Брилинці
Брилинці (пол. Brylińce) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Красічин Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 165 осіб (2011[1]).
Село
.jpg.webp) Координати 49°43′ пн. ш. 22°40′ сх. д.
|
Географія
Село розташоване на відстані 6 кілометрів на південь від центру гміни села Красічина, 11 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 60 кілометрів на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва.
Назва
В ході кампанії ліквідації українських назв Брилинці в 1977—1981 рр. називалися Томчикув (пол. Tomczyków).
Історія
13 березня 1415 р. староста Руської землі Іван Сримський провів розмежування земель між Кописном і Брилинцями.[2] 6 березня 1508 р. король Сигізмунд I Старий видав документ на закріпачення Брилинців за волоським правом.
За королівською люстрацією 1589 р. село входило до складу Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1880 р. Брилинці належали до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 589 жителів (522 греко-католики, 52 римо-католики і 15 юдеїв).[3]
У 1939 році в селі проживало 940 мешканців, з них 920 українців, 15 поляків, 5 євреїв[4]. Село входило до об'єднаної сільської ґміни Ольшани Перемишльського повіту Львівського воєводства.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[5]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 р. під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави[6]. В село заселено поляків.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква
У 1929 р. на місці попередньої мурованої у 1883 р. і зруйнованої під час війни українці збудували нову греко-католицьку церкву св. Василя Великого. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Тисова Перемиського деканату Перемишльської єпархії, надалі перетворена на костел.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 90 | 17 | 58 | 15 |
| Жінки | 75 | 15 | 28 | 32 |
| Разом | 165 | 32 | 86 | 47 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брилинці
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Олег Купчинський. Забуті та невідомі староукраїнські грамоти XIV — першої половини XV ст. — с. 353.
- Brylińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 394. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 55.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.