Бійцівська рибка сіамська

Дикі сіамські бійцівські рибки мають досить струнке, помірно видовжене гнучке тіло, лише трохи сплощене з боків і майже кругле в перетині. Голова та тіло міцні.

Морфометричні дані: стандартна (без хвостового плавця) довжина 19,9-35,0 мм, загальна довжина 123,8–139,1 % стандартної. Спинний плавець посунутий назад, предорсальна довжина становить 57,1–68,2 % стандартної, преанальна (до початку анального плавця) довжина 32,1–44,5 %, довжина основи спинного плавця 12,1-19,3 %, довжина основи анального плавця 53,3-70,1 % довжина черевних плавців 21,2-55,0 % стандартної довжини[3], довжина голови 27,7-33,1 %, висота тіла 22,9–31,3 %, висота хвостового стебла 13,9-21,3 % стандартної довжини[3]. Довжина морди (рила) становить 18,1-28,6 %, діаметр орбіт очей 23,9-28,9 %[3], міжорбітальна ширина (відстань між очима) 30,2-34,3 % довжини голови[4].

Пара риб короткоплавцевої виведеної породи.

Анальний плавець довгий і широкий, спинний — короткий, хвостовий — округлий, перші промені черевних плавців сильно подовжені. У спинному плавці 1-2 твердих промені та 7-10 м'яких, в анальному плавці 3-5 твердих променів і 22-26 м'яких, у грудних плавцях по 11-14 променів[3], черевні плавці мають по 1 твердому та по 5 м'яких променів, у хвостовому 11 м'яких променів[5]. Черевні плавці вузькі, довгі, клиноподібні. В поздовжньому ряду 28½-32 луски, у поперечному напрямку 8-9½ рядів лусок[3][4]. Хребців 29-34[6]. Бічна лінія відсутня.

Щелепи сильні й великі, як на такого розміру риб, всіяні гострими зубами. Більшість внутрішніх органів розташована в першій третині тіла, вони добре упаковані між головою та початком анального плавця, далі знаходиться лише плавальний міхур.

Сіамська бійцівська рибка має спеціальний лабіринтовий орган, який дозволяє їй отримувати кисень з атмосферного повітря. Лабіринтовий орган розташований у спеціальній порожнині над зябрами. Він містить багато складок шкіри, насичених кровоносними судинами, які функціюють як велика дихальна поверхня. Лабіринтовий орган діє як доповнення до зябер для отримання кисню в умовах його дефіциту у воді.

Довжина тіла самців диких риб в середньому становить 4-6 см, хоча вони можуть виростати більшими; одомашнені самці сягають 6-7 см завдовжки. У диких особин плавці порівняно короткі та круглі, але короткі плавці не є принциповою ознакою диких риб, існують і короткоплавцеві виведені форми, які, на жаль, часто плутають з дикими B. splendens. Вражає різниця в розмірах хвостового плавця. У диких риб він має довжину 1-1,5 см, тоді як в самців одомашнених порід зазвичай виростає до 4-5 см, а в окремих екземплярів може сягати й 8-9 см завдовжки.

Жовтогарячий самець породи півмісяць.

Основне забарвлення дикої форми варіює залежно від місця проживання конкретної популяції. Слід також зазначити, що оригінальну зовнішність Betta splendens насправді дуже складно визначити. Це є наслідком масштабного впливу та змішування селекційних форм з дикими. Дикі риби в основному мають тьмяне забарвлення коричневих тонів з невиразними темними смугами на боках та рядами зелених блискіток уздовж тіла. На зябрових кришках присутні червоні паралельні вертикальні смуги. Райдужна оболонка очей чорна.

На плавцях домінує червоний колір. Хвостовий плавець червоний або червоно-коричневий із зеленкувато-блакитною пігментацією на мембранах, яка утворює віялоподібний візерунок. Анальний плавець забарвлений переважно в червоний або коричневий колір і має світлі зеленкувато-блакитні смужки. Спинний плавець червоно-коричневий, з блискучою зеленою смугою і шаховим малюнком у задній частині; залежно від місця походження він може бути синішим або зеленішим. Черевні плавці вогненно-червоні з білими кінчиками та чорною облямівкою.

В умовах акваріуму шляхом селекції було виведено безліч порід червоного, синього, зеленого, чорного, жовтого, жовтогарячого, білого та інших кольорів, існують різноманітні комбінації кольорів.

Забарвлення спокійної риби в природі є доволі сірим, оскільки жоден з кольорів не виглядає інтенсивним, а лиск на лусках практично відсутній. Однак збуджений самець помітно змінюється: всі плавці у нього широко розгортаються, все тіло переливається зеленкуватими, синіми або червоними кольорами, на лусках виступають блискучі зеленкувато-блакитні цятки, які рядами вишиковуються вдовж тіла. При залицянні він стає помітно темнішим, втрачаються будь-які ознаки смугастого малюнка. В готових до нересту самок зазвичай на тілі з'являється серія поперечних світлих і темних смуг, що чергуються.

Пригнічені риби, а також перелякані особини, що опиняються в стані стресу, навпаки стають блідими, на тілі в них з'являються дві темні поздовжні лінії. Це стосується як самок, так і самців.

Самка сіамської бійцівської рибки.

Розрізнити дорослих самців та самок у більшості випадків дуже просто. Самці мають значно більші плавці та інтенсивніше забарвлення, а ще стрункіші за самок. Ці незначні на перший погляд відмінності відразу кидаються в очі. Самки менші за самців, мають короткі плавці, завдяки тьмяному забарвленню на тілі в них добре помітні поздовжні смуги. Молоді самці схожі на самок. Самців порід з короткими плавцями часто важко відрізнити від самок.

Самці при зустрічі між собою зазвичай поводяться агресивно, спалахують і демонструють розправлені плавці. Самки зазвичай цього не роблять, але й серед них трапляються дуже агресивні особини, які також спалахують. Як у самців, так і в самок при збудженні не лише розправляються плавці, а й розкриваються зябра, але в самців зяброві мембрани значно більші, вони стирчать з-під зябрових кришок навіть тоді, коли ті закриті.

Надійною ознакою зрілих самок є наявність яйцекладу (маленький сосочок відразу за черевними плавцями, що виглядає як біла крупинка). Коли самка готова до нересту, на тілі в неї з'являються вертикальні смужки. Безпосередньо перед нерестом самець будує на поверхні води гніздо з піни — це також надійна ознака статі.

У природних водоймах сіамські бійцівські рибки ховаються під водними рослинами від сонячних променів та черепах, змій, мартинів, чапель, зимородків, які полюють риб. Риби шукають собі схованки навіть за відсутності прямої загрози й постійно тримаються серед щільної рослинності.

Сіамська бійцівська рибка вважається несоціальною рибою, вона не плаває групами, навпаки, поводиться дуже територіально. Самці в період нересту займають території, на яких вони будують гнізда з бульбашок, до яких згодом відкладається ікра. Самці ревно захищають свої території від вторгнення інших самців. Самці й самки у стосунках між собою виявляють агресію. У природі риби розподіляються по водоймі зі щільністю близько 1,7 риби на м²[7]. Разом із тим самки схильні збиратися в групи, по можливості, одного забарвлення.

Крім зябер, сіамська бійцівська рибка має допоміжний орган дихання, відомий як лабіринт. Він дозволяє рибам дихати атмосферним повітрям і жити у воді з низьким вмістом розчиненого кисню. Рибам доводиться часто спливати до поверхні за черговим ковтком повітря. Дослідження, проведені 2001 року в Таїланді, засвідчили, що сіамська бійцівська рибка може жити за концентрації розчиненого у воді кисню 3,79 мг/л; такий показник є смертельним для більшості інших риб[8]. Проживання на мілководді, часто за умов гіпоксії, дозволяє бійцівським рибкам уникати хижаків та міжвидової конкуренції.

У природі сіамські бійцівські рибки харчуються зоопланктоном, личинками комарів та інших комах. Личинки комарів — їхня улюблена їжа, яку протягом усього року можна знайти у великій кількості в природних водоймах. Знищуючи личинок комарів, ці риби роблять корисну послугу людям.

Бійцівська рибка може рухати очима, щоб стежити за рухомими об'єктами, але не блимає ними. Риби дуже цікавляться оточенням і з великим інтересом перевіряють все нове, що з'являється поруч.

Максимальний засвідчений вік риб — 2 роки[6].

Дослідження не встановили, чи в сіамської бійцівської рибки існують реальні статеві хромосоми. Були відмічені випадки зміни статі, й від таких риб отримували потомство[9].

Betta imbellis і Betta splendens гібридизуються, існують перехідні популяції, які є стабільними в плані їхньої генетичної конституції[10]. Існують також гібриди між B. mahachaiensis і B. splendens[11].

Сіамська бійцівська рибка — вид, для якого характерні статевий диморфізм та прояв батьківського піклування. Під час розмноження дикі сіамські бійцівські рибки переходять зі струмків і ставків до дрібніших, спокійних і повільних прісноводних водойм, часто вони вибирають собі для нересту рисові поля. Тут вони мають побудувати своє гніздо з піни й підняти потомство. Вода під час гніздування має високу температуру, низькі вміст розчиненого кисню, рН та мінералізацію, але високий вміст вільного вуглекислого газу. Середина нерестового періоду в провінції Накхонсітхаммарат у південному Таїланді припадає на квітень-травень. Під час дослідження, проведеного 2001 року, показники води були такими: рН 5,28-5,8 (середнє 5,47), питома провідність 9,36-61,8 (середнє 27,75) мСм/м, вміст розчиненого кисню 0,00-7,39 (середнє 3,79) мг/л, вміст вільного діоксиду вуглецю 0,45-1,91 (середнє 0,81) мг/л. Глибина водойм становила 2,00-9,40 см, а температура води 27,0-31,5 °C[8]. Щільність популяції сильно варіювала на території дослідження й становила від 0,5 до 4,8 особин на м² при співвідношенні самців і самок приблизно 1:1[8].

Гніздо з бульбашок.

У сезон розмноження самці сіамської бійцівської рибки встановлюють і захищають території у верхніх шарах води, в центрі такої території вони будують гнізда з бульбашок повітря. Розмір території становить менше половини відстані до найближчого гнізда. Свої гнізда риби будують у скупченнях густої підводної рослинності, видуваючи бульбашки навколо плавучої основи.

Гніздо з піни — це аероване місце для утримання заплідненої ікри та личинок. Самець видуває на поверхню води бульбашки повітря, які попередньо обволікає в роті слизовим секретом. Для цього він виробляє в роті густий слиз, що складається з глікопротеїнів, який допомагає підтримувати бульбашки постійно в гнізді. Слиз зміцнює поверхню бульбашок, робить їх стійкішими, бульбашки з'єднуються між собою й тримаються компактною масою на поверхні води. Слиз має також антибактеріальні властивості й забезпечує захист ікри від мікробів. Розміри гнізда коливаються в межах 11,78–82,89 мм завдовжки, 7,89–57,56 мм завширшки й 0,32–15,10 мм заввишки, а відстань до найближчого іншого гнізда становить 27,1–227,3 см[8]. Середній розмір гнізда риб, що живуть в акваріумі, становить 46,8 мм в ширину, 71,3 мм в довжину та 7,4 мм у висоту[8].

Самці будують гнізда в широкому температурному діапазоні (25-30 °C), але багато емпіричних досліджень показали, що температура води близько 28-30 °C є оптимальною для нересту й розвитку ікри. Тепла вода збільшує активність самців у будівництві гнізда та пришвидшує готовність самки до нересту. Крім того, тепла вода може скоротити час до вилуплювання личинок і, отже, зменшити ризик того, що хтось із зловмисників встигне з'їсти ікру й звести нанівець батьківське піклування.

Під час досліджень нересту сіамської бійцівської рибки в природних умовах були проведені вимірювання розмірів риб. Самці були більшими за самок, їхня вага становила 0,38-0,64 г, довжина 2,67-3,15 см, висота 0,71-0,85 см, вага самок становила 0,13-0,51 г, довжина 1,91-2,95 см, висота 0,49-0,79 см[8].

Більші гнізда дозволяють утримувати більше ікри, забезпечувати більш ефективну оксигенацію (насичення киснем) та швидший розвиток ембріонів. Тому самці з більшими гніздами здатні досягти більшого репродуктивного успіху. Більші самці мають більше шансів на перемогу в поєдинках і, швидше за все, будуть більш успішно захищати свою ікру й мальків від риб-хижаків. Однак кількість ікринок на гніздо не співвідноситься ні з розмірами самця, ні з площею гнізда з піни. Було також виявлено, що більші самці не будують гнізда з більшою площею.

Самець зазвичай ініціює нерест. Коли гніздо готове, він заманює до нього самку. Як показали дослідження, щільне скупчення гніздування самців приваблює більше самок для спаровування[12]. Пару вибирає виключно самець, самка пасивно приймає переможця, тобто, як правило, більшого самця. Розмір самок у плані розмноження не має суттєвого значення. Натомість великі самці, як правило, перемагають у боях, тримають кращі території й отримують більше доступу до самок. Разом із тим, експерименти не виявили, щоб самки надавали перевагу самцям більшого розміру або з більшою площею гнізда[13].

Відкладанню ікри передують шлюбні ігри. Самець розправляє свої плавці, розчепірює зябра й «танцює» перед самкою, його кольори стають більш насиченими. В перервах, що виникають під час залицяння, він продовжує будувати гніздо. Готові до нересту самки мають білу крупинку на череві, на тілі з'являються широкі поздовжні темні смуги. Самка демонструє свою готовність нереститися тим, що штовхає самця в бік. Зазвичай самець спочатку проганяє її з-під гнізда, але самка знову й знову повертається. Виявляючи покору, вона викладає свій хвіст близько від гнізда або навіть прямо під ним, а тіло спрямовує по діагоналі вниз і гнучкими рухами сигналізує самцеві про те, що готова нереститися. Самець швидко сприймає це запрошення й припиняє проганяти самку. Незабаром починається спаровування.

Нерест сіамської бійцівської рибки в акваріумі.

Нерест у Betta splendens триває до 3-4 годин. Ікра відкладається невеликими порціями по 10-40 ікринок через короткі проміжки часу. Спаровування відбувається в своєрідних «шлюбних обіймах», самець огинає своє тіло навколо самки, перевертає її на бік, а часто й спиною догори, витискає з неї порцію ікринок і відразу запліднює їх. Відбувається це в тісних обіймах, пара заклякає на декілька секунд, іноді при цьому риби разом опускаються донизу. Ікринки часто збираються в складці анального плавця самки й лежить там, поки вона не почне рухатись. Самець першим виходить із нерестового заціпеніння, він відпускає самку й, як правило, відразу починає обережно збирати ротом ікринки, що повільно опускаються до дна. Зібравши порцію ікри, самець швидко повертається до поверхні й укладає ікринки в гніздо. Часто разом із ікринками він додає в гніздо нові бульбашки. Невдовзі приходить до тями й самка, вона відразу починає допомагати самцеві збирати ікру. Рибки вкривають ікринки секретом, який буквально приліплює їх до гнізда. Дії повторюються, поки самка не звільниться від усієї ікри. Кількість і розмір ікринок у гнізді може сильно різнитися. Під час дослідження, проведеного в дикій природі 2001 року, було перевірено 21 гніздо: кількість ікринок становила від 165 до 964 штук на гніздо[8]. Одомашнені самки, за даними різних авторів, відкладають від 200 до 1500 ікринок[8].

Ікра в В. splendens біла, нерівна, схожа на зернятка солі, не містить жирових крапель, демерсальна (тоне), з великою кількістю жовтка, зорієнтованого донизу (телолецитальна, англ. Telolecithal)[14]. Діаметр ікринок може становити від 0,54 до 1,24 мм[8]. Весь свій розвиток вони проходять лишаючись у гнізді.

Роль самки майже повністю обмежується відкладанням ікри. Після закінчення нересту самець проганяє її від гнізда й перебирає на себе весь подальший догляд за ікрою та личинками. Співвідношення дорослих самців і самок на дослідженій ділянці коливалося в межах 0,36:1 до 1:1. Можливою причиною такого широкого діапазону називають той факт, що самець на час огляду міг бути зайнятий переслідуванням риб-порушників своєї території[8]. Самець охороняє гніздо й рішуче захищає територію навколо нього. Він поводиться дуже агресивно, атакуючи будь-кого, хто здійснить вторгнення до його володінь. Самець розкриває зяброві кришки й розправляє плавці, залякуючи противника, а тоді переходить до укусів та ударів хвостом. Зазвичай такий напад супроводжується фізичними пошкодженнями й може призвести до смерті порушника. Запліднена ікра та мальки бійцівської рибки мають більше шансів вижити на мілководді, ніж у більш глибокій воді.

Частково за допомогою поверхневого притягання, частково через липкість бульбашок, ікринки тримаються в гнізді. Гнізда з бульбашок є аерованим середовищем, яке сприяє успішному розвитку ікри та вилуплюванню личинок. З часом бульбашки втрачають липкість і розриваються, гніздо розсипається, тому самець постійно займається його відновленням. Якщо якась ікринка випала з гнізда, самець підхоплює її й випльовує назад. Інкубаційний період дуже короткий, триває 20-40 годин за температури 26-30 °C. Температура сильно впливає на тривалість ембріонального розвитку та розвитку личинок, що вищою вона є, тим коротший час розвитку й навпаки. На кінець інкубаційного періоду розвиток ембріонів всередині ікринки добігає кінця, з'являються соміти й відділяються голова та хвіст. Коли личинка готова вилупитись, вона здійснює всередині ікринки сильні й безперервні рухи хвостом.

Личинки, які щойно вилупились, мають розмір близько 2,5 мм. Вони мають великий жовтковий мішок, недиференційовані та легко пігментовані очі, закритий рот та добре розвинений хвостовий плавець. На цьому етапі личинки практично не здатні до плавання й завдяки наявності клейких залоз на голові залишаються прив'язаними до гнізда, де перебувають під батьківським піклуванням. Поступово розміри жовткового мішка зменшуються, а пігментація личинки стає сильнішою, формуються плавці, й здатність до плавання зростає. Личинки залишаються в гнізді, поки їхні жовткові мішечки повністю не втягнуться, а плавці не розвинуться. Хоча рот у личинок відкривається достатньо рано, весь цей період вони живляться виключно запасами свого жовткового мішка.

Батьківське піклування триває ще 5-7 днів після вилуплення личинок. Протягом усього періоду гніздування самець надзвичайно зайнятий, і його пильність ніколи не слабне. Він неодноразово бере ікринки або личинок в рота й випльовує їх у гніздо разом із новими бульбашками, забезпечуючи таким чином належну оксигенацію. Окрім підтримання гнізда, повернення ікринок та личинок, що випадають, догляду за ними та періодичної чистки, він постійно перебуває на сторожі, готовий захистити ікру та молодняк від зловмисників, які можуть їх з'їсти. Після вилуплення личинок самець стає ще агресивнішим. В той же час він не виявляє канібалізму до своєї ікри або личинок.

Крихітний мальок.

Врешті личинки вичерпують запаси жовткового мішка, перетворюються на мальків, починають вільно плавати й переходять на екзогенне харчування. Рот у них у цей час ще дуже малий, і перші 10-12 днів вони харчуються найдрібнішими живими організмами, які плавають у місцевих водах. Молоді мальки ще не мають лабіринтового органу, а кисень, вміст якого найбільший біля поверхні, поглинається лише через зябра.

Через місяць після відкладання ікри, самка може нереститися знову; протягом року вона відкладає 2500-5000 і більше ікринок. Успішні самці можуть виростити 2–3 послідовних виводки за один сезон розмноження.

Етап малька завершується, коли молоді рибки досягають розміру близько 17 мм загальної довжини. На цей час особливості будови тіла у них відповідають конституції дорослих риб. Молодь визріває приблизно через три місяці після нересту, а термін життя риб становить від 2 до 4 років.

У стосунках із представниками свого виду сіамські бійцівські рибки поводяться дуже територіально, особливо самці. Вони виявляють агресію в боротьбі за їжу або потенційних партнерів для нересту. Займаючи територію навколо свого гнізда, самець рішуче захищає її від вторгнення інших самців свого виду, при цьому він може поводитись доволі агресивно й до самок.

Агресія самця буває дуже сильною, а поведінка доволі складною й стереотипною. Моделі агресивної поведінки сіамської бійцівської рибки неодноразово досліджувалась у лабораторних умовах. Їх легко спостерігати й кількісно оцінювати, адже самці виявляють високий рівень агресії, навіть спостерігаючи власне віддзеркалення. У сутичках між рибами були зафіксовані такі типи поведінки: демонстрація своїх розмірів шляхом розправляння анального, хвостового та спинного плавців, розкривання (ерекція) зябрових кришок, удари хвостом у бік суперника, вигинання тіла, кусання, атака й переслідування.

Захист території є небезпечним як для самця, що тримає територію, так і для самця, що здійснив вторгнення в його володіння. Очунюючи можливі ризики, суперники мають приймати стратегічні рішення: захищати територію або відмовитись від неї. Моделі поведінки можуть мати три варіанти: «агресивна», «покірна» та «репродуктивна». Реакція самців один на одного зазвичай є «агресивною», але іноді один із них вирішує за краще уникати сутички й виявляє «покірну» поведінку. Зустрічаючи самку, яка може стати нерестовим партнером, самець «запрошує» її до гнізда й виявляє при цьому «репродуктивну» поведінку. Ерекція (розкриття) зябрових кришок та удари хвостом застосовуються як у взаємодії між самцями, так і у взаємодії між самцем та самкою. Кусання супроводжує фізичну атаку суперника й спостерігається лише у взаємодії між самцями.

Рівень агресії самця, що тримає територію, залежить від того, хто здійснив вторгнення. Найбільш агресивною є реакція на іншого самця, адже його вторгнення несе загрозу захоплення території суперником. Симпатії самки також спрямовані до переможця поєдинку між самцями. Тому під час агресивної взаємодії із самцем-агресором збільшується швидкість ерекції зябрових кришок, а також кількість укусів та ударів хвостом, які є надійними маркерами сили самця. Під час вторгнення самець, що тримає територію, менше часу проводить під гніздом.

Спокійніше самці ставляться до вторгнення самки, але самки-агресорки зазнають найбільше атак та переслідування. Найменше агресивних дій виявляє самець до самки, яка відкладає з ним ікру. У взаємодії самців і самок спостерігалися залицяння, розкриття зябрових кришок та будівництво гнізда з піни; жодних актів кусання при цьому не було. Демонстрація зябер при виборі партнерки вважається інформацією про зрілість самця. Під час взаємодії самця та його самки-партнерки самець також додає бульбашки до гнізда, періодично ковтаючи повітря з поверхні води й видуваючи його через рот або зябра. Під час залицяння самці дуже мало кусаються, в основному б'ються хвостом і розкривають зябра й більше часу проводять під гніздом. Також було помічено, що поведінка самця стає більш агресивною після вилуплення личинок, ніж це було відразу після відкладання ікри.

Бійка самців.

Для прояву агресивної поведінки самцеві достатньо побачити суперника. Зустріч двох незнайомих самців починається із взаємної зухвалої й чванливої демонстрації своїх розмірів і сили, при цьому суперники намагаються справити максимальне враження. Спочатку вони оцінюють один одного. Риби наближаються на відстань 2,5-7,6 см й зупиняються. Стоячи носом або боком до суперника, вони розкривають зяброві кришки й тримають їх відстовбурченими майже перпендикулярно до тіла. Це є звичною реакцією на іншого самця. Розкриття зябрових кришок свідчить про боєздатність і співвідноситься з поведінкою домінування. Зазвичай водночас суперники напружують тіло й повністю розправляють свої непарні плавці та швидко вібрують грудними плавцями. Забарвлення тіла також стає значно інтенсивнішим.

Сутички можуть бути майже миттєвими, а можуть тривати 30 секунд і більше, іноді до 17 хвилин. Суперники рухаються по колу, хитають тілами, відправляючи невеличкі хвилі в напрямку противника, вдаряють його хвостом. Далі бійка переходить в активну фазу. Риби здійснюють різкі випади, стрімко підпливаючи до суперника, й з усією силою кидаються на нього, кусають за тіло та плавці, намагаючись пошматувати ворога. Плавці дуже швидко перетворюються на лахміття, з'являються рани на тілі, зриваються луски. Іноді, зчепившись ротами, риби входять у клінч. Боротьба зазвичай дуже інтенсивна й передбачає завдання фізичної шкоди супернику, нерідко вона закінчується загибеллю одного з них, але частіше слабший тікає. Переможцями зазвичай стають більші самці, вони, як правило, поводяться активніше й здійснюють більше атак, але на тривалості поєдинку розмір риб не позначається.

Переможений в паніці намагається спастись. Втеча буває часто дуже швидкою й вибуховою, 1,5 метри риба може подолати менше, ніж за 3 секунди. Втікає вона вже із закритими зябровими кришками. Переможець певний час переслідує суперника, погоня також буває швидкою й по суті є безперервним продовженням атаки. Врешті переможений покидає територію переможця. Після поєдинку в переможеного можуть з'являтися тьмяне забарвлення й «покірна» поведінка, що повідомляє про його підлеглий статус; це припиняє агресію з боку переможця.

Іноді під час поєдинку рибки спливають до поверхні за ковтком атмосферного повітря. Якщо один із суперників робить це, конкурент ніколи не нападає на нього.

В обмеженому просторі акваріуму, коли разом живе ціла група самців, у ході з'ясування стосунків риби дізнаються про силу та бойові здібності інших самців, і між ними встановлюється ієрархія. На її верхівці стоїть єдиний альфа-самець, решта поділяється на особин вищого або нижчого рангу. Всі суворо дотримуються соціальної ієрархії. Сутички з нанесенням фізичних пошкоджень спостерігалися лише в перший тиждень. Надалі бійки припиняються, взаємодія здійснюється лише за принципом «атака-відступ», тобто сильніший проганяє слабшого, проте поранення спостерігалися й надалі. Найактивнішим є альфа-самець, його показники агресії щонайменше в 6 разів перевищують відповідні показники будь-якого самця середнього класу. На нижньому щаблі ієрархії розташовується найслабший омега-самець, його показники активності в 4 рази нижчі за будь-якого самця середнього класу[15]. Звичайною стає поведінка активного уникання сутички шляхом утечі самця нижчого за рангом. Слабша риба часто майже вертикально стоїть біля поверхні води й повільно втягує повітря. Така позиція є визнанням своєї слабкості. Ситуація залишається стабільною поки склад групи не змінюється.

Агресивність поведінки самця може бути зменшена простою присутністю групи інших риб, вона зменшує взаємодію між окремими самцями. Проведені експерименти засвідчили, що не лише наявність самок, але й їхня доступність може зменшити рівень агресії у взаємодії із самцями-конкурентами. Ще одне дослідження показало, що додавання до акваріумної води флуоксетину спричинює періодичне, а іноді й повне ослаблення характерних бійок між самцями сіамської бійцівської рибки; найбільш ефективною виявилася доза 40 мг на 1 г маси тіла риби[16].

«Жіноча» модель агресії дуже нагадує поведінку самців, але бійки між самками бувають менш інтенсивними, хоча загалом відбуваються за тією ж схемою. Були зафіксовані 3 основних види поведінки самок під час бійки: фронтальна демонстрація (одна риба з відкритими зябровими кришками суне на іншу), бічна демонстрація (риби розправляють плавці, вигинають тіло й кружляють одна навколо одної, час від часу намагаючись ударити суперницю хвостом) та атака (одна риба атакує іншу, іноді тикаючись в неї носом або кусаючи її). Під час демонстрації в самки підвищується інтенсивність забарвлення. Демонстрації бувають короткими, тривають лише 2-4 секунди. Фронтальна демонстрація може переходити в бічну. Бічна демонстрація може здійснюватись лише однією рибою, але частіше обома водночас. Менше 5 % демонстрацій закінчуються атакою. Атака завжди викликає втечу іншої сторони, справжні бійки ніколи не спостерігалися.

Реакція на самок і самців у самок є різною. Поведінку демонстрації вони виявляють лише при зустрічі з іншою самкою. При зустрічі із самцем самка або показує свою готовність до спаровування, або тікає. Готовність до спаровування вона демонструє появою особливого «нерестового» забарвлення.

Самки, на відміну від самців, можуть жити групою без інтенсивної агресивної взаємодії. При цьому в такій групі формується стабільний порядок домінування. Ранжування є сталим, з дня на день воно не змінюється. Найагресивніша риба не обов'язково має стояти на вершині ієрархії. Риби більше контактують з близькими за рейтингом особинами, а не найвищі з найнижчими. Найслабша риба втікає ще до того, як сильніша вдасться до демонстрації.

Бійцівських рибок з короткими плавцями стали тримати в неволі в Таїланді приблизно з 1850 р., хоча деякі джерела стверджують, що це сталося ще в 13 році після Р. Х. або за доби королівства Сукхотай (понад 600 років тому)[18]. Протягом століть тайці розводили бійцівських рибок, зловлених у дикій природі, й використовували їх для бійцівських змагань. Риб тримали вдома в глиняних глечиках, які тайці називають морх (Morh). Тому бійці, виведені в неволі, тут звуться плакат-морх (Plakat Morh, «рибка в глиняному горщику»), на відміну від диких риб, яких називають плакат-па (Plakat Pah, «рибка із джунглів») або плакат-тхунг (Plakat Thung, «рибка з болота»)[19].

Всі відомі нині виведені форми сіамської бійцівської рибки походять від дикого короткоплавцевого типу (плакат). Паралельно з короткохвостими бійцями виникали рибки з трохи довшими плавцями. Вони не мали бажаного «бойового духу», були менш агресивними й не могли швидко маневрувати, їх розводили заради краси. Декоративних довгоплавцевих бійцівських рибок тайці називають плакат-чін (Plakat Cheen, «китайська бійцівська рибка»). Ймовірно, ця форма вже існувала на час активного прибуття європейців до Південно-Східної Азії (близько 1850 р.). Деякі люди тримали їх удома як домашніх улюбленців. У наш час у Таїланді розводять для експорту Betta splendens з довгими та короткими плавцями, переважно декоративні породи, а не бійцівські. Це обумовлено комерційним попитом на них. Довгоплавцеві породи продовжують називати плакат-чін, до цієї категорії належать зокрема й популярні нині породи півмісяць (Halfmoon) та коронохвіст (Crowntail)[20].

В Європі сіамська бійцівська рибка стала відома завдяки королю Рамі V Великому (1853—1910), відомому своїми реформами та тим, що він відкрив свою країну для Західного світу. Король пристрасно захоплювався розведенням бійцівських рибок, їх тримали при його дворі. Сіамська бійцівська рибка була завезена до Франції в 1874 році. Через 19 років, у 1893 році, французький акваріуміст Жене (фр. Jeunet) описав, як вона розмножується. Після цього вид швидко поширився по всій Європі. 1896 року рибки були завезені до Німеччини, а 1910 року потрапили до США. Повільно бійцівські рибки набували популярності серед акваріумістів Європи та Америки.

В умовах акваріуму півники далеко відійшли від свого первісного дикого типу. Перші Betta splendens, завезені з Азії, мали довгі плавці та синє, зелене або червоне забарвлення. 1927 року в США з'явилися рибки з білим тілом та червоними плавцями. Вони отримали назву Betta cambodia, але незабаром з'ясувалося, що це лише варіація за забарвленням сіамської бійцівської рибки. Цей факт стимулював захоплення виведенням нових порід. Аматори почали займатися селекцією цих риб за певними ознаками. Азія відповіла широкомасштабним розведенням великоплавцевої Betta splendens у великих племінних господарствах.

Селекціонери в усьому світі вивели безліч нових штамів. Вони й далі продовжують активно працювати над новими породами або над вдосконаленням та збереженням тих, що вже існують. У багатьох країнах виникли клуби любителів бійцівської рибки, зокрема в США це Міжнародний Бетта Конгрес (англ. International Betta Congress, IBC). В Україні діє Український Бетта Клуб (Ukrainian Betta Club, UBC). Ці організації допомагають селекціонерам навчатися, ділитися досвідом, демонструвати свої найкращі роботи, купувати й продавати своїх риб. Визнані класи та стандарти порід, проводяться спеціалізовані конкурсні виставки бійцівських рибок.

Дорослі самці сильно б'ються між собою. Вони звикли володіти невеликою територією та захищати її силою. Тримати двох самців разом не можна, навіть у великому акваріумі. Вже за декілька секунд вони пошматують один одному плавці, бійка може скінчитися й загибеллю однієї з риб. Для запобігання конфліктів самців зазвичай тримають поодинці.

Дещо зменшити агресію риб можна утримуючи самців великою групою в просторому акваріумі, який має бути густо засаджений рослинами й мати багато схованок. Існують також більш спокійні штами, таких риб, за відповідних умов, можна тримати разом. У спільному акваріумі серед бійцівських рибок встановлюється ієрархія. Одна домінуюча риба б'є усіх інших. Зазвичай це великий альфа-самець, але може бути й самка. Якщо прибрати цю рибу або запустити в акваріум ще інших, в оновленому колективі риби знову почнуть з'ясовувати стосунки для встановлення нової ієрархії. На це йде близько тижня.

Самці становлять загрозу й для своїх самок. У тісних акваріумах агресивні самці заганяють до смерті деяких самиць. Тому тримати їх разом так само не рекомендується. Самця та самку саджають в один акваріум тільки на короткий період розмноження. Самки ж, якщо вони росли разом і були адаптовані до спільного життя, зазвичай добре ладять між собою. Якщо цього не сталося, можуть виникати проблеми. Самки бійцівських рибок менш агресивні за самців, але також б'ються. Серед них також утворюється ієрархія, але самок можна тримати групою з 5 і більше особин в одному акваріумі.

Проте сіамські бійцівські рибки б'ються лише між собою й досить мирні в стосунках з іншими рибами, що робить їх потенційними мешканцями спільного акваріуму. Зокрема самок без проблем можна тримати разом з іншими мирними рибами, але товариство для самців підібрати майже неможливо. Слід уникати сусідства з рибами з подібною формою тіла або з плавцями, що звисають, наприклад, з іншими членами родини осфронемових або з самцями гупі з довгими барвистими плавцями. Самці сіамської бійцівської рибки можуть сприймати їх за суперників і виявляти до них агресію. Інша проблема виникає при утриманні півників в одному акваріумі з агресивними або активними рибами, наприклад, з африканськими цихлідами, даніо або барбусами. Самці бійцівської рибки повільно рухаються, а їхні великі плавці стають чудовою мішенню для таких сусідів, і вони відкушуватимуть їх. В ідеалі для сіамських бійцівських рибок потрібен видовий акваріум; сусідство можливе лише з іншими рибками маленького розміру та без пишних плавців. Сусідами півників можуть бути деякі спокійні коропові риби, сомики, харацинові, живородні коропозубі, які не потребують руху води.

Півники не є вправними плавцями, їхні пишні плавці заважають цьому. Рибки доволі флегматичні, тримаються переважно у верхніх та середніх шарах води. Незважаючи на своє яскраве забарвлення, в компанії з іншими рибами вони просто губляться й побачити їх можна лише під час годівлі. Багато інших риб може скривдити або відтіснити півників. У спільному акваріумі сіамські бійцівські рибки часто почуваються некомфортно, відмовляються від їжі або залишаються в кутку біля поверхні й майже не рухаються. Бійцівські рибки дуже чутливі й швидко піддаються стресу та гинуть, якщо їх не утримувати належним чином. Тому сіамська бійцівська рибка не рекомендується для типового спільного акваріуму. Краще тримати цих риб у видовому акваріумі, там, крім іншого, можна набагато краще спостерігати їхню природну поведінку.

Бійцівські рибки — цікаві істоти. Вони допитливі, із задоволенням вивчають кожен куточок акваріума. Вони мають особистість, кожна рибка має свій характер, півники швидко навчаються, пристосовуються до режиму годівлі, можуть упізнавати господаря.

Ізольоване утримання самців бійцівської рибки, з одного боку, є об'єктивною необхідністю, але, з іншого боку, виключає можливість побачити цих риб в усій їхній красі. Півник збуджується, як правило, коли поруч є інший самець або в добу, що передує нересту. Риба негайно розправляє свої плавці, при цьому візуально стає вдвічі більшою, кольори її забарвлення значно посилюються. В інший час яскравий і барвистий боєць перетворюється на мляву, сіру й непоказну рибку. До того ж без «поєдинків» півник мало рухається й швидко жиріє та старішає. Щоб активізувати самців, їх тримають в одному акваріумі, розділеному перегородками, так, аби вони бачили один одного. Але рибки не повинні бачити суперника постійно, марні зусилля вступити до бою виснажують їх, погіршують життєвий тонус. Як альтернативу акваріумісти показують самцеві його відображення в дзеркалі, яке він сприймає за суперника; це спосіб розворушити, збадьорити рибку.

Сіамські бійцівські рибки розмножуються з використанням гнізд із піни. Самці, перебуваючи біля поверхні води, активно випускають з рота бульбашки. Новачок може бути здивований, навіть переляканий, якщо раптом виявить, що поверхня води в акваріумі схожа на піну. Хвилюватися не потрібно, це цілком нормально, більше того — це хороший знак, який вказує на те, що риби здорові й готові до нересту. Французьким акваріумістам у кінці XIX ст. знадобилось два десятиліття, щоб усвідомити, що коли самці бійцівських рибок випускають бульбашки, вони не задихаються, а створюють гніздо. Коли вони зрозуміли це, то стали першими західними акваріумістами, хто почав розводити бійцівську рибку в Європі. Коли півник відпочиває («спить»), він стає блідішим, це також нормально.

У порівнянні з іншими акваріумними рибами, сіамська бійцівська рибка живе не дуже довго, за хорошого догляду 2-3 роки. Самки живуть трохи довше за самців. Короткий вік бійцівської рибки в акваріумі пов'язаний ще й з тим, що люди купують вже дорослих риб, особливо самців; їхня чудові плавці повністю відростають у віці 1 рік і старше.

Утримувати сіамських бійцівських рибок в акваріумі нескладно. Вони є відмінною рибою для початківців, рибки невибагливі до корму, температури, вмісту кисню у воді. Сіамська бійцівська рибка є дуже гнучким видом, у дикій природі вона може жити в різноманітних середовищах існування. Вона належить до числа лабіринтових риб, які можуть дихати атмосферним повітрям. Тому аерація або фільтрація води в акваріумі не є обов'язковими. Це робить догляд за півниками надзвичайно простим, вони добре почуваються навіть у маленьких банках за умови підтримання чистоти. Але це не означає, що акваріумісти можуть спокійно імпровізувати, вигадуючи абсурдні налаштування помешкання для бійцівських рибок. Утримуючи півників слід дотримуватись певних правил та умов, краще створити їм належне середовище існування.

Хоча бійцівські рибки в принципі можуть жити в невеличких банках без обігріву, вони стають тут хворобливими та млявими. Довше вони житимуть та краще почуватимуться в більшому акваріумі. Як і інші тропічні риби, півники потребують акваріумів з обігрівом, живими рослинами та достатнім місцем для плавання. Зазвичай одного самця тримають в індивідуальному акваріумі на 10-25 літрів. Він має бути довгим і неглибоким. Щоб риби почувалися комфортно, в акваріумі має бути тепло й чисто, він повинен бути обладнаний фільтром та освітленням. Самок тримають поодинці або групою з 5 і більше особин в акваріумі щонайменше на 40 літрів. Великий акваріум можна поділити на декілька частин прозорими перегородками з невеликими отворами для циркуляції води, в кожній секції тримають одного самця або самку, так, щоб вони могли бачити одне одного.

Можна використовувати для утримання одного самця або однієї самки й менші акваріуми, навіть банки на 2-5 літрів. У прямокутній посудині краще буде видно рибку. В банці може бути ґрунт і жива рослина, але за ними слід регулярно доглядати. Рослини, які гниють, забруднюють воду, а в ґрунті накопичуються залишки корму, він швидко стає вмістилищем бактерій, і така ємність може стати небезпечною для риб. Фільтр, як і обігрівач, для малої посудини не підходить, тому для підтримання чистоти слід обов'язково регулярно міняти воду. Що меншим буде акваріум, тим частіше потрібно проводити в ньому заміну води. Декорація в малій посудині відбирає в риби простір для плавання, а без фізичних вправ півники можуть загинути від ожиріння. Погіршення стану води також збільшує ймовірність гниття плавців та виникнення інших бактеріальних захворювань. З іншого боку, заміна води — це також стрес для риб. Тому утримання бійцівських рибок у маленькій посудині має більше недоліків, ніж переваг, і в більшості випадків не рекомендується.

Нормальний акваріум має бути засаджений рослинами. При цьому слід витримувати баланс між щільною рослинністю та вільним простором для плавання. Найкраще висаджувати рослини на задньому плані, лишаючи передню ділянку вільною або розміщувати там низькорослі рослини. Рослини краще брати невибагливі, рекомендуються Cabomba aquatica, різні види Hygrophila, Vallisneria, Bacoba, Cryptocoryne, папороті, анубіаси. Рослини, що плавають на поверхні води, затінюють акваріум, а риби залюбки стоять під ними. Але тут слід бути обережним і знати межу, наприклад, коріння водяного гіацинта (Eichhornia crassipes) може сильно розростатися, зайняти всю поверхню води й перекрити рибам доступ до повітря, що є неприпустимим. Рослини в акваріумі відіграють важливу роль у запобіганні стресу в риб. Вони також поглинають і зберігають на собі частинки бруду. Рослини в акваріумі є корисними ще й тому, що риби люблять відпочивати на їхньому листі. Не слід допускати загнивання листя, це псує воду; листя, що відмирає, обрізають.

Ґрунт має бути м'яким і легким, вкладають його тонким шаром (3-4 см). Можна використовувати дрібний гравій або річковий пісок; попередньо добре промиті. В частках гравію більшого розміру ховатимуться черв'яки, й рибки не зможуть їх там дістати. Ґрунт накопичує багато сміття, тому при кожному чищенні акваріуму, його потрібно промивати.

В акваріумі не повинно бути каміння, штучних рослин та інших предметів декорації з гострими краями, об які риби можуть випадково поранитись або пошкодити свої плавці. Хорошим елементом декору, а ще додатковою схованкою для риб є корчі, часто їх обмотують яванським мохом.

Верхнє освітлення підкреслює забарвлення риб. Освітлення не повинно бути занадто яскравим, але достатнім для росту рослин.

Рух води слід звести до мінімуму, а це означає, що потужні фільтри не підходять. Проте легка фільтрація, наприклад з використанням ерліфтних фільтрів, зробить життя риб більш комфортним. Фільтр видаляє частину екскрементів та залишків корму, сприяє розвитку колоній корисних бактерій. Але сіамських бійцівських рибок з успіхом можна тримати й взагалі без фільтра.

Сіамські бійцівські рибки — це тропічні риби, вони можуть жити за кімнатної температури. Оптимальною вважається температура в межах 24-30 °C. Короткий час витримують її зниження до 17 °C або підвищення до 35 °C, але бажано, щоб температура води була стабільною, коливання температури понад ±3 °C можуть спричинити в риб стрес. У холодній воді півники стають апатичними, мало їдять, часто хворіють. За високої температури метаболізм прискорюється, риб потрібно більше годувати, щоб вони не втратили вагу. До того ж висока температура сприяє швидкому розмноженню бактерій, вода псується, а риби хворіють. Не слід ставити акваріум на сонці, щоб вода не перегрілася. Також не можна ставити акваріум біля вентиляційних отворів або на протязі, Взимку акваріум забезпечують обігрівачем, але в маленьких акваріумах або банках встановлення обігрівача є неможливим, він може «зварити» риб. Тому банки потрібно тримати в теплій кімнаті.

Бійцівська рибка не дуже вибаглива до параметрів води, але деяких обмежень слід дотримуватись. Показники можуть варіювати, але оптимальною вважається м'яка вода з нейтральним показником pH, твердість може бути в межах 5-20 °dGH. Краще, коли вода буде трохи лужною, ніж кислою; кисла вода руйнує плавці риб. Показник pH і твердість води — це дві різні речі, але вони працюють разом. Гірська вода сильно мінералізована, має високу твердість і високий показник pH. У ставку, де у воді в стані розкладу перебуває багато опалого листя, вода стає м'якою та трохи кислою. Не рекомендується використовувати дистильовану воду, в ній відсутні не лише шкідливі, а й корисні речовини.

Зазвичай використовують відстояну водопровідну воду, до неї додають спеціальні препарати для очищення, щоб вода стала була безпечною. Корисним буває невеликий додаток солі (1 чайна ложка на 10 літрів води), це запобігає появі паразитів та грибка; з цією ж метою використовують спеціальні препарати. Можуть знадобитися також засоби для пом'якшення води та регулювання pH, який часто буває зависоким. У Таїланді в акваріум з бійцівськими рибками додають сухе листя індійського мигдалю або банана, це пом'якшує воду й надає їй легкий жовтуватий колір, а також відіграє важливу роль у профілактиці захворювань; листя періодично міняють (поки воно не загнило).

Новий акваріум слід попередньо вимити, те саме стосується фільтра та іншого обладнання. Акваріум заповнюють спеціально підготовленою водою, яка відповідає рекомендованим параметрам, його повністю облаштовують і залишають стояти 1-3 доби, підрегульовують температуру. Коли умови стануть стабільними, можна саджати риб.

Акваріум обов'язково має бути накритий кришкою або склом. Рибки дихають атмосферним повітрям, тому над поверхнею води має бути шар вологого теплого повітря. Також кришка завадить рибам вискочити з акваріуму, адже бійцівські рибки чудово стрибають і можуть пропхнутися в найменшу шпаринку. Для запобігання травм шар повітря над водою повинен бути не менше 15 мм. Трапляється, що півник вискакує з акваріум й може весь день пролежати на підлозі, але опинившись знову в воді, він оживає; вижити йому допомагає лабіринтовий орган.

Заміна води є обов'язковою процедурою, частота якої залежить від об'єму акваріуму. У 10-літровому акваріумі щотижня потрібно підмінювати 30 відсотків води, в меншому це слід робити частіше, а в крихітній баночці на 250 мл води потрібно міняти всю воду щодня. Конкретні терміни заміни води визначаються за її якістю в кожному конкретному випадку окремо. В акваріумі не повинно бути залишків корму. Нітрати, що утворюються при його розкладі, отруюють воду. Не можна допускати жирового нальоту або загнивання рослин. Але не слід вдаватись і до агресивної чистки акваріума, оскільки при цьому будуть видалені корисні й життєво важливі колонії бактерій.

Вода для заміни має бути підготовленою вже за день, а краще — за три дні. Бійцівські рибки дуже чутливі до будь-яких змін параметрів води. Вода повинна мати таку саму температуру, твердість і pH, що й стара вода в акваріумі. При заміні води спочатку видаляють весь бруд із дна та рослин, тоді додають свіжу воду, доливаючи її до старого рівня. Рекомендується міняти воду увечері через те, що температура в приміщенні протягом ночі лишається більш стабільною.

Півники невибагливі до кормів, важливо лише, щоб вони були якісні, що гарантуватиме рибам здорове життя. Рот у бійцівських рибок верхній, тому їжу вони беруть переважно з поверхні.

У дикій природі сіамські бійцівські рибки харчуються в основному дрібними комахами та їхніми личинками, зокрема личинками комарів, а ще черв'яками та ракоподібними. Все це їжа тваринного походження. В неволі півники адаптуються й до інших продуктів, але основу їхнього харчування повинні становити живі та заморожені корми.

Рибкам пропонують звичайні акваріумні корми: трубковик, артемії, дафнії, моїну, мізиди, але найкраще підходять комахи та їхні личинки, зокрема мотиль, коретра, чорні личинки комарів, а ще дрібні плодові мухи дрозофіли, дрібні цвіркуни, колемболи, дрібні таргани. Личинки комарів вважаються найважливішою складовою раціону бійцівських рибок. У Таїланді навіть зародився бізнес з розведення комарів та продажу їхніх личинок власникам бійцівських рибок.

Заморожені корми містять не так багато вітамінів, як живі, але так само природні. Добре підходять заморожені артемії та мотиль, рибам дають також заморожених личинок комарів, криль, мизід, мідій. Розморожують такий корм невеликими порціями, не повинно залишатися твердих шматків. Використовують також ліофілізований (отриманий шляхом заморожування й сухої сублімації) корм.

Бійцівські рибки звикають також до штучних кормів та кормів-замінників, але вони повинні містити необхідні поживні речовини. Багато виробників пропонує спеціальні сухі корми для бійцівських рибок у вигляді пластівців або гранул, проте більшість селекціонерів не користується ними, оскільки вони дорогі й недостатньо поживні. Ідеальний штучний корм для півників має повільно рухатись на поверхні води. Слід повністю уникати пластівців з рослинними компонентами. Сухий корм дають лише періодично, як доповнення до основного раціону. Іноді рибам пропонують подрібнене м'ясо мідій, устриць, креветок, морської риби, яловичу печінку або серце, варений яєчний жовток.

Годувати дорослих риб достатньо раз на день, мальків — двічі на день. Можна й дорослих годувати двічі на день, але невеликими порціями. Чергують різні види кормів. Не слід перегодовувати риб, це може викликати в них ожиріння й спричинити серйозні проблеми зі здоров'ям. Слід мати на увазі, що при годівлі живим кормом, особливо артеміями, рибки не припинить їсти, поки не з'їдять весь корм; вони буквально об'їдаються до смерті. Порція має бути такою, щоб риби з'їли її протягом 5 хвилин. Рекомендується раз на тиждень влаштовувати голодний день, хай травна система риб відпочине, трохи очиститься. Відомі випадки, коли бійцівських рибок тримали до трьох тижнів без їжі, й вони вижили. Залишки корму слід прибирати, вони розкладаються й псують воду в акваріумі.

У Таїланді бійцівських рибок часто виносять на місцеві базари в поліетиленових пакетах за співвідношення води до повітря 1:3, при цьому має бути 10 мл повітря на одну рибу. В такому стані риб можуть тримати протягом 5 днів. Пакет із рибою краще поставити в коробку й підперти його, щоб він не хитався. Придбавши риб, потрібно якнайшвидше дістатися додому. Рекомендується тримати коробку з рибами подалі від прямого сонячного проміння або вентиляційних систем. Кілька хвилин в автомобілі, що стоїть на сонці, можуть зварити риб.

Півників також відправляють на експорт в інші країни. При цьому використовують поліетиленові пакети на 60 мл для порід з короткими плавцями й 120—150 мл для порід з довгими плавцями. До кожного пакету саджають одну рибку. Співвідношення води до повітря при цьому залежить від місця призначення. Воно може становити 1:3, якщо транспортування відбуватиметься протягом 1–3 днів, або 3:5, якщо потрібно буде 4-7 днів. Пакети вкладають у бокси з пінополістиролу, і все це вантажать у контейнери. Завдяки наявності лабіринтового органу бійцівські рибки досить непогано витримують такі умови, проте вони страждають від вражень мікробами та вірусами. Для запобігання інфекції у воду додають бактерицидні засоби, а до корму — антибіотики. Спеціальні речовини додають для стабілізації якості води. Іноді на час транспортування риб усипляють, застосовуючи анестезію. Також при транспортуванні необхідно контролювати й підтримувати температуру води.

При переселенні риб до нового акваріуму або після транспортування вони повинні адаптуватися до нового складу та температури води. Будь-які різкі зміни будуть для риб тяжким стресом. Переводити риб до води з іншими показниками потрібно поступово, додаючи нову воду порціями. Що сильнішою є різниця в параметрах води, тим більше буде потрібно часу для адаптації. Зазвичай поліетиленовий пакет з новими рибами засовують в акваріум і витримують там близько доби, щоб вирівнялася температура. Водночас у пакет поступово додають акваріумну воду (приблизно по 10 % з інтервалом у часі не менше 30 хвилин). При переході на абсолютно нову воду рекомендується за тиждень змінювати співвідношення старої та нової води на чверть: 1-й тиждень 25 % нової й 75 % старої, 2-й тиждень 50 % нової та 50 % старої, 3-й тиждень 75 % нової й 25 % старої, 4-й тиждень 100 % нової.

Основною причиною більшості хвороб є невідповідні умови утримання та неякісний корм. В свою чергу, хвороба є однією з головних причин втрати риб, особливо коли йдеться про інфекційні захворювання. Ознаками захворювання можуть бути втрата апетиту, пасивність риби, коли вона залишається в кутку біля поверхні або лежить на дні, часто хвора риба намагається почухатись об рослини або предмети. Часто спостерігаються стиснуті плавці, на тілі риби можуть бути червоні кров'яні плями або відкриті рани, на тілі та плавцях можуть з'являтися білі пухнасті плями, пухлини або білі крапки. Може спостерігатися також здуття черева, підняття лусок, набряк або запалення очей або зябер. Коли риба нездорова, вона втрачає кольори, мало рухається, відмовляється від їжі й поступово згасає.

Хвору рибку ізолюють, негайно відсаджуючи її в окрему банку з водою з акваріуму. Все, що контактувало з хворою (сачок, пальці, ложка, банка тощо), дезінфікують. Далі потрібно спробувати поставити точний діагноз хвороби й почати лікування. Спосіб лікування залежить від причини захворювання. Для лікування грибкових захворювань використовують антигрибкові засоби, у випадку інфекційних бактеріальних захворювань користуються антибіотиками. В акваріумі з хворою рибою часто міняють воду, особливо у випадку враження зовнішніми або внутрішніми паразитами. Деякі хвороби не лікуються.

Бактеріальні інфекції виникають зазвичай за поганого стану води. Паразити найчастіше потрапляють в акваріум з кормом, особливо з трубковиком. Запалення зябер може траплятися через отруєння нітратами, іноді в результаті бактеріальної інфекції.

Щоб риби не хворіли, слід дотримуватись основних профілактичних рекомендацій. Хвороби краще попередити, ніж лікувати. Нових риб спочатку тримають на карантині, слід уникати різкої зміни параметрів води, не слід перенаселяти акваріум, перегодовувати риб, вода в акваріумі завжди має бути чистою, не можна залишати в акваріумі залишки недоїденого корму. Для профілактики грибкових та паразитарних захворювань в акваріумну воду додають трохи солі (1 чайна ложка на 40-80 літрів води). Будь-яку мертву рибу слід негайно видалити, будь-яку хвору рибу слід негайно ізолювати та почати лікувати; акваріум для профілактики слід продезінфікувати.

Сіамські бійцівські рибки мають дуже короткий репродуктивний вік. Тому їх починають розводити, коли їм ще не виповнилося року, ідеально у віці 6–8 місяців. Були повідомлення, що бійцівські рибки можуть нереститися вже у віці 3 місяці, але краще, щоб риба мала вік не менше 4-5 місяців. Краще використовувати для розведення молодих риб, у молодих самців ще не до кінця розвинуті плавці, вони не такі розкішні, як у старших риб, але молодь дуже активна. Якщо є бажання розводити породистих риб, рекомендується для початку вибирати породи, які легше розводити, спочатку потрібно багато чому навчитися. Завжди слід купувати принаймні дві пари кожного штаму. Одна пара може виявитись несумісною, один самець може виявитись поганим батьком, одна з риб може захворіти. Але в принципі, аматорам слід уникати розведення породистих бійцівських рибок, щоб уникнути появи небажаних риб. Ця справа має лишатися за селекціонерами, які професійно працюють з генетичним фондом.

Риби в акваріумі мають періодично нереститись. Якщо самка не має можливості відкласти ікру, в неї утворюється кіста, від якої вона зазвичай гине. Нерест може відбуватися як у спільному акваріумі, так і в окремому нерестовищі, але бійцівські рибки люблять спокійну атмосферу, вони не стануть спаровуватись у гамірливому оточенні. Мальки завжди можуть з'явитися у видовому акваріумі, але там дорослі риби переслідують їх.

Риби розмножуються в неволі в будь-яку пору року. Нормальна, здорова риба, готова до нересту майже в будь-який час.

При виборі пари для розмноження спочатку визначаються з його метою: для отримання певного забарвлення, певної форми плавців, поєднання обох цих факторів чи просто для розваги. Відповідно вибирають плідників. У будь-якому випадку пара має бути в здоровому стані й добре підготовлена до нересту. Самку беруть трохи меншу за самця. Селекціонери мають власні способи підбору пари. Іноді сумісність самця та самки визначають за їхньою реакцією один на одного.