Братський народ

Штамп поширений у Росії (в різних формах її існування: Російська імперія, Російська РФСР, Російська Федерація), насамперед, стосовно українців та білорусів[7][8], а також стосовно болгар, поляків, сербів, іспанців, чехів та словаків тощо. При цьому визнання цих народів «братськими» відбувалась в час та як складова російської агресія проти цих або сусідніх народів[9][10], а саме визнання є інструментом укріплення русського миру та експансії російської мови[11].

Експансія Російської імперії на Балканський півострів в другій половині XIX-го століття призвела до втягування декількох слов'янських народів, насамперед болгарського, який займав граничну з Російською імперією східну частину півострова, в коло «братських». Така політика щодо болгар підкріплювалась тим, що і росіяни, і болгари — православні, і навіть церковні книги в Росії і Болгарії написані тією ж церковно-слов'янською мовою[12].

Така політика продовжується і донині, причому — не завжди відкрито. Так, Президент Болгарії Росен Плевнелієв, стверджує, що є багато ознак того, що Росія фінансує антиєвропейські партії та засоби масової інформації в Болгарії та інших країнах Європи, прагнучи таким чином підірвати ЄС зсередини та зберегти вплив Росії на Болгарію. При цьому російські фахівці вважають, що болгарські еліти постійно конфліктують з братніми почуттями між народами Болгарії та Росії[12], мотивуючи це позицією окремих болгарських русофільських об'єднань.

Серби виявились одним з перших народів, який, потрапивши до поля інтересів Російської імперії ще за часів Першої світової війни, був визнаний як «братній». В цей час імператорський посланник у російській імператорській Місії у Ніцці князь Григорій Трубецькой зазначав, що готовність підтримати братній народ в скрутну хвилину не тільки військовими засобами відповідало завданню Російської імперії щодо збереження завойованих в передвоєнні роки політичних позицій на Балканах, в першу чергу в Сербії і Чорногорії[13].

В 1881 році, в часи активної русифікації Польщі російський історик та політик Микола Кареєв писав: «Невже не подамо братської руки братському народу, що втратив спокій розуму од страшної долі, яка спіткала його вітчизну» (рос. «Неужели не подадимъ братской руки братскому народу, потерявшему спокойствіе ума отъ страшной судьбы, постигшей его отчизну»)[14].

В 1968 році під час народних протестів у Чехословаччині Міністр оборони СРСР Андрій Гречко заявив щодо вторгнення радянських військ у Чехословаччина: «ми йдемо до наших братів допомогти їм у захисті соціалізму»[15].

Навесні 2017 року Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Валентина Матвієнко заявила: Білорусь — це братський народ, стратегічний партнер, з яким ми будуємо Союзну державу[16]. При цьому білоруська сторона час від часу заявляє про неготовність йти на подальші поступки[17].

Зовнішні відеофайли
	Росіяни — не слов'яни. Історична правда, Espreso.TV, опубліковано 2 лютого 2020 року

Значення ідіоми «братський народ» стосовно українців видозмінювалось в Росії залежно від політичних обставин. В Російській імперії робився наголос, що росіяни та українці — єдиний народ; за часів СРСР — братський, «єдинокровний»[18]; в сучасній Росії з початком зростання агресивних настроїв щодо України політичне керівництво та російська церква знову почали характеризувати народ України як єдиний з росіянами, як частину російського[7][19].

На початку 1860-х років російський етнограф Густав-Теодор Паулі у своєму багатотомному виданні «Етнографічний опис народів Росії» писав: «Теперішні малороси походять від тубільного населення, вони зберегли давню віру своїх предків, і до відокремлення Малоросії від Росії жили разом із росіянами — одновірною і братньою нацією» (рос. Нынешние малороссы происходят от туземного населения, они сохранили древнюю веру своих предков, и до отделения Малороссии от России жили вместе с русскими — единоверной и братской нацией).[20] При цьому він визнавав, що «малороси залишилися вільними від зовнішніх упливів та зберегли чистоту нації» (рос. «малороссы остались свободными от внешних влияний и сохранили чистоту нации»), тим самим виокремлюючи українців як націю.

За півстоліття до «Опису народів…» Г.-Т. Паулі майбутній одеський губернатор Олексій Льовшин відзначав «ненависть малоросіян до великоросіян»[21]

Під час російсько-української війни на сході України російський президент Путін визнав українців братським народом. При цьому на 2015 рік, як показують соціологічні дослідження, число тих, хто вважав народ сусідньої країни братським зменшилось до 34 % з близько 90 % в Україні і близько 80 % в Росії[22], як було до початку війни. Це вказує, що відносини між народами далекі від братських.

Естрадний виконавець Йосип Кобзон, уродженець українського Донбасу, зазначив, що братським народом для росіян є мешканці «ДНР»[23].