Вибжеже
Вибжеже (пол. Wybrzeże), історична назва Руське Село — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 334 особи (2011[1]).
| Село
|
Географія
Село розташоване на відстані 2 кілометри на південь від центру гміни села Дубецько, 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 36 кілометрів на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва.
Назва
Після етноциду українців у 1944-1947 рр. польська влада стирала з карти назви, які нагадували про автохтонне населення. Були змінені всі назви, які містили означення «руський», у тому числі Руське Село (пол. Ruska Wieś) 19 серпня 1949 р. було перейменоване на Бжежина (Brzeżyna)[2], пізніше — на Вибжеже.
Історія
До 1772 року Руське Село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, за податковим реєстром 1589 р. село належало Стадницьким, у селі були 1 і 3/4 лану (коло 44 га) оброблюваної землі.[3]
В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галіція.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. село знаходилось у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 107 будинків і 594 мешканців, складалося з власне села на правому березі Сяну та церкви св. Михайла і фільварку з 5 будинків на лівому березі. Парафіяльна церква належала до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.[4]
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. — у складі ґміни Дубецько. На 1.01.1939 в селі проживало 950 мешканців, з них 830 українців-грекокатоликів, 65 українців-римокатоликів, 50 поляків і 5 євреїв[5].
В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, українців насильно мобілізували в Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[6].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 168 | 33 | 115 | 20 |
| Жінки | 166 | 35 | 88 | 43 |
| Разом | 334 | 68 | 203 | 63 |
Церква
У селі була дерев’яна церква св. Архангела Михаїла з 1674 року. Була дочірньою церквою парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1862 р. еригована парафія, до якої належали Полхова, Солонне і Підбуковина.
Українці в 1904 році звели муровану церкву св. Михаїла. Парафія належала до Бірчанського деканату (після Першої світової війни — Порохницького деканату) Перемишльської єпархії.
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Rozporządzenie Ministra Administracji Publicznej z dnia 19 sierpnia 1949 r. o przywróceniu i ustaleniu nazw miejscowości. Monitor Polski - rok 1949, nr 59, poz. 795
- Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58.(лат.)
- Ruska Wieś 2 (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 29. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.