Бровді Лариса Олександрівна
Лари́са Олекса́ндрівна Бро́вді (нар. 18 липня 1939, Ашгабат) — українська різьбярка на дереві, ткаля, живописець; член Спілки художників України з 1967 року. Дружина скульптора Івана Бровді.
| Бровді Лариса Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
18 липня 1939 (82 роки) Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Закарпатська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вчитель | Гарапко Іван Іванович, Свида Василь Іванович, Шепа Антон Олексійович і Медвецький Микола Вікторович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| У шлюбі з | Бровді Іван Васильович | |||
| Премії | Закарпатська обласна премія ім. Д. Вакарова, Премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі | |||
|
| ||||
Життєпис
Народилася 18 липня 1939 року в місті Ашгабаті (тепер Туркменістан). 1961 року закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва — відділення художньої обробки дерева. Її педагогами з фаху були А. Петкі, Федір Манайло, Василь Свида, Іван Гарапко, Антон Шепа, Микола Медвецький, Олена Чернега.
Протягом 1964–1966 років працювала на меблевому комбінаті в Береговому; протягом 1966–1968 років — техніко-картографом Закарпатської геологічної експедиції; з 1968 року — у Художньому фонді. Проживала в будику на вулиці Закарпатській № 11, квартира 2.
На запрошення Олександра Чулея подружжя переїзджає у Мукачеве. Тут з подружжям Герців та Василем Бурчем займаються мистецькою діяльністю, залучають художників Золтана Мичку та Петра Фелдеші[1]. Проживають в будинку на вулиці І. Парканія № 42, квартира 2[2].
Творчість
Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва (карбування на металі, різьба по дереву, килимарство). Серед робіт:
- «Колискова» (1966, алюміній, карбування);
- «Верховинка» (1967, латунь, карбування);
- «18-й рік» (1967, латунь, карбування);
- «За нове життя» (1967);
- «Двоє» (1967);
- панно «Дівчата з вазами» (1966);
- панно «Килимарниці» (1967; у співавторстві з Іваном Бровді);
- «Лампочка Ілліча» (1969, мідь, карбування; у співавторстві з Іваном Бровді);
- «Несподівані роки» (1969, килим, ручне ткацтво, вовна);
- «Збирають грона» (1971, килим, ручне ткацтво, вовна);
- «Гроно» (1991);
- «Коляди» (1993);
- живопис
- «У дорозі» (1993);
- «Соняшники» (1993);
- «З козою» (1999).
З 1965 року постійно бере участь у виставках — обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних: роботи експонувались в Бельгії, США, Румунії, Угорщині, Чехословаччині. Персональні виставки відбулися в Берегові (1967); в Мукачеві (1976 та 1996); в Мішкольці (1997); в Токаї (1998).
Твори зберігаються у фондах Дирекції виставок Національної спілки художників України, Міністерства культури і мистецтв України, в Ужгородському етнографічному музеї, Закарпатському краєзнавчому та художньоиму музеях.
Відзнаки
- Лауреат обласної комсомольської премії імені Д. Вакарова (1972);
- Лауреат обласної премії в галузі образотворчого мистецтва імені Й. Бокшая та А. Ерделі (1996).
Примітки
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 59.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 35.
;
- Юрченко-Микита О. В. Бровді Лариса Олександрівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.