Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович

Бра́дтман Едуа́рд-Фердина́нд Петро́вич (нар. 23 січня (4 лютого) 1856(18560204), Санкт-Петербург — після 1926) — київський міський архітектор кінця XIX — початку XX століття.

Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович
Народження 23 січня (4 лютого) 1856
Смерть після 1926
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Російська імперія
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Архітектурний стиль Неоренесанс, модерн
Найважливіші споруди Цирк Крутикова, Театр «Соловцов», Особняк С. Аршавського
Містобудівні проєкти розбудова садиби Ф. Мерінга
Автограф
 Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович у Вікісховищі

Життєпис

Едуард-Фердинанд Брадтман народився 23 січня 1856 року в Санкт-Петербурзі. Походив з німецької родини.

У 1878 році закінчив Петербурзьку імператорську академію мистецтв, а в 1886 році отримав звання класного художника III ступеня.

З кінця 1880-х років працював у Києві.

У 1898–1915 роках обіймав посаду київського міського архітектора, паралельно з Іполитом Ніколаєвим та Олександром Кривошеєвим, відав забудовою Подільської та Плоської частин міста. Був архітектором Київського кредитового товариства, техніком Приказу суцільної опіки.

З квітня 1903 року викладав архітектуру в Київському художньому училищі. Разом з архітекторами Владиславом Городецьким, Іполитом Ніколаєвим, художниками Олександром Мурашком, Сергієм Світославським був з 1912 членом комісії «Про красу міста».

Після революції у 1920–1926 роках залишився у Києві, де працював районним архітектором, займав посаду інженера-інспектора Львівської контори.

Точна дата смерті та місце поховання невідомі.

Творча діяльність

У творчості Е.-Ф. Брадтмана простежується розвиток: від неоренесансу і необароко до декоративного і зрілого модерну. Також він використовував форми модернізованого ампіру, українського модерну і неоросійського стильового напрямку.

Однією з перших робіт Е.-Ф. Брадтмана у Києві став будинок по вулиці Львівській (нині — Січових Стрільців), 22, зведений у 1886 році. У другій половині 1890-х років узяв у часть у масштабному містобудівному проєкті під керівництвом Г. Шлейфера — забудові садиби професора Ф. Мерінга. На місці садиби були прокладені сучасні вулиці Архітектора Городецького, Марії Заньковецької, Станіславського, Ольгинська та площа Івана Франка, забудовані багатоповерховими прибутковими будинками. Разом з Г. Шлейфером Брадтман був автором проєктів готелю «Континенталь» та банку по міжнародних контрактах на розі на розі вулиць Хрещатик та Миколаївської (нині — Городецького), театру Соловцова, прибуткового будинку Л. Гінзбурга, прибуткового будинку по вулиці Миколаївській, 15. Також Брадтман звів низку житлових будинків по вулиці Мерінгівській (нині — Заньковецької) та Миколаївській, переважно у стилі неоренесанс.

Е.-Ф. Брадтман одним з перших у Києві почав працювати у стилі модерн. Першою будівлею у цьому стилі став цирк Крутікова, зведений у 1903 році по вулиці Миколаївській (будинок не зберігся). Згодом архітектурний образ фасаду був використаний при будівництві особняку Сергія Аршавського по вулиці Лютеранській, 23 (так званий «Будинок удови, що плаче»). У проєктах Брадтмана 1900-1910-х років простежується розвиток модерну в раціоналістичному та ретроспективному напрямках.

Будівлі, зведені Е.-Ф. Брадтманом

Галерея

Див. також

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.