Влодзімеж Речек

Влодзімеж Речек народився 24 лютого 1911 в Кракові (Польща). Батько — Войцех (пол. Wojciech). Мати — Софія (пол. Zofia). До 1945 року постійно проживав у Кракові в районі Дембнікі.[3][2]

У студентські роки входив в невелику ліву організацію «Молодіжний легіон» (пол. Legion M łodych).[2] У цю ж групу входив Станіслав Вальчак, майбутній міністр юстиції Польщі в уряді Юзефа Циранкевіча.[2] в 1930—1932 роках брав участь у Організації молоді Товариства робітничого університету (молодіжна соціалістична організація, пов'язана з Польською соціалістичною партією).[3] В 1932—1936 роках брав участь в Асоціації пацифістів (пол. Związku Pacyfistów)[3], а в 1934—1936 роках був учасником Спілки незалежної соціалістичної молоді. Займався альпінізмом.[4]

Закінчив Ягеллонський університет 1936 року і до Другої світової війни працював юрисконсультом.[5] В 1939—1945 роках брав участь в русі опору[5], з 1941 по 1945 як член підпільної Польської соціалістичної партії — WRN[3], в цей час зблизився з Юзефом Циранкевичем (майбутнім прем'єр-міністром Польщі, з яким зберіг дружні зв'язки на все життя[6]) та Люціаном Мотикою (майбутнім міністром культури Польщі).[2] В 1944—1945 роках був секретарем Воєводського комітету Польської соціалістичної партії в Кракові.[3]

З 1945 по 1948 роки був членом краківського відділення Польської соціалістичної партії і в період з листопада 1945 по грудень 1948 — секретарем Центрального Виконавчого комітету (пол. CKW) Польської соціалістичної партії у Варшаві.[3] Після об'єднання ПСП та ПРП в Польську об'єднану робітничу партію був членом Центрального комітету цієї партії з 21.12.1948 по 1968 рік, членом Оргбюро (пол. Biuro Organizacyjne) ЦК ПОРП c 1948 по 1954 рік, заступником керуючого (пол. Zastępca Kierownika) Організаційним відділом (пол. Wydział Organizacyjny) ЦК ПОРП з 01.01.1949 по 1952 рік, членом Центральної Ревізійної Комісії ЦК ПОРП з 16.11.1968 по 1971 рік.[3]

В 1945—1956 роках обирався в Крайову Раду Народову (від ПСП), Законодавчий сейм (від ПСП) та Сейм Польської Народної Республіки першого скликання (від ПОРП).[3] В Законодавчому Сеймі був головою комітету з культури та мистецтва.[5]

Після війни він був директором Кооперативного Видавництва «Знання» та заступником директора Кооперативного видавництва «Читач» (1950—1954).[5]

С 10.1952 по 23.03.1973 очолював головний орган державного управління спортом — був головою Головного комітету з фізичної культури (з 1960 року — Головний комітет з фізичної культури та туризму).[3][2][5] В 1952—1973 роках був також президентом Олімпійського комітету Польщі.[2]

З 1960 по 1996 рік обирався членом Міжнародного олімпійського комітету. Двічі був головою Комісії з культури МОК (1968—1972 і 1974—1980[5]), потім членом цієї комісії та членом Комісії з інформації та культурі (1973-74 і 1985—1987[5]), Комісії з Міжнародної Олімпійської Академії та Олімпійському вихованню. Після відставки 1996 року — довічний почесний член МОК .[7] Дружив з Президентом МОК Хуан Антоніо Самаранчем[2]

1968 року закінчив докторантуру та захистив наукове звання доктор в Академії фізкультури в Катовицях.[5] с 15.01.1975 (за іншими даними — з 1973[5]) викладав в Академії фізкультури в Катовицях на посаді доцента.[3] С 25.07.1978 (за іншими даним — з 1974[5] або 1975[4]) по 31.08.1981 працював ректором цієї Академії.[3] Написав безліч публікацій з фізичної культури та туризму, також писав статті з політичної та економічної тематики.

В 1981—1985 роках був президентом Польського футбольного союзу.[5] Пізніше — почесний член Польського футбольного союзу.[8]

Він працював також і в інших організаціях спорту та туризму, зокрема, Польське Татранське Товариство (з квітня 1947 по 1950 — віце-президент[4]) і Польське товариство туризму та краєзнавства (з 1950 року, перший президент цієї організації в 1950—1954 роках, почесний член з 15 травня 1965).[2] Він був членом інших міжнародних організацій, що займаються спортом та туризмом.[5]

Помер 28 березня 2004 року в Катовицях (Польща) та похований 2 квітня 2004 в Кракові (Польща) на Раковицькому кладовищі.[2]

27 лютого 1996 президент Александр Квасневський нагородив його Орденом Білого Орла[9]. Раніше нагороджувався різними нагородами, в тому числі Кавалерським, Офіцерським та Командорським Хрестами Ордена «Відродження Польщі»[2][5], Орденом «Хрест Грюнвальда» III ступеня[5], Орденом «Прапор Праці» I ступеня[5], Золотим «Хрестом Заслуги»[2], Золотим «Знаком Пошани» PTTK[2] та іноземними нагородами, в тому числі нагородами міжнародного олімпійського руху[8][5][2].

• Włodzimierz Reczek. Plan i organizacja kultury. — 1947. — 21 с.
• Włodzimierz Reczek. Razvitie kultury fizycznej w Polsce. — Polonia, 1958.
• Włodzimierz Reczek. Zadania w dziedzinie kultury fizycznej i turystyki: referat przewodniczącego GKKFiT Włodzimierza Reczka oraz Uchwała plenum GKKFiT z dnia 16 marca 1972 r. — Główny Komitet Kultury Fizycznej i Turystyki, 1972. — 19 с.
• Włodzimierz Reczek. Model organizacyjny turystyki w Polsce. — Sport i Turystyka, 1977. — 207 с.[8], (1969[2])
• Włodzimierz Reczek, Zachęta (Warsaw). Sport w sztuce: wystawa zorganizowana z okazji 60-lecia Polskiego Komitetu Olimpijskiego. — 1979. — 72 с.
• Włodzimierz Reczek, Andrzej Roman. Olimpijskie wyzwania: z dr.Włodzimierzem Reczkiem rozmawia Andrzej Roman. — Agencja Przegląd Sportowy, 1993. — 147 с. — ISBN 8390220709, 9788390220703.[8]
• Historię olimpizmu w Polsce(пол.)[8]
• Rola kultury fizycznej w Polsce(пол.)[8]
• Model ludowej kultury fizycznej, 1956(пол.)