Брись Олексій Семенович

Олексій (Леонід) Семенович Брись (псевдо: «Остап») (15 грудня 1921, с. Рачині, нині Горохівський район — 6 січня 2015, Львів) — командир куреня УПА у Військовій окрузі ВО «Турів».

Брись Олексій Семенович
Брись Олексій в 1940-ві
Народився 15 грудня 1921(1921-12-15)
с. Рачині, нині Горохівський район, Волинська область, Україна
Помер 6 січня 2015(2015-01-06) (93 роки)
Львів
Поховання Івано-Франківськ
Національність українець
Посада курінний УПА у Військовій окрузі ВО «Турів»
Партія ОУН

Юні роки

Олексій Брись народився 15 грудня 1921 в с. Рачині (нині Горохівського району, Волинська область, Україна) на Волині.

Після закінчення польської школи у рідному селі, Горохівської гімназії та здобуття атестата про середню освіту вже при радянській владі Олексій Брись вступив на фельдшерський факультет Львівського медінституту. Але після першого курсу почалась війна і Олексій повернувся додому.

Друга світова війна

Як тільки німці дозволили відкрити українські школи, Брись почав працювати викладачем фізкультури в Горохівській гімназії, а після її закриття за завданням ОУН перейшов на роботу викладача в уряд праці («арбайтзант»). Там увійшов у довір'я до начальниці цієї установи на прізвище Тіс і завдяки цьому допомагав багатьом уникнути вивезення на роботу в Німеччину.

За твердженням члена Братства ветеранів УПА Волинського краю Йосипа Іванюка, у селі Зборишеві, було зірвано до вивезення цілий етап людей.[1]

Бойовий шлях

На шлях збройної боротьби проти німецьких окупантів став з 12 вересня 1942.

Брись Олексій був курінним УПА на Горохівщині ВО «Турів» з 1943 р. по 1944 р.[2] Його курінь налічував близько 4 сотень бійців, які проводили активні бойові дії проти регулярних сил німецької армії.

До головних боїв куреня відносять:

  • бій 21 березня 1943 за здобуття райцентру Горохів і звільнення арештованих,
  • знищення прикордонної застави у Миколаєві чотою «Вітролома»,
  • розгром жандармської колони з 10 машин у квітні 1943,
  • розгром концтабору в с. Лобачівці та звільнення полонених,
  • оборона Свинаринської Січі від «червоних партизанів»,
  • евакуація важкої зброї на Горохівщину[3].

За однією з версій, підрозділами куреня, а саме роєм «Тараса» та чотою «Вишні», на початку травня 1943 був убитий обергрупенфюрер СА Віктор Лютце.

У серпні 1943 чота «Берези» (Марценюк Андрій) вела бої біля с. Загорова[4].

Полон. Заслання. Політична активність на засланні

У лютому 1944 Олексія Брися було схоплено радянською розвідкою й опісля кинуто до концтабору.

Вироком Військового трибуналу 1-го Українського фронту 13 серпня 1944 року засуджений за ст. 54-1а, 54-11 КК СРСР до 10 років виправно-трудових таборів та обмеження волі на 5 років. Ув'язнення відбував у Печорлазі та Мінлазі. Звільнений з ув'язнення 8 жовтня 1953 року.

Перебуваючи на засланні Олексій Брись проводив активну діяльність. Він був заступником голови товариства «Україна» у Воркуті, учасником Першого Конгресу українців в Росії.[5]

Реабілітований 27 жовтня 1994 року прокуратурою Волинської області.

Доля родини

Старший брат загинув від рук гестапо, молодший — в боях з чекістами. Батько, матір, бабуся були у німецькому концтаборі, а після «звільнення» репресовані більшовиками. Батько помер з голоду в Казахстані, мати — у Воркуті. Дружина відбула 10 років у Норільську на засланні.

Див. також

Примітки
  2. Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк: Пролог, 1994. — С. .
  3. Олексій Брись: «Ми творили неможливе» // Час Руху. — 3 жовтня 2008. — № 19 (101).
  4. Семенюк М. Боротьба УПА з німецькими окупантами.
  5. Мы — граждане России. ОУР. — Москва: Словянский диалог, 1994. — С. .

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.