Войнов Юрій Миколайович

Ю́рій Микола́йович Во́йнов (29 листопада 1931, селище Калінінське, Московська область, РРФСР 22 квітня 2003, Київ, Україна) радянський футболіст, півзахисник, радянський і український тренер. Один із найкращих правих хавбеків світу кінця 1950-х — початку 1960-х.

Юрій Войнов
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Миколайович Войнов
Народження 29 листопада 1931(1931-11-29)
  Калінінське, РРФСР
Смерть 22 квітня 2003(2003-04-22) (71 рік)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Зріст 174 см
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1951—1955
1956—1964
«Зеніт» (Ленінград)
«Динамо» (Київ)
99 (5)
178 (22)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1954—1960  СРСР 23 (3)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1965—1967
1967—1969
1969—1970
1970—1972
1973
1976—1977
1978—1979
1992
«Чорноморець» (Одеса)
«Суднобудівник» (Миколаїв)
«Шахтар» (Донецьк)
«Будівельник» (Полтава)
«Металіст» (Харків)
СКА (Київ)
«Суднобудівник» (Миколаїв)
«Темп» (Шепетівка)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 5 квітня 2010.

Спортивні медалі
Футбол
Представник  СРСР
Чемпіонати Європи
Золото Франція 1960 Збірна СРСР

Заслужений майстер спорту СРСР (1959). Заслужений тренер Української РСР (1968).

Біографія

Юрій Войнов розпочав свою кар'єру виступами за команду заводу ім. Калініна, м. Калінінград Московської області (1949—1950), далі у скромному митищинському «Зеніті», з яким однак виграв у 1950 році першість Московської області.

У 19-річному віці Войнова запрошують в інший «Зеніт» — із Ленінграда. У 1954 році вперше був викликаний у збірну СРСР на матч зі збірною Угорщини. У листопаді 1955 року, встигнувши проявити себе у збірній, він перейшов із «Зеніта» у київське «Динамо», куди його запросив Олег Олександрович Ошенков.

Деякий час перехід в київську команду був під питанням (через інтриги московських клубів), і лише перед самісіньким стартом футбольного сезону 1956 року Войнову дозволили грати за «Динамо». У 1959 році команду залишив Ошенков, а місце головного зайняв москвич В'ячеслав Соловйов, перед яким стояло завдання — виграти чемпіонат СРСР.

Восени 1961 року разом з київським «Динамо» виграв золоті медалі чемпіонів СРСР. Це був 1-й успіх киян.

Успіхи в матчах за збірну СРСР

За підсумками ЧС-1958 Войнов ввійшов до складу символічної збірної світу (куди не попав знаменитий Пеле).

Перший Кубок Європи, виграний збірною СРСР у 1960 році, — найвище досягнення у футбольній кар'єрі Юрія Войнова. В 1/8 фіналу у суперники збірної СРСР попали угорці. В Москві наша команда виграла — 3:1. В Будапешті збірна СРСР знову святкувала перемогу — 1:0. Переможний гол забив Войнов.

Разом з командою грав і в Парижі, на «Парк де Пренс». Провів обидва матчі — з Чехословаччиною і Югославією. У фіналі взяв участь в гольовій комбінації, яка привела до переможного голу Віктора Понєдєльника.

Став першим і єдиним футболістом київського «Динамо», який завоював титул чемпіона Європи.

Статистика виступів

Сезони Команди Чемпіонат Кубок Турнір КФСС Збірна СРСР Збірна України Сума
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1951«Зеніт»22030250
1952«Зеніт»13+112081242
1953«Зеніт»20110211
1954«Зеніт»2224010272
1955«Зеніт»211103[1]2253
1956«Динамо» К.21+1255277
1957«Динамо» К.1812071272
1958«Динамо» К.20+131091314
1959«Динамо» К.20+1031241
1960«Динамо» К.24430274
1961«Динамо» К.21310223
1962«Динамо» К.30610316
1963«Динамо» К.193193
1964«Динамо» К.2020
Всього27727160812655533238

У таблиці через «+» вказані анульовані та не дограні матчі. Турнір Комітету фізкультури та спорту СРСР відбувся перед сезоном-1952 і був одним із радянських аналогів європейських Кубків ліг. Збірна Української РСР у найсильнішому складі виступила на Спартакіаді народів СРСР 1956 року, а також у товариській зустрічі, що передувала змаганням.

Тренерська кар'єра

У 1964 році Войнов переїхав до Одеси, очолив «Чорноморець» і вивів його у півфінал Кубка СРСР. В цій команді у тренера Войнова грали екс-партнери по «Динамо» Валерій Лобановський і Олег Базилевич.

Після «Чорноморця» Войнов тренував миколаївський «Суднобудівник» (1967—1969, 1978—1979), донецький «Шахтар» (1969—1970), полтавський «Будівельник» (1970—1972), харківський «Металіст» (1972—1973) і київський СКА (1976—1977). Пізніше деякий час працював інструктором фізкультури на заводі, а в 57 років пішов на пенсію.

Після розпаду СРСР виявився практично нікому не потрібним. Через низьку пенсію змушений був підпрацьовувати різноробочим, деякий час навіть подумував про самогубство. За власним зізнанням, від петлі врятував Григорій Суркіс, який запросив працювати у щойно створену ПФЛ України. У 1996 році Войнов зайняв посаду головного інспектора.

Могила Юрія Войнова

Помер 22 квітня 2003 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Командні досягнення

Індивідуальні досягнення

Визнання

Примітки

  1. Неофіційні матчі проти збірної Індії.

Джерела

  • Газета «Український футбол» за 18 липня 2014 року, № 53
  • Яковлев Андрей. Чемпионаты СССР по футболу в цифрах и фактах / Андрей Яковлев. — М.: Самиздат, 2016. — Т. 7. — 645 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.