігрову кар'єру у американському клубі «Сент-Луїс Старс», за команду якого виступав протягом 1967 року.

Помер 10 січня 2011 року на 81-му році життя у місті Белград.

1956 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у матчі зі збірною Індонезії і одразу відзначився забитим голом. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 33 матчі, забивши 25 голів. У кількох матчах був капітаном команди.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1960 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло». Потрапив у символічну збірну фінального турніру.

У тому ж році здобув «золото» на Олімпійських іграх у Римі. Приблизно на половину видозмінена (у порівнянні з чемпіонатом Європи) команда Югославії дійшла до фіналу, де перемогла з рахунком 3:1 збірну Данії. Один з трьох голів у фіналі на рахунку Бори Костича, а загалом на турнірі він відзначився шістьма голами, поступившись у гонці бомбардирів лише одним м'ячем своєму партнеру по команді Мілану Галичу. Такий успіх збірній Югославії вдався лише з четвертої спроби, адже на трьох попередніх Олімпіадах команда незмінно завойовувала «срібло».

Регулярно викликався до складу збірної аж до свого від’їзду в Італію.