Верхня Білка

Ве́рхня Бі́лка (пол. Biłka Szlachecka) — село в Україні, у Пустомитівському районі Львівської області, розташоване за 19 кілометрів на схід від центра Львова, над річкою Білкою. Перша згадка про село датується 1400 роком. До 1946 р. назва — Білка Шляхетська. Через село раніше пролягав великий тракт зі Львова до містечка Глиняни.

село Верхня Білка
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада Верхньобілківська сільська рада
Основні дані
Засноване до 1405
Населення 1512
Площа 2,27 км²
Густота населення 664,32 осіб/км²
Поштовий індекс 81141[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°49′25″ пн. ш. 24°18′07″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 230 м
Водойми р. Білка
Відстань до
районного центру		 52 км
Найближча залізнична станція Борщовичі
Відстань до
залізничної станції		 12 км
Місцева влада
Адреса ради с. Верхня Білка
Карта
Верхня Білка
Верхня Білка
Мапа

 Верхня Білка у Вікісховищі

Населення становить 1508 осіб. Орган місцевого самоврядування — Верхньобілківська сільська рада.

Історія
село на мапі Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

Село відоме з початку XV століття.[2] Власниками були, зокрема, представники шляхетського роду Влодеків. Спитек Ярославський Влодек з Білки — львівський староста — мав конфлікт з Рафаїлом з Сеняви через наречену Аґнесу Цебровську.[3]

У податковому реєстрі 1515 року в селі Білка документується млин, шинок і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[4].

Білка Шляхетська раніше мала присілок «Калинівка».[5]

Археологічні знахідки

На території Верхньої Білки було знайдено знаряддя праці епохи ранньої бронзи (кінець III тисячоліття до н. е.).

Друга світова війна

17 жителів села брали участь у німецько-радянській війні на боці Червоної Армії, з них двоє загинули на фронті. 10 учасників війни нагороджені орденами і медалями.

Радянський період

За радянських часів у Верхній Білці була центральна садиба колгоспу «Білківський», за яким було закріплено 5342 га земельних угідь, у тому числі 3296 га орної землі, 1133 га сінокосів та 913 га пасовищ. Колгосп мав овочево-молочне спрямування. Діяли також млин, ремонтна служба та пилорама.

За успіхи в розвитку сільського господарства вісім жителів села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі бригадир П. Є. Гунько та телятниця К. В. Них — орденом Трудового Червоного Прапора.

Період відновлення Незалежності України

На початку 1990-х років було демонтовано відкритий 22 квітня 1965 пам'ятник В. І. Леніну.

Соціальна сфера

З 1968 році у селі діє середня школа, у якій на той час навчалося 325 учнів і працювало 26 вчителів. Також у селі є будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 4659 примірників книг, лікарняна амбулаторія, у якій працюють чотири лікарі і п'ять осіб середнього медперсоналу, аптека.

Населення

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1508 осіб. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська/польська 1 505 99,80
російська 3 0,20

Пам'ятки
Церква Покрову Пресвятої Богородиці, УГКЦ (раніше Костел святого Войцеха)
  • Церква Покрову Пресвятої Богородиці, УГКЦ (раніше Костел святого Войцеха) (1546 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, нині використовується парафією Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ. На західній стіні в навах зберігся готичний декор.
  • У 1820 р. спроектував фасад палацу Уруських у с. Верхня Білка. Палац після Першої світової війни вже не відбудовувався. Але зберігся парк, який займав декілька десятків гектарів (див. Верхньобілківський парк).
  • У 1944 році під час бою за визволення села від німецько-нацистських загарбників віддали життя 48 солдатів Червоної Армії і три офіцери. Вони поховані у братській могилі в парку села.
  • У 1970 році встановлено обеліск на честь «загиблих за Радянську Батьківщину» в роки німецько-радянської війни.

Є каплички — Громова та Успення Пресвятої Богородиці.

Відомі люди

Див. також

Примітки
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 20-21, X.
  3. F. Sikora. Sieniawski Rafał h. Leliwa (zm. 1518) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 147—148. (пол.)
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  5. Kalinówka (po rusku Kalyniwka) 5, przysiołek Biłki szlacheckiej w pow. lwowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 682. (пол.) — S. 682. (пол.)
  6. Sapiehowie (06) Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  7. Eustachy Sapieha, biography and picture. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.

Література
  • Володимир Пшик. Верхня Білка. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини ХІІІ — XVIII ст. — С. 132;
  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 489 (електронна версія)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.