Білокам'яне

Село розташоване в центральній частині району, на початку північно-західних схилів Другої Гряди Кримських гір, в ущелині, оточеній мальовничими вапняковими скелями, що і визначило походження як сучасної, так і старої назв (Сююр-Таш, переводиться з кримськотатарської як «гострий камінь»).

Відстань до райцентру близько 8 кілометрів, найближчі залізнична станція Сирень і платформа 1501 км, до обох близько 5 кілометрів. Село практично зрослося з Тургенєвкою.

Історична назва села Сююрташ. Сююр (крим. süyrü, у діалектах süyür) в перекладі з кримськотатарського означає «гострий», таш (крим. taş) — «камінь». Варіант назви Сиври-Таш, що зустрічається в деяких історичних документах, відбиває турецький (тур. sivri) і південнобережний діалектний варіант слова «гострий».

За свідченнями європейських послів і місіонерів (Мартін Броневський, 1578[2], Еміддіо Портеллі д'Асколі[3]., 1634, та ін.) у Сююр-Таши до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, що втекли з Кафи в 1475 році після завоювання Османами міста у володіння кримських ханів і поступили на ханську дипломатичну службу. Тут же в XVI столітті проживали іноземні посли. Громада мала в селі римсько-католицький храм в ім'я Св. Івана, а голова громади носив титул «сююрташ-бей».

На початку XVII століття нащадки генуезців були переселені в с. Фоти-сала). Ще на початку XX століття жителі Сююр-Таша показували в селі колодязь, за переказами, побудований тутешніми генуезцями.

У Камеральному Описі Криму 1784 року згадується, як село Севирташ бакче-сарайскаго кадилику бакчи-сарайського каймакамства[4]. Після приєднання Криму до Російської Імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[5].

Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила до Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[7], до Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. 1805 року в Сююр-Таши в 46 дворах проживало 365 кримських татар[8], у 1817 році дворів стало 60[9].

В результаті реформи 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р Сююрташ приписали в Дуванкойську волость[10], у 1842 році в селі було 69 дворів[11].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село віднесли до Каралезької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії» 1864 року в Сююр-Таше записаний 431 житель — кримські татари — в 87 будинках і 2 мечеті[12], а на карті 1865 року — 75 будинків[13].

За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії» 1889 року в селі в 140 дворах проживали 723 людини[14], на карті 1890 року 152 двори, усі жителі — кримські татари[15].

Населення росло і до Всеімперського перепису 1897 року в селі нараховувався 821 житель, з них кримських татар — 815[16]. Надалі, правда, населення стало скорочуватися (у 1926 році до 780 і в 1939 — 655 чоловік), але з абсолютним переважанням кримськотатарського.

На 1926 рік, по новому адміністративному поділу, Сююр-Таш віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Сююрташської сільради[17].

Усе змінилося 18 травня 1944 року, коли, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, усі кримські татари були депортовані в Середню Азію[18], а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[19]. 21 серпня 1945 року Сююр-Таш перейменовано у Білокам'яне, а Сююрташська сільрада — у Білокам'янську[20]. Пізніше сільраду скасували, приєднавши до Залізничненської сільської ради.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 260 осіб, з яких 120 чоловіків та 140 жінок[21].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 399 осіб[22].

• Белокам'яне на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Белокам'яне на картах
• Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви

• «Повний географічний опис. Том XIV.» СПб.1910 г.
• О. Гайворонський. Генуезці в Кримському ханстві. «Qasevet», № 33, 2008.