Бурачинська-Куровець Цецилія Йосипівна

Народилася 1860 р. у родині пароха Йосипа Бурачинського та його дружини Зеновії. Йосип Бурачинський (*1838 — †1903) навчався в Чернівцях, Львові, у Віденському університеті студіював теологію, українську літературу, класичну філологію. З 1862 року викладав класичну філологію у Чернівецькій гімназії. 1882 року одружився із Зеновією Навроцькою (*1843 — †1909), донькою пароха с. Кутузова Андрія Навроцького і Марії з Глібовицьких. 1862 року рукоположений і отримав призначення на парафію в с. Криворівня. З 1885 року і до смерті був парохом у с. Княждвір біля Коломиї. У сім'ї Йосипа та Зеновії Бурачинських, крім Целіни, було ще чотири сини та одна донька:

• Андрій (*1863 — †1941) — доктор медицини, військовий лікар-дерматолог, полковник, шеф санітарної служби УГА, член Українського лікарського товариства, культурно-громадський діяч, одружений з Людмилою Конрец;
• Марія (*1865 — †1935) — культурно-громадська діячка, збирач гуцульського фольклору, укладач словника гуцульських слів, одна з перших членкинь Товариства Руських женщин, дружина о. Олексія Волянського;
• Ераст (*1875 — †1942) — інженер-лісотехнік, одружений з Ольгою з Лопатинських;
• О́сип (*1877 — †1948) — видатний український галицький правник, громадський та політичний діяч, посол до Буковинського сейму, державний секретар судівництва ЗУНР, одружений з Оленою Добровольською;
• Тит-Євген (*1880 — †1968) — видатний український лікар та громадський діяч, одружений із Зеновією Левинською.

Целіна Бурачинська записувала пісні й оповідання про опришків у Криворівні та навколишніх селах. Іван Франко публікував її оповідання в журналах «Зоря» (1886), «Житє і слово» (1895), «Етнографічний збірник» (1898). Закуповувала для Франка гуцульський одяг. Разом з Наталією Кобринською прокладала шлях жіночому рухові. Була однією з перших членкинь Товариства Руських Женщин, яке в 1894 році заснувала у Станіславові Наталія Кобринська.

Була одружена з лікарем Іваном Куровцем, який свого часу був Державним секретарем здоров'я в уряді ЗУНР. Протягом кількох років подружжя Івана та Целіни Куровців втратило своїх обидвох синів: Андрій, правник, помер 1 грудня 1912 року в Аббації, Петро — військовий санітар, — загинув в бою на італійському фронті 20 жовтня 1915 року. Обидва сини поховані поруч в Аббації.

Целіна Куровцева-Бурачи́нська померла у Львові в 1924 році. Похована на Личаківському цвинтарі, поле 73.[2] Разом з нею у спільному гробівці в 1931 році похований її чоловік Іван Куровець.

• Арсенич П. Священичий рід Бурачинських.  — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2004.  — 192 с.
• Любомир Криса, Роман Фіголь. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006.  — 480 с.