Васько Тептухович

Васько (Васко)[1] Тептухович[2], у Грушевського — Тептюкович[3][4] — руський боярин, власник маєтностей (зокрема, поселень).

Відомості

Належав до роду Корчак гербу Корчак. Кароль Шайноха стверджував, що: його батько — Васько Тептух з Тисмениці — отримав від короля Казімежа ІІІ соляні джерела в Новиці й Уторопах[5] (тепер Калущина); син теж підписувався він «з Тисмениці».[6]

Власник чи посідач маєтностей у Галицькій Руси, зокрема:

села Стрільче, Вербіж і Микитинці, які отриав 9 грудня 1375 року у Львові від Владислава Опольського[7] Стопчатів[8]
села Бережани (нині місто)
поселення Гвіздець[9]
Остапківці (тепер Коломийський район), на які отримав підтверджувальну грамоту польського короля Володислава Ягайла, видану 26 жовтня 1416 року в Неполоміцах[10]

У 1404 році був у складі третейського суду в Медиці під час розгляду суперечки між королем Ягайлом та Ельжбетою Пілецькою.[3] 1416 року король Владислав II Яґайло перевів володіння Тептюховича на земське польське право. Помер перед 22 вересня 1417 року.

Залишив сина Васюту, що в 1436—1446 роках був паном радним при дворі Свидригайла Ольгердовича.

Див. також

Тептюків

Примітки

Також зустрічається варіант імені Вашко → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)
в деяких джерелах — Вахно Тептюхович, Тептукович
Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 236.
іноді Тептукович → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)
Шайноха стверджував — поблизу Коломиї.
Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 268.
Савчук Микола (м. Коломия). Датування сіл, селищ і містечок
Скригунець Василь. Власники та орендарі Стопчатова
Betlej A. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — S. 19—38. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

Джерела

Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 166, 184.
Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — Lwów : nakładem awtora, 1861. — T. III. — S. 268, 315. (пол.)

Посилання

Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Також зустрічається варіант імені Вашко → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

[2] в деяких джерелах — Вахно Тептюхович, Тептукович

[МГ36-3] Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 236.

[4] іноді Тептукович → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

[5] Шайноха стверджував — поблизу Коломиї.

[6] Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 268.

[7] Савчук Микола (м. Коломия). Датування сіл, селищ і містечок

[8] Скригунець Василь. Власники та орендарі Стопчатова

[9] Betlej A. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — S. 19—38. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

[10] Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)