Бурега Володимир Вікторович

Народився 24 серпня 1971 року в Сумах.

1996 року закінчив з відзнакою Сумський педагогічний університет, 2000 року закінчив Московську духовну семінарію, в 2004 році закінчив Московську духовну академію, захистив кандидатську дисертацію за темою: «Православна церква у Чеських землях 1918—1938».

Протягом 2004—2008 років викладав у Московської духовної академії та семінарії, читав курси історії Помісних церков, історії Римо-Католицької Церкви, Гомілетики.

У вересні 2008 року переїхав до Києва, де став викладачем Київської духовної академії і семінарії УПЦ МП, з 2009 року — доцент, з 2012 — професор.

20 жовтня 2009 року в Інституті слов'янознавства Російської академії наук захистив кандидатську дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук за темою «рос. Государство и Православная Церковь в Чехословакии (1918–1938)».

З 2009 року регулярно виступає з публікаціями на кількох українських інтернет-ресурсах («Релігія в Україні», «Православіє в Україні», «Релігійно-інформаційна служба України» тощо). У 2007-2010 роках був одним з редакторів сайту «Богослов.ру». Автор низки статей у «Православній енциклопедії».

30 серпня 2010 року призначений проректором Київської духовної академії і семінарії з науково-богословської роботи.

З 2012 року також займає посаду голови Інформаційно-аналітичної служби Київської митрополії УПЦ МП.

Бурега бере участь в наукових та релігійних проектах. З 2009 року резолюцією митрополита Володимира Сабодана (УПЦ МП) призначений представником УПЦ МП в екуменічній групі «Примирення в Європі: завдання Церков в Україні, Білорусі, Польщі та Німеччині». Брав участь в богословському діалозі між РПЦ та Евангелічною Церквою Німеччини, в інших міжхристиянських форумах.

До свого переїзду з Московської області до Києва у вересні 2008 року був відомий як прихильник екуменізму та активний популяризатор політичного «карпаторусинства», що знайшло певне наукове опертя у його захищенiй у Москвi дисертацiї, а також у деяких наукових статтях[1].

Як представник МДА, брав участь у грантових проектах Римського університуту «Григоріанум». У серпні 2007 року взяв участь з владикою Іларіоном Алфєєвим (РПЦ) у роботі третьої Європейської міжхристиянської асамблеї. Також до 2008 року Бурега активно спiвпрацював з росiйськими патрiотичними колами Одеси, якi представляв його друг, iгумен Агапiт (Юрков).

З переїздом до Києва Бурега поступово дистанціювався від офіційної ідеології Московського патріархату, ставши одним з ідеологів канонічної автокефалії УПЦ МП.

2007 підтримав рішення Синоду УПЦ МП про початок діалогу з УПЦ КП, про відлучення від церковного спілкування Валерія Каурова та очолюваного ним Союзу православних громадян України, вважаючи що це покладе початок деполітизації церковного життя в Україні[2]

В листопаді 2008 року Бурега підтримав нове рішення Синоду УПЦ МП про позбавлення церковного благословення, даного для Союзу православних братств, звинувативши останню структуру в «промосковській політиці», та в «політичній пропаганді»[3].

Влітку 2008 року Бурега заявив про те, що Константинополь може спровокувати розкол в УПЦ МП, констатуючи факт наявності в УПЦ МП «антимосковського» крила[4].

2009 року висловив думку про те, що вiдроджена у 1942 році УАПЦ була канонiчною, оскільки мала томос вiд митрополита Дiонiсiя (Валединського), предстоятелья ПАПЦ.[5])

2010 написав статтю про 1686 р. в житті УПЦ МП, звинувативши РПЦ в тому, що вона у 1686 р. неканонічно анексувала Київську митрополію[6]. Критично ставиться до УАПЦ та УПЦ КП.

З 2008 критикує етнофілетизм ідеології «російського світу» тощо. Саме Бурега, а також священик Зуєв Петро вважаються головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ, в чому цих авторів звинувачували православні публіцисти Лукіяник Валентин Борисович, Циганков Сергій Володимирович та Анісімов Василь Семенович.

10 листопада 2012 року за благословення митрополита Володимира був нагороджений вченим званням професора Київської духовної академії.

У 2013—2014 рр. Бурега вiдмовлявся пiдписувати вiдкритi листи духовенства та мирян УПЦ МП на захист Революції гідности, якi iнiцiював прес-секретар Предстоятеля УПЦ МП протоієрей Георгiй Коваленко.

З лютого 2014 року намагався виступати речником Київської митрополії УПЦ МП, та як вiрний апологет митрополита Антонiя (Паканича), скомпрометованого зв'язками з Януковичем. Зокрема, 23 лютого 2014 року Бурега заявив про те, що саме завдяки Антонiю вдалося «вберегти Лавру вiд захоплення самообороною майдану», та знизити напругу довкола Лаври[7].

2014 року виступив, щоб церква була активно залучена до громадсько-полiтичного життя, але не так, як за часів Януковича, динамічніше[8].

18 травня 2014 року Бурега та священик Петро Зуєв, Богдан Огульчанський, архімандрит Віктор (Бедь), та ряд iнших представникв УПЦ МП опублiкували заяву «Обращение к жителям востока Украины в связи с сообщениями об угрозах священникам и приходам украинских конфессий», де засудили сепаратизм та тероризм[9].

У вереснi 2014 року Бурега заперечив факт мiжцерковного протистояння в Україні[10].

2014 назвав завчасним, але виправданим знесення монументів Леніну в Україні[11].

Того ж року виступив з вимогою позбавлення сану затриманого СБУ священика Володимира Марецького з Луганщини, який начебто переховував зброю. Бурега зазначив, що позбавлення сану Марецького вимагають численні церковно-канонічні норми.[12]

2016 Бурега розкритикував Гаванську декларацію папи Франциска та патріарха Кирила, вказавши на ряд нестиковок та недоречностей[13][14].

10 червня 2016 став одним з учасників міжконфесійної конференції «Константинопольський патріархат в історії України: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбулась в Українському Домі Києва за участю представників УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ. Бурега виголосив доповідь на тему «Константинопольський Патріархат на Закарпатті у 1920—1940», де наголошував, що приєднання парафій Константинопольского патріархату на Закарпатті до РПЦ не було добровільним, та проводилося за підтримки НКВС[15].

30 червня 2016 став співзасновником благодійного фонду "Академічна ініціатива, головою фонду став Бортник Сергій Михайлович, доктор богослов'я (Гейдельбергський університет), доцент кафедри богослов'я Київської духовної академії і семінарії, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП, Бурега став його заступником. Як зазначає низка джерел, робота фонду ведеться за активного сприяння благодійного фонду німецьких католиків «Реновабіс»^{[джерело?]}.

2007 засудив фільм архімандрита Тихона (Шевкунова): «Загибель імперії: невивчений урок», звинувативши його в спробах опорочити Помаранчеву революцію та ідею інтеграції України з Євросоюзом. За такий підхід Бурегу розкритикували російські релігійні публіцисти Дмитро Сафонов та Кирило Фролов, а також протоієрей Олександр Шаргунов, звинувативши Бурегу в симпатіях до проукраїнських сил[16].

2010 року з критикою Буреги, його автокефалістських поглядів та дружби з греко-католиками виступив московський богослов та священик, випускник МДА Петро Воскресенський[17].

2013 року священик та богослов УАПЦ Михайло Семкiв написав Бурега «фактично окупував усю наукову діяльність, блокуючи колег, вважаючи себе найрозумнішим за всіх»[18]. Ліберальний богослов та однодумець Буреги, доктор філософських наук Юрій Чорноморець заявив, що «його судження визначаються тільки науковими критеріями[19]».

• Батько Віктор Мартович Бурега (нар.1945, Суми) — випускник КПІ, комп'ютерний технолог, завідувач лабораторії та викладач ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ».
• Сестра, Бурега Людмила Вікторівна, (нар. 1979) — фінансистка, випускниця ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ».

Бурега є автором та співавтором кількох монографій та десятків наукових публікацій, сферою його історичних інтересів є дослідження історії Помісних Православних Церков, історії Київської духовної академії тощо.

Бурегу вважають частиною проукраїнського крила УПЦ МП. Автор низки історико-теологічних досліджень, сферою історичних інтересів є дослідження історії Київської духовної академії, та теологічної школи при ній.

Автор трьох книг: одну написав сам, російською мовою: «Киевская духовная академия и семинария» (К., 2009).

Дві монографії видав чеською мовою у співавторстві з чеськими та українськими науковцями:

• Marek Pavel, Bureha Volodymyr. Pravoslavní v Československu v letech 1918—1953: Příspěvek k dějinám Pravoslavné církve v českých zemích, na Slovensku a na Podkarpatské Rusi. Brno, 2008;
• Marek Pavel, Bureha Volodymyr, Danilec Jurij. Arcibiskup Sawatij (1880—1959): Nástin života a díla zakladatelské postavy pravoslavné církve v Československé republice. Olomouc, 2009.

• Бурега Владимир Викторович (Краткая биографическая справка) // Портал «Богослов.Ru» (рос.)