Більськовільська волость
Більськовільська волость — адміністративно-територіальна одиниця Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Більська Воля.
Більськовільська волость | ||||
Центр | Більська Воля | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 40 159 (1885) | |||
Населення | 4896 осіб (1885) | |||
Густота | 11.2 осіб / км² |
Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 7 сільських громад. Населення — 4896 осіб (2423 чоловічої статі та 2473 — жіночої), 479 дворових господарств[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 14056 | 6358 |
Приватної власності | 25733 | 1330 |
Казенної власності | 43 | 19 |
Іншої власності | 327 | 268 |
Загалом | 40159 | 7975 |
Основні поселення волості:
- Більська Воля — колишнє власницьке село за 115 верст від повітового міста, 1041 особа, 103 двори, православна церква, школа, 3 постоялі двори, постоялий будинок, кузня, водяний млин, солодовий та винокурний заводи.
- Галузійська Вулька — колишнє власницьке село, 332 особи, 27 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, сукновальня.
- Галузія — колишнє власницьке село, 683 особи, 76 дворів, православна церква, школа, 2 постоялі двори, 2 водяні млини.
- Єзерці — колишнє власницьке село при озері Великому, 581 особа, 72 двори, православна церква, школа.
- Мольчиці — колишнє власницьке село при річці Колосок, 1102 особи, 98 дворів, 2 православні церкви, школа, постоялий двір, кузня, водяний млин.
- Серхів — колишнє власницьке село, 503 особи, 63 двори, 2 православні церкви, каплиця, школа, постоялий двір.
У складі Польщі
Гміна Бєльска Воля | |
1920—1939 | |
Воєводство | Поліське, Волинське |
---|---|
Повіт | Сарненський |
Адмінцентр гміни | Більська Воля |
Тип гміни | Сільська |
Громади | 11 (1936) |
Населення (1921) • населення • густота населення |
7 461 |
Після окупації поляками Волині волость називали ґміна Бєльска Воля і включили до Сарненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Більська Воля. У міжвоєнний період на території ґміни засновували колонії для польських переселенців.
16 грудня 1930 ґміна у складі повіту була передана до Волинського воєводства.
На 1936 рік ґміна складалася з 11 громад[2]:
- Більська-Воля — село: Більська Воля, маєток: Більська-Воля, тартак: Більська-Воля та хутори: Погибле і Залядини;
- Галузія — село: Галузія, маєтки: Галузія I-а, Галузія II-а, Галузія III-я і Галузія IV-а;
- Озерці — село: Озерці та хутори: Цетині, Чортяниця, Чиста-Лядина, Гірник, Городок, Красна-Вісь, Ставище, Вільхів і Застаровиння;
- Конинськ — село: Конинськ;
- Мульчиці — село: Мульчиці та хутори: Ямне, Горіхове, Піджабець, Тараж, Терешове, Уричі, Висуш, Захоромці, Заперебрід і Жиляни;
- Оптова — колонія: Оптова та маєток: Оптова;
- Рудка — село: Рудка та хутір: Олександрія;
- Собіщиці — село: Собіщиці, лісове селище: Берлі, лісничівка: Борок та гаївки: Смородського і Жолоби;
- Серхів — село: Серхів, гаївки: Яма, Людніж, Підозерці й Височ, лісничівка: Обнова та хутір: Заболоття;
- Траугуттівка — військове селище: Траугуттівка;
- Вілька-Галузійська — село: Вілька-Галузійська, маєток: Вілька-Галузійська та хутір: Заіваничі.
Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням районів.
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 76-77 Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine. (пол.)