Хотинський повіт

Повіт був розташований в північно-західній частині губернії між річками Дністром і Прутом і простягався з заходу на південь на 127 верст (135 км) в районі Хотинської височини. На півдні Хотинський повіт межував з Сороцьким та Бєлцьким повітами Бессарабської губернії. До складу останньої увійшла й південно-західна частина Хотинської землі молдовського періоду. На півночі та заході повіт (через Дністер) межував з Подільською губернією Російської імперії.

Північно-західна частина повіту межувала з австрійською частиною (Буковини) та Галичиною. Південно-західна (через Прут) — з Молдовським князівством (пізніше — Об'єднане князівство Волощини і Молдови, Королівство Румунія).

Повітом проходила гілка Карпатських гір, яка у сіл Бричани і Сталінешти роздвоювалася та йшла в Сороцький і Бєлцький повіти. На всьому своєму протязі гілка служила вододілом між Прутом і Дністром. Північно-західна частина повіту була украй горбиста (порізана глибокими балками і ярами, що представляли здебільшого розмиви річкових долин), та покрита великими лісами (25, 30 і більш % всього кількості зручної землі). На південь і схід від Хотина місцевість вирівнювалася, приймала до деякої міри степовий характер, але все-таки зберігала хвилеподібний характер, де часто зустрічалися переліски і струмки по дну глибоких ярів і балок. Лісів було значно менше, в деяких місцях майже не було (2—10 %).

Під час перепису населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 307 959 чоловік[1].

Населення сільське. У повіті дві основні форми землеволодіння: сімейно-спадкова у всіх царанів, які раніше жили на панських землях (95 %), та громадська у колишніх державних селян (5 %). Станом на 1884 р., безземельних селян — 23 %. Крім того, у повіті є резеши (близько 1,5 тис.); вони не наділені землею, а володіють нею на праві приватної власності: не сплачуючи ні оброку, ні викупних платежів; земля їх тільки оподатковується державними та земськими податками. Резеши живуть цілими селищами.

Адміністративний центр — місто Хотин із передмістям Румна, слободами Артилерійською та Придністровською.

Станом на 1886 рік Хотинський повіт складався з 12 волостей:

• Бричанська (Бричани)
• Грозинська (Грозинці)
• Данківська (Данківці)
• Єдинецька (Єдинець)
• Кельменецька (Кельменці)
• Клішківська (Клішківці)
• Липканська (Липкани)
• Новоселицька (Новоселиця)
• Романківська (Романківці)
• Рукшинська (Рукшин)
• Сокирянська (Сокиряни)
• Сталинештська (Сталінешть).

Найвищою посадовою особою повіту був Хотинський повітовий предводитель дворянства Бессарабської губернії (рос. Хотинский уездный предводитель дворянства Бессарабской губернии), який обирався повітовими дворянськими зборами кожні три роки, контролював усі станові справи та фактично керував найважливішими місцевими установами.

Приєднання східної частини Молдовського князівства до Російської імперії та звільнення від «турецького ярма» місцеве населення (в тому числі Хотинського повіту) сприймало схвально. Після кількох десятиліть війни, хаосу та руїни, це був шанс на стабілізацію та подальший розвиток.

Основні зусилля в регіоні російська влада зосередила на піднятті економіки.

На межі ХІХ—ХХ ст. у повіті діяли 120 фабрик і заводів (цукровий, винокурні, боршномельні, молокопереробні тощо). Торгівлею, здебільшого хлібом, займались переважно євреї. Виробничі (хлібопекарські) потужності були зосереджені в Єдинцях, Ліпканах, Новоселиці, Сокирянах.

У Новоселиці та Ліпканах функціонували митниці. У Кельминцях та Сокирянах діяли сільські банки.

На території повіту було відкрито 2 повітові лікарні, 6 прийомних покоїв, 1 амбулаторний пункт. Працювали 8 лікарів та 25 фельдшерів.

Було відкрито цілу низку навчальних закладів.

Необхідно зазначити, що російські влада і наука фактично підтверджували, що Хотинський повіт є частиною Буковинського краю. Так, в статті «Хотин» (Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907) місцевих жителів називають буковинцями: «зимой буковинские крестьяне занимаются рубкой леса, весной „ходят со сплавами“ (сплавляют плоты по Днестру)». Видатний вчений Російської імперії (згодом академік АН СРСР) Берг Л. С. у свої працях зауважував, що русини Хотинського повіту нічим не відрізняються від русинів (австрійської) Буковини, і в них набагато більше спільного з галичанами ніж з сусідами-подолянами.

Не дарма однією з цілей Російської імперії у І Світовій війні було заволодіння австрійською частиною Буковини, й створення у подальшому Буковинської губернії (в тому числі разом з Хотинським повітом). Між іншим Хотинський повіт так само був метою Австро-Угорщини. І так само передбачалось його об'єднання з Буковиною в одній адміністративно-територіальній одиниці.

Під час революційних подій в Росії 1917 р. у Бессарабській губернії 15 грудня того ж року було проголошено створення Молдовської Демократичної Республіки (молд./рум. Република Демократикэ Молдовеняскэ, рум. Republica Democratică Moldovenească). З формальної точки зору Хотинський повіт із того часу став адміністративно-територіальною одиницею МДР. Водночас, Рада краю рум. Sfatul Ţării (орган який проголошував МДР) не мав жодного впливу на ситуацію в республіці, й нічого не контролював. Фактично, будучи маріонеткою в руках королівської Румунії мав завдання створити легітимні підстави для захоплення країни західним сусідом. Незважаючи на протести місцевого населення в кін. 1917 — поч. 1918 рр. румунські війська перейшли річку Прут та почали захоплювати молдовські населені пункти. УНР висловила рішучий протест Румунії щодо анексії Бессарабії, вимагала припинити просування в напрямку Хотинського повіту, й запропонувала сісти за стіл переговорів щодо вирішення «бессарабського питання». СРСР та УРСР оголосили про розвив дипломатичних стосунків з Румунією, й практично оголосили, що знаходяться надалі у стані війни з нею.

Водночас у лютому 1918 р. Хотинський повіт займає австро-угорська армія, яка тримала регіон під контролем до листопада того ж року.

Наприкінці листопада 1918 року Королівство Румунія, всупереч волі місцевого населення, окуповує Хотинський повіт (як і всю Північну Буковину). В 1918—1938 і 1941—1944 рр. повіт під назвою жудець Хотин існував під румунським окупаційним режимом.

• Установи та організації Хотинського повіту (Бесарабська губернія)
• Навчальні заклади Хотинського повіту (Бессарабська губернія)
• Герцогство Буковина
• Буковина
• Північна Буковина
• Сучавський цинут
• Хотинське нахіє

1. Єрмолинський К. М. «Хотинский уезд». — Москва, 1886.
2. Єрмолинський К. М. Обзор Хотинского уезда в сельскохозяйственном отношении за 1887 г.
3. Державний архів Чернівецької області, Путівник, Том 1, Фонди дорадянського періоду // За ред. Д. Жмундуляка. — Київ — Чернівці, 2006. — С. 88—112.
4. http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Rumanien/XIX/Svinjin/primtext3.phtml
5. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907) // Хотин, т. XXXVIIa, с. 588—590.
6. Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006.