Вулиця Пилипа Орлика (Київ)

Ву́лиця Пили́па О́рлика — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Пролягає від Шовковичної вулиці до кінця забудови (фактично над Кловським узвозом).

Вулиця Пилипа Орлика
Київ
Вулиця Пилипа Орлика у дощове червневе надвечір'я (2011)
Місцевість Липки
Район Печерський
Назва на честь Пилипа Орлика
Колишні назви
Гімназична, Виноградна, Єлизаветинська, Михайличенка, Чекістів, Готенштрасе
Загальні відомості
Протяжність 490 м
Координати початку 50°26′36″ пн. ш. 30°31′53″ сх. д.
Координати кінця 50°26′26″ пн. ш. 30°32′12″ сх. д.
Поштові індекси 01024
Транспорт
Найближчі станції метро  «Хрещатик»
 «Арсенальна»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Кловський палац
Державні установи Верховний суд України
Навчальні заклади Ліцей міжнародних відносин № 51
Медичні заклади Поліклініка МВС
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11207
У проєкті OpenStreetMap r372710
Мапа
 Вулиця Пилипа Орлика у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Липська, Академіка Богомольця, провулки Виноградний і Костя Гордієнка.

Історія

Вулиця відома з 1830-х років під назвою Гімназична — від 1-ї чоловічої гімназії, яка розташовувалася на цій вулиці у Кловському палаці. У 1840-ві роки мала назву Виноградна (оскільки проходила повз колишній Виноградний сад). З 1869 року — Єлизаветинська[1] (рос. Елисаветская), за ім'ям російської імператриці Єлизавети. З 1928 року — вулиця ім. Михайличенка[2], на честь Г. М. Михайличенка. З 1938 року — вулиця Чекістів[3], на честь київської Надзвичайної комісії, яка розміщувалася на цій вулиці у перші роки радянської влади (назву підтверджено 1944 року[4]). Під час німецької окупації міста у 1942–1943 роках — Готенштрасе (нім. Goten Str., укр. Готська)[5]. Сучасна назва на честь гетьмана Пилипа Орлика — з 1993 року[6].

Забудова

Вперше вулиця з'явилася на планах міста у 1787 році, як частина класицистичної прямокутної мережі кварталів у районі Липок. Проте реальне прокладання та забудова вулиці почали здійснюватися лише у 1830-х роках. Композиційним центром вулиці став Кловський палац (№ 8), зведений у середині XVIII століття у глибині ділянки в оточенні декоративного парку. У XIX — початку XX століття вулиця була забудована переважно особняками.

Будинок № 3 зведений у 1911 році у стилі неокласицизм, архітектором І. Бєляєвим на замовлення інженера та громадського діяча В. Я. Демченко. У декоруванні фасаду виділяються рельєфні каріатиди. Також з старовинної забудови залишилися прибуткові будинки № 4 (1908, ренесанс) та № 12, будинок міського початкового училища (нині — Липська вулиця, 18/5).

У 1930–1950 роках забудову вулиці доповнили житлові будинки: № 7 (ЖБК «Поліграфіст», 1930), № 14/7 — будинок працівників НКВС (1934–1935 роки, архітектор Г. Любченко), № 6 та 10 (обидва зведені у 1932 році). Цікавим взірцем конструктивізму є будинок № 13, споруджений у 1936 році архітектором Є. Кодніром.

Особняк Ковалевського

Будинок споруджено у 1911–1913 роках архітектором П. Ф. Альошиним для поміщика Миколи Вікторовича Ковалевського. Головна особливість будинку — стилізація під романський стиль, через що особняк іноді називають «арабським будинком».

У 1918 році тут проживав державний діяч, підприємець, голова Всеросійського товариства цукрозаводчиків А. О. Бобринський. У 1944–1992 році в особняку розташовувалося Міністерство закордонних справ УРСР.

Кловський палац

Зведений у 1756 році за проектом архітекторів Й.-Г. Шеделя та П. І. Неєлова, Кловський палац будувався для розміщення представників царської родини, які відвідували Київ, але за цим призначенням ніколи не використовувався. Спочатку в ньому розташовувалася типографія Києво-Печерської лаври, потім довгий час тут був військовий шпиталь, у 1811–1856 роках — Перша чоловіча гімназія, до 1917 року — жіноче духовне училище. Під час громадянської війни палац був зруйнований та у 1930 році відновлений. З 1982 року в ньому розташовувався Музей історії Києва, з 2003 року — Верховний суд України.

Видатні особи, пов'язані з вулицею Пилипа Орлика

У Першій чоловічій гімназії (№ 8) викладали відомі вчені М. Ф. Берлинський та М. І. Костомаров, навчалися економіст та державний діяч М. Х. Бунге, художник М. М. Ге, історик та етнограф М. В. Закревський, історик літератури М. І. Стороженко та інші.

Житловий будинок № 4, зведений на ділянці, що на початку XIX ст. належала історику та педагогу М. Ф. Берлинському (будинок, в якому він мешкав, не зберігся). У прибутковому будинку проживала родина Бубнових, зокрема М. М. Бубнов, декан історико-філологічного факультету Київського університету. У будинку № 3 мешкав інженер В. Я. Демченко, відомий як голова «мостової» комісії Київської міської думи, завдяки діяльності якого у місті з'явилися перші в Російській імперії мозаїкові бруківки. У вересні 1913 року в його особняку зупинявся М. В. Родзянко, голова IV Державної думи.

Установи

Зображення
  • Анотаційна дошка на будинку № 1/15

Примітки
  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 463, арк. 202, 204. Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.
  3. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
  6. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» //4 Державний архів м. Києва, ф. 1689, оп. 1, спр. 119, арк. 207–212. Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.