Венедиктов Лев Миколайович

Народився 6 жовтня 1924 (м.Тамбов, Росія), у сім'ї відомого на той час регента — Миколи Яковича Венедиктова, який учився у Петербурзькій придворній півчій капелі разом з О.Александровим та Ю.Шапоріним, закінчив у М.Черепніна та А.Лядова Петербурзьку консерваторію, працював хормейстером у Маріїнському театрі.

«Моїм еталоном у диригентській професії, — згадує Лев Миколайович, — був батько — дуже хороший музикант. Усе в домі, сім'ї було пов'язане з музикою. Часто збиралися друзі, колеги-музиканти, грали ансамблі, квартети, тріо чи співали. Пригадую: Мені — чотири роки, батько посадив мене на піаніно, ноги в мене звисають над клавіатурою. Всі співають Чайковського (музику до драми „Снігуронька“). З цього, мабуть, і почалося моє захоплення музикою на все життя».

Мати Левка Миколайовича — Віра Олександрівна — доброзичлива, прекрасна господиня, закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат у Петербурзі.

Батько уособлював у сім'ї творчу, артистичну особистість, а мати зберігала домашнє вогнище…

Левко почав займатися музикою з шести-семи років у Борисоглібській музичній школі, пізніше — в училищі…

Планував піти вчитися до Мінської консерваторії по класу фортепіано, але війна зламала плани, і 17-річний юнак потрапляє на фронт. Волховський, Ленінградський, Карельський — на цих фронтах він пройшов шлях з Ансамблем Київського військового округу від оркестранта (грав на домрі[1]) до хормейстера.

Після звільнення Києва поступив у Київську державну консерваторію, яку закінчив (1949) в класі Г. Верьовки.

1947—1954 — диригент ансамблю пісні і танцю Північно-Кавказького військового округу.

Після закінчення консерваторії молодий хормейстер продовжував працювати з ансамблем, часто з успіхом виступав у різних містах.

У 1954 році ансамбль запросили до театру на день Радянської Армії. Досить складна програма концерту. Ранком подзвонив Михайло Йосипович Пірадов — головний диригент театру: «Ми просимо вас зайти до театру». М.Пірадов та В.Колесник (на той час — головний хормейстер) запропонували перейти на роботу до театру хормейстером.

1954—1967 — хормейстер Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка,

1967—1970 — диригент Київського театр опери та балету ім. Т.Шевченка,

1971—1978 — доцент кафедри хорового диригування Київської державної консерваторії, з 1972 — головний хормейстер Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка,

1986—1991 — директор Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка.

З 1959 — викладач Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського, З 1978 — завідувач кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського

З 1979 — професор Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського.

Як хормейстер-постановник випустив понад 100 оперних вистав, диригував операми в театрах України, Франції, Югославії, Польщі.

Хор Національної опери України, створений ним, вважається одним із найкращих оперних хорів світу.

Творча манера Л. Венедиктова позначена тонким розумінням природи хорового співу, глибоким проникненням в авторський задум, умінням донести до аудиторії найтонші нюанси звуковедення.

Брав участь у першому виконанні опер «Ярослав Мудрий» Г.Майбороди (1975), «На русалчин великдень» М.Леонтовича (1977), «Прапороносці» О.Білаша (1985). Серед постановок: «Наймичка» М.Вериківського (1984), «Мазепа» П.Чайковського (1991), «Гуґеноти» Д.Меєрбера, «Купало» А.Вахнянина (1993), «Реквієм» Дж. Верді (1993) та ін.

Серед випускників Л. Венедиктова — Анатолій Семенчук, Кирило Карабиць, Наталія Кречко, Микола Лисенко, Богдан Пліш, Володимир Шейко та інші.

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (8 жовтня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток української культури, збагачення національної музичної та хорової спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність[2]
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (7 жовтня 2009) — за визначний особистий внесок у розвиток українського оперного мистецтва, високу професійну майстерність, багаторічну творчу діяльність та з нагоди 85-річчя від дня народження[3]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (7 вересня 2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського оперного та балетного мистецтва, високий професіоналізм[4]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (8 жовтня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку оперного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність[5]
• Почесна відзнака Президента України (18 жовтня 1994) — за видатний внесок у розвиток українського музичного мистецтва, високу професійну майстерність[6]
• Орден «Merita della Republika Italiana» («За заслуги перед Італійською Республікою») (Італія, 1986)
• Орден Пошани (Російська Федерація, 27 січня 2003) — за великий внесок у розвиток мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків[7]
• Ордени Трудового Червоного Прапора (1982), Вітчизняної війни II ст. (1985)
• Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1976)
• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965)
• Народний артист УРСР (1974)
• Народний артист СРСР (1979)
• Почесна грамота КМ України (10.2004)
• Премія ім. М. В. Лисенка (1984)
• Золота медаль Академії мистецтв України (2004)
• Відзнака Київського міського голови «Знак Пошани» (2001)
• орден УПЦ преподобного Нестора Літописця (2004)
• Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (відділення театрального мистецтва) (2005)
• Почесний громадянин м. Києва

• Венедиктов Лев Миколайович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 109. — ISBN 5-88500-042-5.
• 322 Венедиктов Лев Миколайович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. Г. Степанченко

• Василенко Г. Майстер хорового співу // Музика. — 1974. — № 5
• Яворський Е. Майстер хорового мистецтва /У У світлі рампи. — К., 1981
• Тольба В. Лев Николаевич Венедиктов /V Тольба В. Статьи. Воспоминания. — К., 1986
• Степанченко Г. Сорок років у театрі /У Музика. — 1999. — № 5
• /їж. Мастер хора // Аристократ. — 2005. — № 1
• /їж. Театр, ставший жизнью // Зеркало недели. — 1999. — 25 дек.: /їж. Хормейстера играет хор /У Столичные новости. — 2002. — 16 дек.

• Венедиктов Лев Миколайович // Сайт «Герої України»
• «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Сторінка на сайті АМУ Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.
• Г. Степанченко. «Лев Венедиктов — 50 років в оперному театрі»
• В. Туркевич. «Лев Венедиктов: Справжнє творче життя — повноводна ріка…»