Футболіст року (Україна)

Футболіст року — нагорода найкращому футболістові в Україні, яку з 2018 року присуджує сайт газети «Український футбол». До цього відповідні опитування проводили газети «Радянський спорт» (з 1965 року «Спортивна газета»), «Комсомольское знамя», «Молодь України» та «Український футбол», а ще раніше — Федерація футболу України (щоправда, в різні роки вона носила різні назви). В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники і футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховуються три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в національному чемпіонаті. Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР, — вичленивши із загальних списків представників футболу, отримали найкращих за відповідний період. Згодом були знайдені реєстри провідних гравців республіканських клубів за 1922—1931 роки, сформовані Українським науково-дослідним інститутом фізкультури та Центральним будинком фізкультури України, а по тому списки за період 1932—1940 та 1944—1959 років, коли за анкетування відповідали організації-попередники Федерації футболу України (у 1941—1943 роках опитування не проводилися через Другу світову війну). Конкурс має другу офіційну назву — «Кришталевий м'яч».

Емблема конкурсу

Опитування Українського науково-дослідного інституту фізкультури

1922

1. І. Привалов («Штурм»)
2. М. Кротов («Штурм»)
3. О. Злочевський («Шкіртрест»)

1923

1. І. Привалов («Штурм»)
2. М. Казаков («Штурм»)
3. І. Натаров («Штурм»)

1924

1. Р. Норов («Штурм»)
2. І. Привалов (КФКП)
3. О. Шпаковський (КФКП + «Штурм»)

Опитування Центрального будинку фізкультури України

1925

1. І. Привалов («Рабіс»)
2. М. Кротов («Рабіс»)
3. В. Котов («Шкіртрест»)

1926

1. І. Привалов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
2. Я. Алферов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
3. О. Шпаковський («Рабіс» / «Динамо» Х.)

1927

1. І. Привалов («Динамо» Х.)
2. О. Штрауб («Канатники»)
3. Вол. Фомін («Динамо» Х.)

1928

1. О. Бабкін (ХПЗ)
2. К. Фомін («Динамо» Х.)
3. І. Привалов («Динамо» Х.)

1929

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. О. Шпаковський («Динамо» Х.)
3. О. Штрауб («Канатники»)

1930

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. Вол. Фомін («Динамо» Х.)
3. М. Малхасов («Динамо»)

1931

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. І. Привалов («Динамо» Х.)
3. О. Бабкін (ХПЗ)

Опитування Всеукраїнської футбольної секції

1932

1. О. Бабкін (ХПЗ)
2. В. Прокоф'єв («Динамо»)
3. К. Фомін («Динамо» Х.)

1933

1. К. Щегоцький («Динамо»)
2. М. Фомін («Динамо» Х.)
3. Ф. Тютчев («Динамо»)

1934

1. А. Ідзковський («Динамо»)
2. К. Фомін («Динамо» Х.)
3. К. Щегоцький («Динамо»)

1935

1. В. Шиловський («Динамо»)
2. П. Лайко («Динамо» Дн.)
3. М. Трусевич («Динамо» О.)

1936

1. К. Щегоцький («Динамо»)
2. В. Шиловський («Динамо»)
3. М. Махиня («Динамо»)

Опитування Футбольно-хокейної секції України

1937

1. П. Комаров («Динамо»)
2. І. Кузьменко («Динамо»)
3. А. Ідзковський («Динамо»)

1938

1. М. Гончаренко («Динамо»)
2. П. Лайко («Динамо»)
3. І. Кузьменко («Динамо»)

1939

1. І. Кузьменко («Динамо»)
2. В. Шиловський («Динамо»)
3. Г. Балаба («Стахановець»)

1940

1. П. Лайко («Динамо»)
2. М. Трусевич («Динамо»)
3. Г. Бикезін («Стахановець»)

1944

1. М. Махиня («Динамо»)
2. П. Віньковатов («Динамо»)
3. А. Ідзковський («Динамо»)

1945

1. А. Ідзковський («Динамо»)
2. В. Рогозянський («Локомотив»)
3. С. Васильєв («Динамо»)

1946

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. А. Зубрицький («Динамо»)
3. Б. Гуркін («Локомотив»)

Опитування Секції футболу України

1947

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. А. Лерман («Динамо»)
3. Г. Пономарьов («Динамо»)

1948

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. О. Принц («Динамо»)
3. Ф. Дашков («Динамо»)

1949

1. Г. Борзенко («Локомотив»)
2. Ф. Дашков («Динамо»)
3. В. Жилін («Динамо»)

1950

1. Вік. Фомін («Шахтар»)
2. П. Віньковатов («Динамо»)
3. Д. Товт («Динамо»)

1951

1. О. Пономарьов («Шахтар»)
2. О. Алпатов («Шахтар»)
3. Ф. Дашков («Динамо»)

Олександр Пономарьов — форвард-самоук, коренастий та клишоногий, ішов напролом, долаючи опір захисників, і могутньо бив по воротах нині призабутою манерою «з носка»; за союзну «бронзу» Донбас має дякувати насамперед йому.

1952

1. В. Голубєв («Динамо»)
2. А. Зазроєв («Динамо»)
3. М. Михалина («Динамо»)

Пластичний, крижастий, довгорукий, смаглявий, кучерявий, губатий… — ці «атестації» вказують на посланця чорної раси й славного центрбека Віталія Голубєва, любителя ударів «ножицями», рупора «срібної» динамівської команди.

1953

1. Г. Борзенко («Локомотив»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. В. Голубєв («Динамо»)

Красивий, стрункий, технічний і вигадливий у грі харків'янин Георгій Борзенко першим у нас почав практикувати «сухі листи», а в році, позначеному «холодним літом», забив у чемпіонаті СРСР найбільше з-поміж українців.

1954

1. Вік. Фомін («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. А. Зазроєв («Динамо»)

Коли до Русі-України завітала союзна Чаша, Віктор Фомін був найкориснішим серед звитяжців — київських «міліціонерів»: виконав якнайбільше ривків по лівій брівці, прикрашаючи їх фінтами, а завершуючи — результативними пасами.

1955

1. М. Коман («Динамо»)
2. О. Макаров («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

«Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів — найпершим у літописі «Динамо» досяг голевої позначки «200»; передолімпійського року виявився снайпером № 1 команди.

1956

1. М. Коман («Динамо»)
2. Ю. Войнов («Динамо»)
3. В. Терентьєв («Динамо»)

Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м'ячі, часто — «з нічого».

1957

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

Тренери, які працювали з Юрієм Войновим, бачили в ньому конструктора гри, виконавця, котрий зв'язує оборону й атаку; його вага надто відчувалася під час травм або дискваліфікацій: тоді у поставі столичних динамівців виникав сумбур.

1958

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Каневський («Динамо»)
3. А. Голодець («Динамо»)

По завершенні шведського мундіалю Юрій Войнов (єдиний «речник» України на турнірі) увійшов до однієї з неофіційних збірних чемпіонату, а наприкінці грудня московські журналісти нагородили його званням найліпшого футболіста СРСР.

Опитування Федерації футболу України

1959

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. В. Турянчик («Спартак» Уж. + «Динамо»)

Тогорічного літа в Києві зчинилася зміна генерацій: прийшов новий наставник і талановите поповнення з різних кінців республіки, функцію ж «зв'язківця» між «стариками» та молоддю успішно виконав «болгарський росіянин» Юрій Войнов.

Опитування «Спортивної газети»

1960

1/11. Ю. Войнов («Динамо»)
2/14. В. Лобановський («Динамо»)
3/17. В. Каневський («Динамо»)

Перше опитування виграв Юрій Войнов — можливо, найкращий півоборонець в історії нашого футболу: технічний, із відмінними фізичними даними, працездатністю й баченням поля гравець став тоді єдиним українцем — володарем Кубка Європи.

1961

1/7. О. Макаров («Динамо»)
2/8. В. Каневський («Динамо»)
3/11. О. Базилевич («Динамо»)

Не надто високого, як для воротаря, зросту Олег Макаров грав зовні просто — без трюків і стрибків за неймовірними траєкторіями, проте саме його врівноваженість була фундаментом дебютного для республіки радянського «золота».

1962

1/4. В. Лобановський («Динамо»)
2/15. А. Біба («Динамо»)
3/17. В. Серебряников («Динамо»)

1963

1/12. В. Лобановський («Динамо»)
2/17. В. Каневський («Динамо»)
3/19. В. Серебряников («Динамо»)

1964

1/3. В. Банников («Динамо»)
2/12. В. Каневський («Динамо»)
3/21. В. Москаленко («Чорноморець»)

1965

1/7. В. Хмельницький («Динамо»)
2/12. В. Банников («Динамо»)
3/19. Й. Сабо («Динамо»)

1966

1/5. А. Біба («Динамо»)
2/7. А. Бишовець («Динамо»)
3/13. Й. Сабо («Динамо»)

1967

1/6. В. Турянчик («Динамо»)
2/17. А. Бишовець («Динамо»)
3/19. В. Банников («Динамо»)

Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».

Опитування газети «Комсомольское знамя»

1968

1. В. Турянчик («Динамо») — 86 очок (22+9+2)
1. В. Мунтян («Динамо») — 86 (16+16+6)
3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 19 (0+4+11)

Дебютний повноцінний референдум завершився «подвійною» вікторією: тріумфували Василь Турянчик, який наприкінці кар'єри вражав тактичною підкованістю, і молодий Володимир Мунтян, чи не найобдарованіший український футболіст «усіх часів».

Деві Аркадьєв згадував у книзі «Футбол Лобановського», як «згори» було дано вказівку зробити «подвійну вікторію», мовляв, «…ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас найкращий футболіст року ?». Насправді найкращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик.

Опитування газети «Молодь України»

1969

  1. В. Серебряников («Динамо»)
  2. В. Мунтян («Динамо»)
  3. Є. Рудаков («Динамо»)

Найстабільніший гравець шістдесятих, видатний плеймейкер із неповторною пластикою Віктор Серебряников пройшов шлях од правого інсайда до лівого півоборонця, а «срібного» для «блакитно-білих» сезону вивів виконання штрафних на космічний рівень.

1970

  1. В. Мунтян («Динамо») — 590
  2. Й. Сабо («Зоря») — 551
  3. Я. Габовда («Карпати») — 507

«Золотого хлопчика» Володимира Мунтяна доля обдарувала по-королівськи, «зекономивши» хіба що на зрості: бездоганна техніка, «котяче» обходження з м'ячем, відмінна координація, удар із обох ніг; як і вся команда, провів рік нерівно й елегантно.

1971

  1. Є. Рудаков («Динамо») — 6288
  2. В. Колотов («Динамо») — 4536
  3. В. Соснихін («Динамо») — 2298

Євген Рудаков, провідний у нашій історії голкіпер, воротарський фах викристалізував до мінімалізму: зовні наче незграбний, усю кар'єру захищав рубіж максимально чітко й класно, переживши того сезону зоряний час жовтневого вечора у Севільї.

1972

  1. О. Блохін («Динамо») — 21097
  2. Є. Рудаков («Динамо») — 17820
  3. В. Колотов («Динамо») — 10200

Спортивний шлях Олега Блохіна — це три нерівні частини: попервах він був таким-собі «бігунком», який часто забивав, на швидкості втікаючи від оборонців, як у своєму дебютному чемпіонаті за основу, коли вперше виграв змагання голеадорів.

1973

  1. О. Блохін («Динамо») — 8138
  2. В. Мунтян («Динамо») — 7131
  3. А. Шепель («Чорноморець») — 4606

Мало хто пам'ятає: цей рік був останнім, коли Олег Блохін виступав як «чистий» крайній форвард — причому робив це чудово, що дало змогу вдруге перемогти у стрілецькому конкурсі; незабаром хлопчина побачить у грі одного голландця, й усе зміниться.

1974

  1. О. Блохін («Динамо») — 10965
  2. В. Онищенко («Динамо») — 5842
  3. В. Веремєєв («Динамо») — 4241

«Тотальний» варіант гри мільйонів приніс у столицю УРСР Метр, а це прямо вплинуло на функції Олега Блохіна: відтепер київська «11-ка» взяв за звичку маневрувати по всьому периметру атаки, й третє звання головного каноніра першості не забарилося.

1975

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. В. Онищенко («Динамо»)
  3. В. Веремєєв («Динамо»)

«Діамантовий» сезон Олега Блохіна — єдиного українського футболіста, котрий відповідає всім параметрам поняття «геній» — увінчався короною найкращого гравця континенту, яка назавше ввела його в елітну когорту «зірок» світового масштабу.

1976

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. Л. Буряк («Динамо»)
  3. В. Данилюк («Карпати»)

Упродовж невдалого на всіх фронтах року висока кремезна постать Олега Блохіна, спортсмена з небаченою швидкістю, стрімким дриблінгом, умінням зіграти на випередження, спалахувала в усій повноті доволі рідко, проте частіше за інших.

1977

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
  3. А. Коньков («Динамо»)

П'ятий титул бомбардира № 1 чемпіонату СРСР Олегові Блохіну забезпечили «шахова» манера мислити на кілька ходів уперед, майстерна гра головою, безпомилкова координація, здатність віддати пас на будь-яку відстань і відчуття позиції.

1978

  1. О. Блохін («Динамо») — 7067
  2. В. Безсонов («Динамо») — 4137
  3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 3173

Із цього сезону проблеми зі спиною набули статусу ключової болячки Олега Блохіна: так, усі «козирі» зосталися при нім, але тепер їхнє розкриття вимагало додаткових зусиль; дивовижно, та саме тоді нападник забив чи не найбільше «слаломних» м'ячів.

1979

  1. В. Старухін («Шахтар») — 3712
  2. С. Юрчишин («Карпати») — 3365
  3. О. Блохін («Динамо») — 1741

Найперший не київський тріумфатор Віталій Старухін на полі рухався мало: його стихією було вичікування шансу, з подальшим ривком і ударом — зазвичай головою; коли «Шахтар» удруге завоював «срібло» радянської ліги, став її найкращим снайпером.

1980

  1. О. Блохін («Динамо») — 6017
  2. В. Безсонов («Динамо») — 5274
  3. Л. Буряк («Динамо») — 4676

Олег Блохін, винятково обдарований і стабільний футболіст, досягши зрілості, бомбардирських і швидкісних якостей не втратив, набувши інших — асистентських і організаторських, часто самотужки «витягуючи» гру обох команд, чиї кольори захищав.

1981

  1. О. Блохін («Динамо») — 13227
  2. Л. Буряк («Динамо») — 11056
  3. A. Дем'яненко («Динамо») — 6897

Аскетизм Олега Блохіна у ставленні до себе дав йому довге життя у спорті, а щодо сезону, то, крім лідерства в Києві, зіграв роль perpetuum mobile радянської збірної, удев'яте здобувши лаври українського Футболіста року, а це — рекорд на всі часи.

1982

  1. A. Дем'яненко («Динамо») — 7106
  2. Л. Буряк («Динамо») — 6559
  3. С. Балтача («Динамо») — 5055

Уже встановилася думка, що Анатолій Дем'яненко — найкращий крайній захисник радянського футболу: завдяки широченному кроку мав обширний фронт дій, а вроджена самовідданість вивела його з когорти винних у невдачі на іспанському мундіалі.

1983

  1. О. Таран («Дніпро») — 6462 (829+372+181+102+82)
  2. В. Грачов («Шахтар») — 6122
  3. A. Дем'яненко («Динамо») — 4873

«Дніпро» мусив виграти чемпіонат СРСР, аби його представник переміг у конкурсі: «піонером» виявився Олег Таран — форвард, якого вирізняли цікаві рішення при завершенні атак і голеве чуття; обезсмертив себе хет-триком у вирішальній грі першості.

1984

  1. Г. Литовченко («Дніпро») — 5425
  2. О. Блохін («Динамо») — 4968
  3. O. Протасов («Дніпро») — 3262

Провідний «хвилеріз» десятиліття (його виокремлювали витривалість і функціональність плюс «фірмовий» удар), Геннадій Литовченко з тих, хто цілком реалізував свій потенціал, зігравши стрижневу роль у здобутті клубом «бронзи» й виступах збірної.

1985

  1. A. Дем'яненко («Динамо») — 6726
  2. O. Протасов («Дніпро») — 6229
  3. О. Блохін («Динамо») — 3278

Повторити успіх Анатолієві Дем'яненку допомогла неабияка, для його амплуа, результативність, яка (у поєднанні з фізичним вишколом, ігровою мудрістю, схильністю до комбінаційного маневрування) зробила з нього уособлення оборонця новітнього штибу.

1986

  1. О. Заваров («Динамо») — 8625
  2. I. Бєланов («Динамо») — 8519
  3. О. Блохін («Динамо») — 5261

Координатор наступу третьої «золотої» плеяди в історії «Динамо» Олександр Заваров був віртуозом, в якого печать індивідуальності лежала на всьому — техніці, обвідці, мисленні, а славного сезону щоматчу брав участь у більшості ігрових ситуацій.

1987

1. О. Михайличенко («Динамо») — 2585
2. O. Протасов («Дніпро») — 2347
3. О. Заваров («Динамо») — 1865

Аристократична комплекція, бачення поля, вміння хльостко «стрельнути» по воротах — усе це про Олексія Михайличенка, найяскравішого гравця СРСР кінця вісімдесятих; того року таки влився в основу киян, ставши незамінним і в національній команді.

1988

1. О. Михайличенко («Динамо») — 226748
2. О. Заваров («Динамо») — 112076
3. Є. Шахов («Дніпро») — 35175

Європейське «срібло» й олімпійське «золото» — не багато футболістів у світі, здатних похвалитися таким річним «уловом», а Олексій Михайличенко, фактурний нападник і центральний півоборонець із рідкісним «силовим» дриблінгом — може.

1989

  1. В. Безсонов («Динамо») — 79375
  2. Г. Литовченко («Динамо») — 57679
  3. М. Кудрицький («Дніпро») — 52435

Вочевидь, талановитішого універсала, ніж Володимир Безсонов, у нас не було й не буде: «бронзового» сезону, після якого його кар'єра фактично завершилася, цей напрочуд працездатний і тактично грамотний футболіст грав на правій брівці як вінгер.

1990

  1. С. Юран («Динамо») — 9738
  2. О. Кузнєцов («Динамо») — 8366
  3. О. Саленко («Динамо») — 4167

Кажуть, що дриблінгом «як у Сергія Юрана» — з характерним утіканням од суперника — не оволодів жоден наш форвард; сам він запам'ятався останнім чемпіонським сезоном киян, коли здолав таку висоту, де втриматися було понад його сили.

Опитування газети «Український футбол»

1991

  1. А. Цвейба («Динамо») — 241 (49+43+8)
  2. С. Юран («Динамо») — 148 (35+16+11)
  3. О. Саленко («Динамо») — 99 (17+16+16)

Стопер Ахрік Цвейба вважався захисником надійним, холоднокровним і розсудливим: діяв дуже строго, до нападу практично не підключався, внісши у наш футбол, ослаблений масовим від'їздом гравців за кордон, яскравості кавказького майстра.

1992

  1. В. Леоненко («Динамо») — 307 (83+20+18)
  2. А. Полунін («Дніпро») — 110 (23+13+15)
  3. О. Помазун («Металіст») — 56 (5+16+9)

Іще навесні того року Віктор Леоненко не мав нічого спільного з молодою державою, виблискуючи в російській лізі; та раптом він зі скандалом чкурнув до Києва, витратив тут деякий час на «розкачку» і так заграв, що затьмарив усіх у нашій першості.

1993

  1. В. Леоненко («Динамо») — 376 (108+24+4)
  2. Т. Гусейнов («Чорноморець») — 87 (8+24+15)
  3. Д. Михайленко («Дніпро») — 76 (4+24+16)

Міцна статура, техніка за гранню ймовірного, пристойна швидкість, «лазерне» розуміння гри — такі враження від Віктора Леоненка у період злету: мав стати знаменитістю континентального рівня, проте з «Динамо» його, на жаль, не відпустили.

1994

  1. В. Леоненко («Динамо») — 395 (95+43+24)
  2. О. Шовковський («Динамо») — 351 (69+58+28)
  3. І. Петров («Шахтар») — 182 (17+41+49)

Головною передумовою того, що Віктор Леоненко зробив своєрідний «хет-трик» — тричі поспіль коронувавшись в опитуванні — став легендарний вересневий матч у рамках Ліги чемпіонів; загалом же його зірка (все ще яскрава!) почала тьмяніти.

1995

  1. Ю. Калитвинцев («Динамо») — 667 (192+37+17)
  2. А. Шевченко («Динамо») — 231 (27+57+36)
  3. О. Суслов («Чорноморець») — 197 (20+43+51)

Дебютанта сезону Юрія Калитвинцева можна порівняти з двоядерним процесором комп'ютера: органічно вписався в ансамбль київського «Динамо» завдяки унікальним креативним здібностям, чудовій техніці й найкращому за часів Незалежності пасу.

1996

  1. С. Ребров («Динамо») — 538 (121+65+45)
  2. О. Суслов («Чорноморець») — 456 (82+82+46)
  3. Ю. Максимов («Динамо») — 302 (43+55+63)

Опинитися на чолі референдуму Сергій Ребров зумів завдяки вдалому літньо-осінньому періоду, коли в нього прокинувся призабутий дар голеадора, хоча на той момент швидкий, здатний до силової боротьби форвард іще не набув найкращих своїх якостей.

1997

  1. А. Шевченко («Динамо») — 814 (241+39+13)
  2. С. Ребров («Динамо») — 414 (41+119+53)
  3. Ю. Калитвинцев («Динамо») — 290 (12+82+90)

Оклигавши після першої серйозної травми, Андрій Шевченко по-новому заярів фонтаном феноменального обдарування: ще худорлявий і трохи вайлуватий, одначе стрімкий і з набором неповторних фінтів, він перебував лише на старті видатного шляху.

1998

  1. С. Ребров («Динамо») — 1056 (256+128+32)
  2. А. Шевченко («Динамо») — 612 (73+135+123)
  3. О. Лужний («Динамо») — 578 (91+104+97)

Пік кар'єри Сергія Реброва, що розтягнулася на дві декади: верткий, схильний до інтелектуальної манери гри відтягнутий нападник був найкорисніший у складі динамівців зі столиці України, які приблизно тоді ж починали сходження на власну вершину.

1999

  1. А. Шевченко («Динамо» + «Мілан» Італія) — 1425 (407+86+32)
  2. С. Ребров («Динамо») — 1005 (118+282+87)
  3. О. Шовковський («Динамо») — 251 (20+47+97)

Якраз оцього року «зіркове» реноме Андрія Шевченка набуло вселенського розмаху: бездоганно провівши в Києві євровесну, продовжив сходження на Олімп успішним осіннім дебютом у Мілані, змінивши при цьому ігровий номер із 10-го на 7-й.

2000

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1618 (507+46+5)
  2. А. Воробей («Шахтар») — 1090 (78+388+80)
  3. С. Ребров («Динамо» + «Тоттенхем» Англія) — 207 (1+56+92)

Тогочасний наставник «Мілана» збіднив функції Андрія Шевченка, заборонивши тому відтягуватися вглиб поля, брати участь у відборі, зміщуватися на фланги; втім, навіть за наявності справжньої конкуренції, «італієць» упевнено захистив титул.

2001

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1593 (511+25+10)
  2. Г. Зубов («Шахтар») — 848 (49+304+93)
  3. О. Мелащенко («Динамо») — 244 (3+61+113)

Серія «А» зробила з Андрія Шевченка класичного центрфорварда: йому поставили навдивовижу точний удар, навчили ощадливіше використовувати голеві епізоди, і в підсумку — статус одного з провідних гравців світу й ключового — в клубі з Ломбардії.

2002

  1. А. Тимощук («Шахтар») — 744 (167+96+51)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 494 (122+41+46)
  3. А. Гусін («Динамо») — 438 (74+76+64)

Анатолій Тимощук мужнів разом із «Шахтарем», шукаючи свою гру, амплуа й призначення, і ось вона — омріяна вершина у вигляді найпершого донецького «золотого дубля», а опорний півоборонець № 1 самостійної України — серед фундаторів оцього успіху.

2003

  1. О. Венглинський («Дніпро») — 963 (220+129+45)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 660 (147+92+35)
  3. А. Тимощук («Шахтар») — 309 (30+58+103)

Доля достатньо випробовувала Олега Венглинського, але, зрештою, зглянулася, подарувавши шанс реалізувати власний талант, і нехай хтось вважав його однобічним, протистояти рвучкому, жадібному до гола форварду кіперам було непросто.

2004

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1376 (412+57+26)
  2. А. Тимощук («Шахтар») — 656 (71+163+117)
  3. А. Воронін («Кельн» Німеччина + «Байєр» Німеччина) — 463 (27+149+84)

Андрій Шевченко — футбольний поет, схожий на літературного тезку схильністю імпровізувати, а м'яч у нього — слухняний песик, що, крізь ліс «ворожих» ніг, за своїм паном ходить; до мети — призу паризького журналу — йшов, не втрачаючи віри.

2005

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1067 (300+64+39)
  2. А. Тимощук («Шахтар») — 720 (94+160+118)
  3. Р. Ротань («Дніпро» + «Динамо») — 440 (53+93+95)

Спортсмен великого калібру Андрій Шевченко вийшов переможцем голосування вшосте, будучи безперечним лідером і авторитетом клубу — фіналіста євроліги плюс української збірної, яка таки домоглася права дебютувати на світовому чемпіонаті.

2006

  1. А. Тимощук («Шахтар») — 379 (84+49+29)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія) — 239 (55+28+18)
  3. С. Ребров («Динамо») — 227 (42+31+39)

Сформувавшись як зрілий «хвилеріз», Анатолій Тимощук уособив його традиційний образ: орієнтований передусім на оборону, виконуючи колосальний обсяг роботи у середній лінії (і завжди — з модною зачіскою), провів рік без спалахів, зате рівно.

2007

  1. А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 381 (92+47+11)
  2. А. Воронін («Байєр» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 267 (50+45+27)
  3. О. Гладкий («Харків» + «Шахтар») — 99 (14+13+31)

Стартовий сезон Анатолія Тимощука за кордоном пройшов під девізом  — «Знай наших!»: за допомогою нетутешнього професіоналізму й виняткових людських якостей чи не з першого місяця став вожаком нового чемпіона Росії та вітчизняної збірної.

2008

  1. А. Мілевський («Динамо») — 298 (58+44+36)
  2. А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 286 (76+28+2)
  3. С. Кравченко («Ворскла») — 116 (12+22+36)

Білорус за походженням Артем Милевський здійснив тоді стрибок на якісно вищий рівень, показавши себе обдарованим нападником, «фішками» якого є «розрізні» передачі, «більярдні» голи, а також спровокована плоскостопістю специфічна манера бігу.

2009

  1. А. Мілевський («Динамо») — 322 (71+40+29)
  2. А. Шевченко («Мілан» (Італія) + «Челсі» (Англія) + «Динамо») — 292 (68+30+28)
  3. А. Пятов («Шахтар») — 140 (26+20+22)

Прекрасно провівши весну й літо, коли він багато забивав, пасував, а падав — мало, на середину осені, під тиском загальнокомандної кризи і капітанської пов'язки, Артем Милевський помітно здав — та все ж переміг, бо був найстабільніший.

2010

  1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 158 (33+23+13)
  2. Я. Ракицький («Шахтар») — 79 (9+19+14)
  3. М. Девич («Металіст») — 76 (14+14+6)

На загальному прісному тлі «Дніпра» іскристе обдарування Євгена Коноплянки, який за лічені місяці виріс у головного таланта країни, нагадувало інородне тіло: гутаперчевий хав був мов той космічний Хлопчик-Зірка, народжений у сім'ї простолюдинів.

2011

  1. А. Воронін («Динамо» Росія) — 145 (29+23+12)
  2. А. Ярмоленко («Динамо») — 118 (25+15+13)
  3. А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 112 (21+17+15)

Світловолосий атакер (із задатками диспетчера) московського «Динамо» Андрій Воронін на початку свого другого сезону в білокам'яній, як-то кажуть, довго запрягав, але потім просто-таки помчав — аж до лідерства у клубі й вершини нашого плебісциту.

2012

  1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 267 (49+50+20)
  2. Р. Ротань («Дніпро») — 171 (32+24+27)
  3. О. Гусєв («Динамо») — 127 (20+17+33)

2013

1. А. Ярмоленко («Динамо») — 283 (64+38+15)
1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 283 (54+52+17)
3. М. Девич («Металіст») — 111 (12+22+31)

2014

  1. А. Ярмоленко («Динамо») — 244 (54+35+12)
  2. Є. Коноплянка («Дніпро») — 185 (33+37+12)
  3. Р. Ротань («Дніпро») — 63 (9+10+16)

2015

  1. А. Ярмоленко («Динамо») — 208 (42+33+16)
  2. Є. Коноплянка («Дніпро» + «Севілья» Іспанія) — 156 (22+35+20)
  3. Є. Селезньов («Дніпро») — 72 (18+0+18)

2016

  1. Р. Ротань («Дніпро») — 137
  2. А. Пятов («Шахтар») — 123
  3. А. Ярмоленко («Динамо») — 102

2017

  1. А. Ярмоленко («Динамо» + «Боруссія» Др. Німеччина — 28 (5+0+1+0+0)
  2. Т. Степаненко («Шахтар») — 18 (2+2+0+0+0)
  3. Д. Гармаш («Динамо») — 17 (2+1+1+0+0)

Опитування сайту газети «Український футбол»

2018

  1. В. Циганков («Динамо») — 46
  2. Марлос («Шахтар») — 37
  3. Р. Малиновський («Генк» Бельгія) — 28

2019

  1. О. Зінченко («Манчестер Сіті» (Ан.) — 28 %
  2. В. Циганков («Динамо») — 22 %
  3. Р. Малиновський («Генк» (Бе.) + «Аталанта» (Іт.) — 17 %

2020

1. Д. Фаворов («Десна» + «Зоря»)
2. В. Миколенко («Динамо»)
3. В. Циганков («Динамо»)

Багаторазові переможці

Футболіст Кількість перемог Роки
Олег Блохін 9 1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977,1978, 1980, 1981
Андрій Шевченко 6 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
Іван Привалов 5 1922, 1923, 1925, 1926, 1927
Юрій Войнов 4 1957, 1958, 1959, 1960
Андрій Ярмоленко 4 2013, 2014, 2015, 2017
Казимир Піонтковський 3 1929, 1930, 1931
Павло Віньковатов 3 1946, 1947, 1948
Віктор Леоненко 3 1992, 1993, 1994
Анатолій Тимощук 3 2002, 2006, 2007
Євген Коноплянка 3 2010, 2012, 2013

Цікаві факти

Емблема конкурсу

Футболіст року серед українських клубів

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів України. У 1957—1965 роках присуджувалася Комітетом фізкультури та спорту України (нині — Держкомспорт), а в 1966—1991 роках — Київським інститутом фізичної культури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Респондентами виступали капітани різних республіканських команд. Конркурс мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».

За опитуванням Комітету фізкультури та спорту України

1957

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

1958

1. В. Каневський («Динамо»)
2. Ю. Войнов («Динамо»)
3. А. Голодець («Динамо»)

1959

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Трояновський («Локомотив»)
3. А. Біба («Динамо»)

1960

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. В. Каневський («Динамо»)

1961

1. В. Каневський («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. О. Макаров («Динамо»)

1962

1. В. Лобановський («Динамо»)
2. А. Біба («Динамо»)
3. Ю. Войнов («Динамо»)

1963

1. В. Лобановський («Динамо»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. О. Базилевич («Динамо»)

1964

1. В. Каневський («Динамо»)
2. В. Банников («Динамо»)
3. Й. Сабо («Динамо»)

1965

1. В. Серебряников («Динамо»)
2. В. Хмельницький («Динамо»)
3. В. Банников («Динамо»)

За опитуванням Київського інституту фізкультури

1966

1. А. Біба («Динамо»)
2. А. Бишовець («Динамо»)
3. Ф. Медвідь («Динамо»)

1967

1. А. Бишовець («Динамо»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. В. Турянчик («Динамо»)

1968

1. В. Турянчик («Динамо»)
2. В. Хмельницький («Динамо»)
3. В. Мунтян («Динамо»)

1969

1. І. Кульчицький («Карпати»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. В. Мунтян («Динамо»)

1970

1. Й. Сабо («Зоря»)
2. В. Мунтян («Динамо»)
3. Я. Габовда («Карпати»)

1971

1. В. Колотов («Динамо»)
2. Є. Рудаков («Динамо»)
3. В. Соснихін («Динамо»)

1972

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Колотов («Динамо»)
3. Є. Рудаков («Динамо»)

1973

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Мунтян («Динамо»)
3. А. Шепель («Чорноморець»)

1974

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Онищенко («Динамо»)
3. В. Веремеєв («Динамо»)

1975

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Веремеєв («Динамо»)
3. В. Колотов («Динамо»)

1976

1. Л. Броварський («Карпати»)
2. О. Блохін («Динамо»)
3. В. Данилюк («Карпати»)

1977

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Юрковський («Динамо»)
3. Ю. Дегтерьов («Шахтар»)

1978

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Ю. Роменський («Чорноморець»)

1979

1. В. Старухін («Шахтар»)
2. С. Юрчишин («Карпати»)
3. О. Блохін («Динамо»)

1980

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Л. Буряк («Динамо»)

1981

1. О. Блохін («Динамо»)
2. Л. Буряк («Динамо»)
3. А. Дем'яненко («Динамо»)

1982

1. Л. Буряк («Динамо»)
2. М. Соколовський («Шахтар»)
3. А. Дем'яненко («Динамо»)

1983

1. О. Блохін («Динамо»)
2. М. Соколовський («Шахтар»)
3. О. Таран («Дніпро»)

1984

1. О. Блохін («Динамо»)
2. Г. Литовченко («Дніпро»)
3. О. Протасов («Дніпро»)

1985

1. О. Блохін («Динамо»)
2. А. Дем'яненко («Динамо»)
3. О. Протасов («Дніпро»)

1986

1. І. Бєланов («Динамо»)
2. О. Заваров («Динамо»)
3. П. Яковенко («Динамо»)

1987

1. О. Протасов («Дніпро»)
2. О. Михайличенко («Динамо»)
3. О. Заваров («Динамо»)

1988

1. О. Михайличенко («Динамо»)
2. В. Лютий («Дніпро»)
3. І. Вишневський («Дніпро»)

1989

1. М. Кудрицький («Дніпро»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Г. Литовченко («Динамо»)

1990

1. Г. Литовченко («Динамо»)
2. О. Протасов («Динамо»)
3. М. Кудрицький («Дніпро»)

1991

1. І. Цимбалар («Чорноморець»)
2. А. Цвейба («Динамо»)
3. О. Саленко («Динамо»)

За опитуванням Федерації футболу України

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів вищої ліги України. У 1992—1994 роках присуджувалася Федерацією футболу України. Респондентами щоразу виступали 20 капітанів: команд вищої ліги, національної збірної плюс молодіжної. Цей конркурс також мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».

1992

1. В. Мартінкенас («Динамо») — 30 очок (5 перших місць + 5 других + 5 третіх)
2. А. Полунін («Дніпро») — 28 (5+6+1)
3. С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 19 (3+3+4)

1993

1. В. Леоненко («Динамо») — 46 (10+6+4)
2. О. Лужний («Динамо») — 41 (6+10+3)
3. С. Беженар («Дніпро») — 10 (1+1+5)

1994

1. О. Суслов («Чорноморець») — 30 (4+8+2)
2. В. Леоненко («Динамо») — 29 (4+6+5)
3. С. Ребров («Динамо») — 17 (3+2+4)

За опитуванням газети «Команда»

У референдумі брали участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називав свою трійку лауреатів. За перше місце нараховувалися три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами могли бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

РікФутболістКлуб
1995 Юрій Калитвинцев
2-й Олег Суслов
3-й Андрій Шевченко
Динамо (Київ)
Чорноморець (Одеса)
Динамо (Київ)
1996 Сергій Ребров
2-й Юрій Максимов
3-й Олег Суслов
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
Чорноморець (Одеса)
1997 Андрій Шевченко
2-й Сергій Ребров
3-й Юрій Калитвинцев
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
1998 Сергій Ребров
2-й Андрій Шевченко
3-й Олег Лужний
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
1999 Сергій Ребров
2-й Андрій Шевченко
3-й Владислав Ващук
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
2000 Андрій Воробей
2-й Валентин Белькевич
3-й Юрій Вірт
Шахтар (Донецьк)
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)
2001 Валентин Белькевич
2-й Геннадій Зубов
3-й Сергій Шищенко
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)
Металург (Донецьк)
2002 Анатолій Тимощук
2-й Валентин Белькевич
3-й Олег Венглинський
Шахтар (Донецьк)
Динамо (Київ)
Дніпро (Дніпропетровськ) / Динамо (Київ)
2003 Валентин Белькевич
2-й Олег Венглинський
3-й Сергій Федоров
Динамо (Київ)
Дніпро (Дніпропетровськ)
Динамо (Київ)
2004 Олександр Рикун
2-й Олександр Шовковський
3-й Матузалем
Дніпро (Дніпропетровськ)
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)
2005 Олег Гусєв
2-й Анатолій Тимощук
3-й Матузалем
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)
Шахтар (Донецьк)
2006 Сергій Назаренко
2-й Матузалем
3-й Анатолій Тимощук
Дніпро (Дніпропетровськ)
Шахтар (Донецьк)
Шахтар (Донецьк)
2007 Сергій Назаренко
2-й Олександр Гладкий
3-й Фернандінью
Дніпро (Дніпропетровськ)
Шахтар (Донецьк)
Шахтар (Донецьк)
2008 Жажа
2-й Артем Мілевський
3-й Сергій Кравченко
Металіст (Харків)
Динамо (Київ)
Ворскла (Полтава)
2009 Артем Мілевський
2-й Андрій Шевченко
3-й Андрій Пятов
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)
2010 Андрій Пятов
2-й Євген Коноплянка
3-й Дарійо Срна
Шахтар (Донецьк)
Дніпро (Дніпропетровськ)
Шахтар (Донецьк)
2011 Андрій Ярмоленко
2-й Тайсон
3-й Олександр Рибка
Динамо (Київ)
Металіст (Харків)
Оболонь (Київ) / Шахтар (Донецьк)
2012 Генріх Мхітарян
2-й Вілліан
3-й Євген Коноплянка
Шахтар (Донецьк)
Шахтар (Донецьк)
Дніпро (Дніпропетровськ)
2013[1] Євген Коноплянка
2-й Андрій Ярмоленко
3-й Марко Девич
Дніпро (Дніпропетровськ)
Динамо (Київ)
Металіст (Харків)
2014[2] Андрій Ярмоленко
2-й Євген Коноплянка
3-й Клейтон Шав'єр
Динамо (Київ)
Дніпро (Дніпропетровськ)
Металіст (Харків)
2015[3] Алекс Тейшейра
2-й Андрій Ярмоленко
3-й Євген Хачеріді
Шахтар (Донецьк)
Динамо (Київ)
Динамо (Київ)
2016[4] Марлос
2-й Андрій Ярмоленко
3-й Дарійо Срна
Шахтар (Донецьк)
Динамо (Київ)
Шахтар (Донецьк)

За опитуванням сайту «Команда1»

У референдумі беруть участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

2017

1. Марлос («Шахтар»)
2. А. Ярмоленко («Динамо»)
3. Фред («Шахтар»)

2018

1. Марлос («Шахтар»)
2. В. Циганков («Динамо»)
3. Тайсон («Шахтар»)

2019

1. Тайсон («Шахтар»)
2. В. Циганков («Динамо»)
3. В. Миколенко («Динамо»)

2020

1. В. Циганков («Динамо»)
2. Тайсон («Шахтар»)
3. К. Шахаб («Олімпік»)

2021[5]

1. А. Довбик («Дніпро-1») — 245
2. В. Циганков («Динамо») — 178
3. М. Шапаренко («Динамо») — 173

Цікаві факти

Багаторазові переможці

Футболіст Кількість перемог Роки
Олег Блохін 11 1972, 1973, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1983, 1984, 1985
Юрій Войнов 3 1957, 1959, 1960
Віктор Каневський 3 1958, 1961, 1964
Сергій Ребров 3 1996, 1998, 1999
Марлос 3 2016, 2017, 2018

Найкращий іноземний футболіст (легіонер) України

Щорічна нагорода провідному гравцеві з іноземним громадянством, який виступає у складах клубів елітного дивізіону чемпіонату України.

За опитуванням Професіональної футбольної ліги України

1997

1. О. Хацкевич («Динамо»)
2. А. Капанадзе («Нива» Т.)
3. В. Белькевич («Динамо»)

1998

1. К. Каладзе («Динамо»)
2. В. Белькевич («Динамо»)
3. О. Хацкевич («Динамо»)

За опитуванням газети «Команда»

1999

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. О. Хацкевич («Динамо»)
3. О. Симаков («Кривбас»)

2000

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. О. Хацкевич («Динамо»)
3. О. Бахарєв («Шахтар»)

За опитуванням газети «Український футбол»

2001

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. Д. Агахова («Шахтар»)
3. Т. Гіоане («Динамо»)

2002

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. М. Шацьких («Динамо»)
3. Ф. Чернат («Динамо»)

2003

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. Г. Гавранчич («Динамо»)
3. З. Вукич («Шахтар»)

2004

1. Діого Ринкон («Динамо»)
2. Ф. Матузалем («Шахтар»)
3. Г. Гавранчич («Динамо»)

2005

1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
2. Діого Ринкон («Динамо»)
3. Брандао («Шахтар»)

2006

1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
2. М. Шацьких («Динамо»)
3. Ч. Марика («Шахтар»)

2007

1. І. Бангура («Динамо»)
2. Фернандиньо («Шахтар»)
3. Д. Срна («Шахтар»)

2008

1. Д. Коельо («Металіст»)
2. Д. Срна («Шахтар»)
3. І. Бангура («Динамо»)

2009

1. Д. Срна («Шахтар»)
2. Фернандиньо («Шахтар»)
3. Жадсон («Шахтар»)

2010

1. Д. Срна («Шахтар»)
2. Тайсон («Металіст»)
3. Вілліан («Шахтар»)

2011

1. Тайсон («Металіст»)
2. К. Шав'єр («Металіст»)
3. Вілліан («Шахтар»)

2012

1. Г. Мхитарян («Шахтар»)
2. Вілліан («Шахтар»)
3. Фернандиньо («Шахтар»)

2013

1. Х. Соса («Металіст»)
2. Г. Мхитарян («Шахтар»)
3. Д. Срна («Шахтар»)

2014

1. Л. Адріано («Шахтар»)
2. Д. Срна («Шахтар»)
3. К. Шав'єр («Металіст»)

2015

1. А. Тейшейра («Шахтар»)
2. Матеус («Дніпро»)
3. А. Драгович («Динамо»)

За опитуванням газети «Молодь України»

2016

1. Р. Форстер («Зоря»)
2. Марлос («Шахтар»)
3. Д. Віда («Динамо»)

2017

1. Д. Мбокані («Динамо»)
2. Фред («Шахтар»)
3. Бернард («Шахтар»)

2018

1. Б. Вербич («Динамо»)
2. Ісмаїлі («Шахтар»)
3. Тайсон («Шахтар»)

2019

1. Тайсон («Шахтар»)
2. Ісмаїлі («Шахтар»)
3. М. Соломон («Шахтар»)

2020

1. П. Альюн («Ворскла»)
2. К. де Пена («Динамо»)
3. К. Шахаб («Олімпік»)

Цікаві факти

  • лауреатами опитування були 18 гравців із 5 клубів;
  • за кількістю перемог лідерами є Валентин Белькевич (5) і київське «Динамо» (11);
  • лауреати представляли 10 країн: 8 — Бразилію, 2 — Білорусь, по одному — Грузію, Гвінею, Хорватію, Вірменію, Аргентину, ДР Конго, Словенію, Францію;
  • бразилець Тайсон — єдиний, кому вдавалося перемогти у складі двох клубів, «Металіста» і «Шахтаря».

Кількаразові переможці

Футболіст Кількість перемог Роки
Валентин Белькевич 5 1999, 2000, 2001, 2002, 2003
Франселіну Матузалем 2 2005, 2006
Даріо Срна 2 2009, 2010
Тайсон 2 2011, 2019

Молодий футболіст року в Україні

Нагорода найкращому вітчизняному гравцеві до 21 року. Присуджується сайтом sport.ua, перед тим Національним олімпійським комітетом, Федерацією футболу України та Національним університетом фізичного виховання і спорту України.

Лауреати

Рік Футболіст (команда)
За опитуванням Київського інституту фізкультури
1990Сергій Щербаков («Шахтар»)
1991Ілля Цимбалар («Чорноморець»)
За опитуванням Федерації футболу України
1992Андрій Полунін («Дніпро»)
1993Дмитро Михайленко («Дніпро»)
1994Андрій Шевченко («Динамо»)
1995Андрій Шевченко («Динамо»)
1996Яків Кріпак («Металург» З.)
1997Андрій Шевченко («Динамо»)
1998Андрій Воробей («Шахтар»)
1999Анатолій Тимощук («Шахтар»)
За опитуванням Національного олімпійського комітету України
2000Анатолій Тимощук («Шахтар»)
2001Сергій Даниловський («Карпати»)
2002Олексій Бєлик («Шахтар»)
2003Олег Гусєв («Арсенал» + «Динамо»)
2004Олег Гусєв («Динамо»)
2005Григорій Ярмаш («Ворскла»)
2006Артем Мілевський («Динамо»)
2007Олександр Гладкий («Харків» + «Шахтар»)
2008Артем Кравець («Динамо»)
2009Андрій Ярмоленко («Динамо»)
За опитуванням сайта sport.ua
2010Євген Коноплянка («Дніпро»)
2011Андрій Ярмоленко («Динамо»)
2012Роман Безус («Ворскла»)
2013Сергій Болбат («Металург» Д.)
2014Руслан Малиновський («Зоря»)
2015Віктор Коваленко («Шахтар»)
2016Віктор Коваленко («Шахтар»)
2017Віктор Циганков («Динамо»)
2018Віктор Циганков («Динамо»)
2019Віталій Миколенко («Динамо»)
2020Віталій Миколенко («Динамо»)

Див. також

Примітки

Джерела

  • Анатолій Скоробагатько. Спортивні опитування: Україна та світ. — К.: [самвидав], 2001. — 82 с.
  • Газета «Команда» за 30 грудня 2010 року (рос.), № 246
  • Газета «Український футбол» за 18 листопада 2009 року, № 171
  • Газета «Український футбол» за 19 листопада 2009 року, № 172
  • Газета «Український футбол» за 27 листопада 2009 року, № 177
  • Газета «Український футбол» за 21 грудня 2010 року, № 190-191
  • Газета «Український футбол» за 11 вересня 2012 року, № 95
  • Газета «Молодь України» за 9 серпня 2013 року, № 15-16
  • Газета «Копейка» (Біла Церква) за 13 листопада 2013 року, № 46
  • Газета «Український футбол» за 13 грудня 2013 року, № 102
  • Газета «Молодь України» за 19 червня 2014 року, № 19-20
  • Газета «Команда» за 29-31 грудня 2014 року(рос.), № 154
  • Газета «Український футбол» за 19 грудня 2014 року, № 97
  • Газета «Український футбол» за 22 грудня 2015 року, № 94
  • Газета «Молодь України» за 29 січня 2016 року, № 3-4
  • Газета «Молодь України» за 19 лютого 2016 року, № 5-6
  • Газета «Український футбол» за 29 липня 2016 року, № 53
  • Газета «Український футбол» за 22 листопада 2016 року, № 81-82
  • Газета «Український футбол» за 20 грудня 2016 року, № 89-90
  • Газета «Український футбол» за 24 січня 2017 року, № 3-4
  • Газета «Український футбол» за 31 січня 2017 року, № 5-6
  • Газета «Копійка» (Біла Церква) за 8 листопада 2017 року, № 44
  • Газета «Український футбол» за 14 листопада 2017 року, № 87-88
  • На зеленій мураві. Ретроспективний альманах газети «Український футбол» / К.: [самвидав], 2017. — С. 1

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.