Білаші (Сарненський район)
Білаші́ — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[1] До 2020 підпорядковувалося Бережницькій сільській раді.[1] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[3]
| село Білаші | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада | Сарненський район |
| Громада | Дубровицька міська громада |
| Облікова картка | с Білаші |
| Основні дані | |
| Засноване | 1620[1] |
| Населення | 25 (01.01.2011)[2] |
| Площа | 0,08 км²[1] |
| Густота населення | 425[1] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34164[1] |
| Телефонний код | +380 3658[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°27′53″ пн. ш. 26°27′08″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
160[джерело?] м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34164, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Бережниця, вул. Центральна, 10[1] |
| Карта | |
  Білаші | |
 Білаші | |
| Мапа | |
| |
Населення становить 25 осіб (2011).[2]
Назва
Польською мовою згадується як Białasze.[4]
Географія
Площа села — 0,08 км².[1]
Історія
Село вперше згадується 1620 року.[1]
До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[5][6] У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[7] У 1921 році колонія Білаші входила до складу гміни Бережниця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4]
З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[8]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[9] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][11] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,87 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 2,32 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,48 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 96 мбер, з якої: зовнішнього — 24 мбер, загальна від радіонуклідів — 72 мбер (з них Cs — 61 мбер).[12]
Населення
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1921[4] | 56 | — |
| 1989[13] | 50 | −10.7% |
| 1993[12] | 41 | −18.0% |
| 2001[14] | 33 | −19.5% |
| 2011[2] | 25 | −24.2% |
| 2017[15] | 31 | +24.0% |
| Динаміка населення | ||
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 25 осіб.[2] Густота населення — 425 особи/км².[1]
Станом на 10 вересня 1921 року в колонії налічувалося 8 будинків та 56 мешканців, з них: 32 чоловіки та 24 жінки; усі 56 жителів були православними та українцями (русинами).[4]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 50 осіб, з яких 26 чоловіків та 24 жінки.[13] На кінець 1993 року в селі мешкав 41 житель, з них 7 — дітей.[12]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 33 особи.[14] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[16]
Вікова і статева структура
Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[17]
| Вік | Чоловіків | Жінок | Разом |
|---|---|---|---|
| 0-17 | 4 | 0 | 4 |
| 18-39 | 1 | 0 | 1 |
| 40-59 | 3 | 5 | 8 |
| 60+ | 6 | 6 | 12 |
| Разом | 14 | 11 | 25 |
Соціально-економічні показники
| Працездатне населення | Непрацездатне населення | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 25 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 3 | 12 | 2 | 8 | 5 | 20 | 8 | 33 | 11 | 45 | 19 | 79 | |
| Зайняті | Безробітні | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 25 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 98 | 20 | 103 | 21 | 201 | 41 | 2 | 0 | 3 | 1 | 5 | 1 | |
Політика
Органи влади
Місцеві органи влади представлені Бережницькою сільською радою.[1]
Вибори
Село входить до виборчого округу № 155.[20] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 23 особи.[2]
Примітки
Коментарі
- «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[10]
Джерела
- с Білаші // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 30 вересня 2021.
- Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 58. (пол.)
- ІАУ, 1980, с. 55.
- Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
- ІАУ, 1980, с. 57.
- Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019.
- Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
- Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
- Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
- Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019.
Офіційні дані та нормативно-правові акти
- Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc). Дубровицька районна рада. Архів оригіналу за 10 лютий 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.
Мапи
- Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.