Висова-Здруй

Село розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Ропа.

На захід лежать Ізби і Ріпки, на південь — Бліхнарка та на словацькому боці Тваріжці Вишні, Стебницька Гута і Цигелка, на схід — Реґетів і на північ — Ганьчова. За 10 км на північ знаходиться центр гміни — Устя Руське.

Село знаходиться в історичній Галичині.

Загальна площа села складає 2019 га (лісів — 1326 га, сільськогосподарських угідь — 618 га. Кількість мешканців села — 689 осіб. Підприємців — 45, селянських і фермерських господарств —120.

Село закріпачене у другій половині XIV ст. на німецькому праві, хоча в 1437 р. згадується упосадженим на волоському праві, у дійсності на яке переведене після 1520 р. Гладишами гербу Гриф.

В 1581 р. село ще належало до парохії в Ганьчові, а реєстр 1629 р. уже засвідчує господарство священика. Метричні книги провадились від 1784 р[2]. Висова деякий час була осідком деканального уряду і до виселення українців зберігалися дві скрині деканальних документів. До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої також належали Бліхнарка і Гута Висівська.

1680 року власником села був Ян Зборовський.

В 1777 р. конфедерати спалили місцеву церкву.

7.10.1868 р. жителі сіл Висова і Бліхнарка викупили місцевий маєток від поміщика Володислава Войціковського.

В 1879 р. проф. Кароль Трохановський описав місцеві джерела мінеральної води, з чого почалася історія курорту.

1881 року в селі проживало 886 мешканців — лемків.

У 1914 р. за москвофільство 22 жителі села заарештовано і вислано до Талергофу.

До 1945 року було переважно лемківське населення: з 1020 жителів села — 890 українців, 100 поляків (40 при санаторії та 60 в Гуті Висівській) і 30 євреїв[3]. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. 27 вересня 1945 р. 3 батальйон 32 полку піхоти війська польського разом з міліцією почали виселення українського населення в СРСР, яке тривало майже місяць і завершилось відправленням з Горлиць передостаннього поїзда 23 жовтня з висовянами (20 родин, 86 осіб). Останній же поїзд відправлено в травня 1946 р., яким вивезено 44 родини. У період між 1945 і 1947 роками в цьому районі тривала боротьба підрозділів УПА проти радянських і польських і військ. 156 українців, які зуміли вижити, 8 червня 1947 року під час операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків[4].

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Наявність мінеральної і лікувальних вод зумовлює діяльність бювету, санаторію і пансіонатів.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

Бювет водного курорту

Церква аpxангела Михаїла

• Колишня греко-католицька дерев'яна церква св. аpx. Михаїла, збудована 1779 р., в 2009 р. передана православній громаді.
• Костел парафіяльний 1938 р.
• Військове кладовище № 50 часів Першої світової війни[6].

З Висової походить рід Сембратовичів (нащадків семи братів — синів висівського солтиса).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Висова-Здруй

.

• Wysowa-Zdroj (пол.)
• Wysowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 141. (пол.).— S. 25—26.
• Apokryf Ruski (пол.)