Великі Низгірці
Великі Низгірці — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 879 осіб.[1]
| село Великі Низгірці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Бердичівський район |
| Громада | Семенівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020150030090319 |
| Основні дані | |
| Населення | 879 |
| Площа | 3,144 км² |
| Густота населення | 279,58 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13352 |
| Телефонний код | +380 4143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°53′21″ пн. ш. 28°41′21″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
261 м |
| Водойми |  ' |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Великі Низгірці | |
 Великі Низгірці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село розташоване за 5 км на схід від районного центру та залізничної станції Бердичів[2].
Селом протікає річка Безіменна, права притока Гнилоп'яті.
Історія села
Поблизу Великих Низгірців виявлено залишки поселення трипільської культури[2].
Село засноване в XVII столітті[2].
Перші визвольні змагання
У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Унаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
Радянський період
У 20-х роках в Низгірцях базувався ескадрон зв’язку 3-ї Бессарабської дивізії, розквартированої у Бердичеві.
У 1924 році в селі організовано перше колективне господарство — ТСОЗ ім. В. І. Леніна. Наступного року утворено артіль «Червоний Жовтень»[2].
Осередок комуністичної партії створено 1925 року, осередок комсомолу — у 1923 році[2].
Значну частину населення Великих Низгірців становили поляки. У 20-ті р.р. на базі Низгірецької школи було створено польську трудову школу. У цій школі працювало два вчителі, які навчали дітей польської мови та літератури, хорового співу. Школа проіснувала до 1928 року, випускником цієї школи став кандидат геологічних наук О.П. Куба[3].
У червні 1925 року Великі Низгірці увійшли до складу новоствореного Бердичівського району.
У 1932–1933 селяни пережили сталінський геноцид.Під час Голодомору у 1932–1933 рр. загинуло 65 чол., імена яких на сьогодні встановлено.[4]
Дослідник історії села С. М’янівський вказує, що у селі Великі Низгірці в 1937-38 роках було репресовано близько ста чоловік, більшість - поляки, а також голова колгоспу М.Горбач, два священники і диякон місцевої церкви[3].
Друга світова війна
У німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 300 жителів Великих Низгірців, з них 155 загинули, 275 були нагороджені радянськими орденами й медалями[2].
У боях за село та на підступах до нього загинуло понад 500 воїнів Червоної Армії. Їх останки поховані в центрі села. 1965 року на могилі невідомого солдата встановлено фігуру «Воїна-визволителя»[2].
У південно-східній частині села знаходиться братська могила 55 радянських воїнів, їхні прізвища невідомі, а також братська могила 87 радянських воїнів, де прізвища 42-х загиблих відомі.
Початок 1970-х
Станом на початок 1970-х село мало 410 дворів із населенням 1118 осіб[2].
У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу «Здобуток Жовтня», за яким було закріплено 1826 га сільськогосподарських угідь, з яких 1576 га — орної землі. У господарстві вирощували зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. На базі колгоспу діяла районна школа передового досвіду птахівництва.
У селі працювала середня школа, у якій 19 учителів навчали 232 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 5,6 тис. книг, медпункт, дитячий садок на 100 місць, відділення зв'язку[2].
Партійна організації компартії об'єднувала 28 комуністів, дві комсомольські — 106 членів ВЛКСМ[2].
За самовіддану працю 49 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них механізатора Д. В. Малиновського — орденом Леніна[2]
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
До 7 вересня 2016 року — адміністративний центр Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1148 осіб, з яких 580 чоловіків та 568 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 874 особи.[7]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,38 % |
| російська | 1,48 % |
| молдовська | 0,57 % |
| польська | 0,34 % |
| інші | 0,23 % |
Пам'ятки
У селі розташований дерев'яний храм поч.ХХ ст. - церква св.Параскеви. Колись будівля мала 5 куполів. Однак на початку 1941 року церква була закрита більшовицькою владою. Відновила свою роботу під час окупації фашистами. Вдруге храм зачинили під час активного богоборства у 1960-х р.р., тут влаштували клуб, купола знищили.На початку 90-х років церкву повернули вірянам, нині тут провадять служби священники УПЦ МП[9].
У південно-східній частині села розташована братська могила, у якій поховані 55 воїнів 183-ї, 389-ї стрілецьких дивізій та 44-ї гвардійської танкової бригади, які загинули в період 29 грудня 1943-1 січня 1944 р. під час визволення села від німецько-фашистських загарбників. Прізвища їх невідомі.
Могила у вигляді земляного насипу, обнесена блоками з полірованого граніту. У 2000 р. на могилі встановлено прямокутну стелу з габро висотою 1,2 м. Напис на стелі: «Тут захоронені 55 невідомих радянських воїнів, які загинули, визволяючи с. Великі Низгірці (1941—1945 рр.)».
Уродженці
Уродженцем села є кандидат геологічних наук О. П. Куба.[2]
Примітки
- Облікова картка села на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 14.12.2013. Процитовано 19.03.2012.
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 192. — 15 000 прим.
- Горобчук, Анатолій (10 лютого 2021). Великі Низгірці. "Мій Бердичів" (uk-UA). Процитовано 29 квітня 2021.
- Kopiĭchenko, L. A.; Vrublevsʹkyĭ, Vasylʹ.; Копійченко, Л. А.; Врублевський, Василь.; Ukraïnsʹkyĭ instytut nat︠s︡ionalʹnoï pam'i︠a︡ti; Z︠H︡ytomyrsʹka oblderz︠h︡administrat︠s︡ii︠a︡.; Украінскьий інститут національної пам'яті.; Житомирська облдержадміністрація. (2008). Nat︠s︡ionalʹna knyha pam'i︠a︡ti z︠h︡ertv Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraïni. Z︠H︡ytomyrsʹka oblastʹ (укр). Z︠H︡ytomyr: Polissi︠a︡. с. 888. ISBN 978-966-655-361-7. OCLC 528703496.
- Великонизгірецька сільська рада Житомирська область, Бердичівський район. Процитовано 22 травня 2020.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Храм Святої великомучениці Параскеви в селі Великі Низгірці відзначив своє престольне свято | Житомирська Єпархія. zhytomyr-eparchy.com.ua. Процитовано 29 квітня 2021.
Джерела
- Вели́кі Ни́згірці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.192
- Житомирський ОВК, від. 4. — Облікова картка військового поховання.
- Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації Ф. 3136, оп. 2, спр. 23 — Арк. 17-19;. Ф. 183 сд, оп. 9033, спр. 44 — Арк. 36; Ф. 1713, оп. 2, спр.23, Арк. 11.