Возз'єднання українських земель

Головною державницькою ідеєю будь-якого народу є прагнення жити на своїй «богом даній землі» в своїй суверенній державі. Від літописних часів бажання об'єднати давньоруські землі навколо князівського престолу в Києві — і дотепер — ця ідея не втрачає важливості для українців.

Важливим етапом на шляху соборності став Акт злуки УНР і ЗУНР, схвалений 3 січня 1919 Українською національною радою у Станіславі (нині Івано-Франківськ) і 21 січня Директорією УНР. 22 січня 1919 соборність українських земель була урочисто проголошена на Софійському майдані у Києві. 23 січня її схвалив Трудовий конгрес, який репрезентував населення усіх земель України. Внаслідок іноземної воєнної інтервенції та поразки УНР і ЗУНР Акт злуки 1919 не було реалізовано.

У 1920–30-х рр. ідею соборності України підтримували всі політичні партії західно-українських земель. Уряд СРСР теж використав гасло возз'єднання України для ідеологічного обґрунтування вторгнення у Польщу 17 вересня 1939 (див. Вторгнення СРСР до Польщі). Серпнево-вересневими (1939) таємними радянсько-нацистськими договорами (див. Пакт Молотова — Ріббентропа) було поділено Центральну і Східну Європу, в т. ч. Польщу. Розчленований і національно поневолений український народ у той час не виступав як суб'єкт міжнародної політики. За тих обставин Україною було, однак, реалізовано в міждержавному просторі її право на соборність.

27 жовтня у Львові так звані Народні збори Західної України 1939 ухвалили Декларацію про возз'єднання Західної України з Українською РСР, а 1 листопада ВР СРСР ухвалила закон про введення Західної України у складі УРСР до СРСР. 15 листопада ВР УРСР ухвалила возз'єднати Західну Україну з Радянською Україною. Після того, як наприкінці червня 1940 Червона армія (див. Радянська армія) зайняла Бессарабію та Буковину Північну, 2 серпня 1940 ВР СРСР приєднала Північну Буковину, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії до УРСР.

26 листопада 1944 з'їзд Народних комітетів у м. Мукачеве прийняв маніфест, яким ухвалив "возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословаччини". 29 червня 1945 між СРСР і Чехословацькою Республікою укладено Договір про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини і возз'єднання його з Україною.

• Акт Злуки
• Велика Україна
• Історичні землі України
• Українська революція
• Український визвольний рух 1920—1950 років

• Ю. Ю. Сливка. Возз'єднання українських земель в єдиній державі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 600. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Ю. Ю. Сливка. Возз'єднання українських земель в єдиній державі // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.