Вербляни (Яворівський район)

Назву «Вербляни» походить від верб, яких багато росте в цій місцевості.

1515 р. — перша письмова згадка.
В 1649 р. село було спустошене татарами.
В другій половині ХІХ ст половина всіх земельних угідь належала графу Лянцкоронському.
У 1918 р. відбувся стихійний селянський бунт проти пана та війта. Викликані війська придушили виступ.[2]

Вербляни розкинулися на північних краях старопольської посади яворівського старостату, при границі з немирівськими маєтками. За часів, коли власниками посади старостату були Собеські, важливу роль виконувала родина Калетів — верблянських мельників, які в 1643 році мали суперечку з Яковом Собеським, руським воєводою і яворівським старостою, батьком майбутнього короля, про належні їм права. Двадцять років пізніше, 6 лютого 1663 р., Ян Собеський, тодішній коронний хорунжий і яворівський староста, отримав від короля Яна Казимира згоду на заставляння Верблян Мартину і Варварі Глембоцьким. Вже як король подбав про справи Верблянської парафії східного обряду. У 1688 році Ян III жертвував лан поля чотирьом верблянським попам: Якову Ходоровичеві, Стефану Савчакові, Миколі Муцейкові і Василеві Войнарові. Ще в 1695 році король надав землю в Верблянах Барбари і Андрія Садурських.

Мешканців Верблян не оминули воєнні події, які мали місце в половині XVII століття. Через село переходили козаки гетьмана Богдана Хмельницького. Провадив туди шлях походів татар. Свідоцтвом цих часів- оточене культом місце «Під Буком», розташоване на північ від села, при дорозі до Немирова. Знаходиться тут великий бук, при якому, за місцевими віруваннями, у чудесний спосіб появилася картина Божої Матері, завдяки чому була врятована, втікаюча перед в'язницею, жінка. Нині біля дерева і джерела, що знаходиться біля нього, збудовано капличку з фігурою Богоматері. Навколо цього місця знаходяться також земляні вали, які давали мешканцям схоронення перед ворогами. Не встерігся їх однак один козак, названий в місцевих переказах Яном, який в цьому місці був замучений і похоронений.[3]

• Кедринський Юліан Васильович – Яворівський надрайонний провідник ОУН, лицар Срібного хреста заслуги УПА. Загинув поблизу села.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Вперше церква у Верблянах згадується в документах від 1515 року. У 1688 році парафія отримала ерекційну грамоту від короля Яна III Собеського. Стара дерев'яна триверха церква, збудована в середині XVI ст. простояла до середини XIX ст. У 1865 році (так вирізьблено на надпоріжнику західних дверей) на її місці збудована теперішня церква. Звели її ті ж майстри, що й дерев'яну церкву в селі Старичі, Яворівського р-ну. Через три роки іконостас розмалював художник Антін Яблоновський. З 1961 по 1989 роки церква стояла зачиненою. Церква у користуванні громади УГКЦ.

Церква Знаходиться на рівній ділянці у східній частині села, за 130 м на захід від дороги P40 Яворів — Рава-Руська. Велика тризрубна триверха будівля. Складається з трьох наближених в плані до квадрата зрубів (зруб нави ширший), розташованих по осі схід-захід. До вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці вкриті трисхилими дахами. Над входом до бабинця влаштований двосхилий дах на чотирьох дерев'яних стовпах. Бічний вхід, над яким на дерев'яних опорах встановили менший двосхилий дашок, розташований в південній стіні нави. Церкву оточує піддашшя на випустах вінців зрубів. На стінах підопасання висять 14 образів, які символізують стації Хресної Дороги. Стіни шальовані дерев'яною вагонкою «під ромб». Церкву завершують три світлові восьмерики (над навою більший), вкриті низькими банями, які вінчають ліхтарі (над навою світловий) з маківками. В кінці 2000-х рр. всі дахи помальовані в темний колір. На північ від церкви розташована дерев'яна триярусна з підсябиттям у третьому ярусі квадратова дзвіниця, вкрита пірамідальним верхом.

Церква у Верблянах запам'ятовується формами і шалюванням стін.[4]

Вже при в'їзді до Верблян місцевий храм привертає увагу незвичайним силуетом і монументальними формами. Силует формують три не типово приземисті верхи, які завершені високими ліхтарями з маківками. Тризрубна, не дуже висока, але довга будівля, з прибудованими до вівтаря ризницями. Дерев'яні дошки стін однакової ширини, збиті по діагоналі у формі ромба, утворюють геометричний малюнок. Щоб підсилити ефект геометрії, протилежні по діагоналі ряди дощок зробили темнішим кольором, тому візуально стіни нагадують величезну шахматну дошку. Такий оригінальний підхід до покриття стін я бачив тільки на церкві у с.Старичі, Яворівського р-ну (не дивно, адже її збудували ті ж самі майстри)

• Офіційна інформація
• Погода в селі Вербляни