Бєлозьоров Олег Валентинович

Олег Бєлозьоров народився 26 вересня 1969 року в Вентспілсі (Латвійська РСР) в родині лікарів міської поліклініки. Навчався в Вентспілській школі № 2. У шкільні роки серйозно захоплювався легкою атлетикою, віддаючи перевагу спринтерських дистанціях з бігу та стрибків у довжину. Закінчивши в 1986 році школу, вступати до вузу поїхав до Ленінграда[8].

З дитячих років регулярно здійснював 4-годинні поїздки залізницею між Вентспілсом і Ригою (180 км), в студентські роки — на швидкому поїзді нічні переїзди між Санкт-Петербургом і Ригою; з цих пір має симпатію до залізниці[9]. У молодості захоплювався подорожами, обійшов латвійські середньовічні замки. Рік служив в армії в Мурманській області, на кордоні з Норвегією, потім в спортроті[10].

У 1992 році заочно закінчив Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів за спеціальністю економіст, планування промисловості. З четвертого курсу почав працювати в молодіжному науково-технічному центрі — кузні майбутніх підприємців[10].

З 1998 по 2000 рік працював в ВАТ «Лененерго» і послідовно обіймав посади заступника комерційного директора, комерційного директора, начальника департаменту з матеріально-технічного постачання і транспорту. Почавши пристойно заробляти, придбав батькам квартиру на Василєвському острові[8].

У 2000 році працював заступником директора ВАТ «Вантажне автотранспортне підприємство № 21».

У 2000—2001 роках — начальник фінансово-економічного відділу апарату повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Західному федеральному окрузі.

У 2001—2002 роках — заступник директора з управління корпоративним майном ВАТ «ЛОМО».

У 2002—2004 роках — генеральний директор ВАТ «Російська паливна компанія».

З липня по листопад 2004 року — заступник керівника Федерального дорожнього агентства.

У 2005 році в Санкт-Петербурзькому державному університеті економіки і фінансів захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація логістики поставок в вертикально-інтегрованих структурах корпоративного типу», кандидат економічних наук.

З 9 листопада 2004 року по 17 березня 2009 року — керівник Федерального дорожнього агентства.

C 17 березня 2009 року по 11 травня 2015 року — заступник міністра транспорту Російської Федерації. З липня 2014 року — член ради директорів ВАТ «РЖД»[11].

З 11 травня по 20 серпня 2015 року — перший заступник міністра транспорту Російської Федерації.

З 20 серпня 2015 року — президент ВАТ «Російські залізниці».

В основі зміни керівництва РЖД, на думку дослідження Вищої школи економіки, лежали фінансово-економічні результати діяльності компанії до 2015 року, які викликали претензії у президента і уряду РФ. Російське керівництво вважало, що РЖД має достатні внутрішні резерви, щоб не вимагати постійних преференцій у держави, а самостійно поліпшити свою фінансово-економічну та виробничо-операційну діяльність. Головне завдання, поставлене перед Бєлозьоровим, полягало в оптимізації витрат держмонополії[12][13].

У лютому 2017 року стало відомо, що Бєлозьоров звернувся до уряду РФ з проханням змінити назву його посади з «президент» на «генеральний директор — голова правління». Ініціатива Бєлозьорова мотивувалася існуючими національними та європейськими практиками корпоративного управління[14]. 17 листопада 2017 року уряд Росії прийняв постанову про внесення відповідних змін до Статуту ВАТ «РЖД», при цьому термін повноважень гендиректора збільшений з трьох до п'яти років[15].

Станом на 2017 рік Бєлозьоров також є: членом Бюро Правління Російського союзу промисловців і підприємців; головою Комісії РСПП по транспорту і транспортної інфраструктури; співголовою Ради ділового співробітництва Росія — Франція з російської сторони; головою Азіатсько-Тихоокеанської асамблеї Міжнародного союзу залізниць; головою Міжнародної асоціації «Координаційна рада з Транссибірських перевезень»; головою Ради Співдружності Незалежних Держав з питань залізничного транспорту; головою наглядової ради транспортно-логістичної компанії GEFCO; членом Конференції Генеральних директорів залізниць Організації співробітництва залізниць (ОСЗ); членом опікунської ради Російського географічного товариства[16].