Футболіст року (Україна)
Футболіст року — нагорода найкращому футболістові в Україні, яку з 2018 року присуджує сайт газети «Український футбол». До цього відповідні опитування проводили газети «Радянський спорт» (з 1965 року — «Спортивна газета»), «Комсомольское знамя», «Молодь України» та «Український футбол», а ще раніше — Федерація футболу України (щоправда, в різні роки вона носила різні назви). В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники і футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховуються три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в національному чемпіонаті. Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР, — вичленивши із загальних списків представників футболу, отримали найкращих за відповідний період. Згодом були знайдені реєстри провідних гравців республіканських клубів за 1922—1931 роки, сформовані Українським науково-дослідним інститутом фізкультури та Центральним будинком фізкультури України, а по тому списки за період 1932—1940 та 1944—1959 років, коли за анкетування відповідали організації-попередники Федерації футболу України (у 1941—1943 роках опитування не проводилися через Другу світову війну). Конкурс має другу офіційну назву — «Кришталевий м'яч».
Опитування Українського науково-дослідного інституту фізкультури
1922
- 1. І. Привалов («Штурм»)
- 2. М. Кротов («Штурм»)
- 3. О. Злочевський («Шкіртрест»)
Інші претенденти |
---|
|
1923
- 1. І. Привалов («Штурм»)
- 2. М. Казаков («Штурм»)
- 3. І. Натаров («Штурм»)
Інші претенденти |
---|
|
1924
- 1. Р. Норов («Штурм»)
- 2. І. Привалов (КФКП)
- 3. О. Шпаковський (КФКП + «Штурм»)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування Центрального будинку фізкультури України
1925
- 1. І. Привалов («Рабіс»)
- 2. М. Кротов («Рабіс»)
- 3. В. Котов («Шкіртрест»)
Інші претенденти |
---|
|
1926
- 1. І. Привалов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
- 2. Я. Алферов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
- 3. О. Шпаковський («Рабіс» / «Динамо» Х.)
Інші претенденти |
---|
|
1927
- 1. І. Привалов («Динамо» Х.)
- 2. О. Штрауб («Канатники»)
- 3. Вол. Фомін («Динамо» Х.)
Інші претенденти |
---|
|
1928
- 1. О. Бабкін (ХПЗ)
- 2. К. Фомін («Динамо» Х.)
- 3. І. Привалов («Динамо» Х.)
Інші претенденти |
---|
|
1929
- 1. К. Піонтковський («Динамо»)
- 2. О. Шпаковський («Динамо» Х.)
- 3. О. Штрауб («Канатники»)
Інші претенденти |
---|
1930
- 1. К. Піонтковський («Динамо»)
- 2. Вол. Фомін («Динамо» Х.)
- 3. М. Малхасов («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1931
- 1. К. Піонтковський («Динамо»)
- 2. І. Привалов («Динамо» Х.)
- 3. О. Бабкін (ХПЗ)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування Всеукраїнської футбольної секції
1932
- 1. О. Бабкін (ХПЗ)
- 2. В. Прокоф'єв («Динамо»)
- 3. К. Фомін («Динамо» Х.)
Інші претенденти |
---|
|
1933
- 1. К. Щегоцький («Динамо»)
- 2. М. Фомін («Динамо» Х.)
- 3. Ф. Тютчев («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1934
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. К. Фомін («Динамо» Х.)
- 3. К. Щегоцький («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1935
- 1. В. Шиловський («Динамо»)
- 2. П. Лайко («Динамо» Дн.)
- 3. М. Трусевич («Динамо» О.)
Інші претенденти |
---|
|
1936
- 1. К. Щегоцький («Динамо»)
- 2. В. Шиловський («Динамо»)
- 3. М. Махиня («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування Футбольно-хокейної секції України
1937
- 1. П. Комаров («Динамо»)
- 2. І. Кузьменко («Динамо»)
- 3. А. Ідзковський («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1938
- 1. М. Гончаренко («Динамо»)
- 2. П. Лайко («Динамо»)
- 3. І. Кузьменко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1939
- 1. І. Кузьменко («Динамо»)
- 2. В. Шиловський («Динамо»)
- 3. Г. Балаба («Стахановець»)
Інші претенденти |
---|
|
1940
- 1. П. Лайко («Динамо»)
- 2. М. Трусевич («Динамо»)
- 3. Г. Бикезін («Стахановець»)
Інші претенденти |
---|
|
1944
- 1. М. Махиня («Динамо»)
- 2. П. Віньковатов («Динамо»)
- 3. А. Ідзковський («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1945
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. В. Рогозянський («Локомотив»)
- 3. С. Васильєв («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1946
- 1. П. Віньковатов («Динамо»)
- 2. А. Зубрицький («Динамо»)
- 3. Б. Гуркін («Локомотив»)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування Секції футболу України
1947
- 1. П. Віньковатов («Динамо»)
- 2. А. Лерман («Динамо»)
- 3. Г. Пономарьов («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1948
- 1. П. Віньковатов («Динамо»)
- 2. О. Принц («Динамо»)
- 3. Ф. Дашков («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1949
- 1. Г. Борзенко («Локомотив»)
- 2. Ф. Дашков («Динамо»)
- 3. В. Жилін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1950
- 1. Вік. Фомін («Шахтар»)
- 2. П. Віньковатов («Динамо»)
- 3. Д. Товт («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
Жодного нашого футболіста п'ятдесятих преса не хвалила так, як лівого крайнього Віктора Фоміна: на злеті кар'єри часто засмучував кіперів, однак його «коронку» втілювали артистичний прорив флангом і простріл до штрафного. |
1951
- 1. О. Пономарьов («Шахтар»)
- 2. О. Алпатов («Шахтар»)
- 3. Ф. Дашков («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Олександр Пономарьов — форвард-самоук, коренастий та клишоногий, ішов напролом, долаючи опір захисників, і могутньо бив по воротах нині призабутою манерою «з носка»; за союзну «бронзу» Донбас має дякувати насамперед йому.
1952
- 1. В. Голубєв («Динамо»)
- 2. А. Зазроєв («Динамо»)
- 3. М. Михалина («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Пластичний, крижастий, довгорукий, смаглявий, кучерявий, губатий… — ці «атестації» вказують на посланця чорної раси й славного центрбека Віталія Голубєва, любителя ударів «ножицями», рупора «срібної» динамівської команди.
1953
- 1. Г. Борзенко («Локомотив»)
- 2. М. Коман («Динамо»)
- 3. В. Голубєв («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Красивий, стрункий, технічний і вигадливий у грі харків'янин Георгій Борзенко першим у нас почав практикувати «сухі листи», а в році, позначеному «холодним літом», забив у чемпіонаті СРСР найбільше з-поміж українців.
1954
- 1. Вік. Фомін («Динамо»)
- 2. М. Коман («Динамо»)
- 3. А. Зазроєв («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Коли до Русі-України завітала союзна Чаша, Віктор Фомін був найкориснішим серед звитяжців — київських «міліціонерів»: виконав якнайбільше ривків по лівій брівці, прикрашаючи їх фінтами, а завершуючи — результативними пасами.
1955
- 1. М. Коман («Динамо»)
- 2. О. Макаров («Динамо»)
- 3. Вік. Фомін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
«Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів — найпершим у літописі «Динамо» досяг голевої позначки «200»; передолімпійського року виявився снайпером № 1 команди.
1956
- 1. М. Коман («Динамо»)
- 2. Ю. Войнов («Динамо»)
- 3. В. Терентьєв («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м'ячі, часто — «з нічого».
1957
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. М. Коман («Динамо»)
- 3. Вік. Фомін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Тренери, які працювали з Юрієм Войновим, бачили в ньому конструктора гри, виконавця, котрий зв'язує оборону й атаку; його вага надто відчувалася під час травм або дискваліфікацій: тоді у поставі столичних динамівців виникав сумбур.
1958
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. В. Каневський («Динамо»)
- 3. А. Голодець («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
По завершенні шведського мундіалю Юрій Войнов (єдиний «речник» України на турнірі) увійшов до однієї з неофіційних збірних чемпіонату, а наприкінці грудня московські журналісти нагородили його званням найліпшого футболіста СРСР.
Опитування Федерації футболу України
1959
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. В. Лобановський («Динамо»)
- 3. В. Турянчик («Спартак» Уж. + «Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Тогорічного літа в Києві зчинилася зміна генерацій: прийшов новий наставник і талановите поповнення з різних кінців республіки, функцію ж «зв'язківця» між «стариками» та молоддю успішно виконав «болгарський росіянин» Юрій Войнов.
Опитування «Спортивної газети»
1960
- 1/11. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2/14. В. Лобановський («Динамо»)
- 3/17. В. Каневський («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Перше опитування виграв Юрій Войнов — можливо, найкращий півоборонець в історії нашого футболу: технічний, із відмінними фізичними даними, працездатністю й баченням поля гравець став тоді єдиним українцем — володарем Кубка Європи.
1961
- 1/7. О. Макаров («Динамо»)
- 2/8. В. Каневський («Динамо»)
- 3/11. О. Базилевич («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Не надто високого, як для воротаря, зросту Олег Макаров грав зовні просто — без трюків і стрибків за неймовірними траєкторіями, проте саме його врівноваженість була фундаментом дебютного для республіки радянського «золота».
1962
- 1/4. В. Лобановський («Динамо»)
- 2/15. А. Біба («Динамо»)
- 3/17. В. Серебряников («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
Руде волосся, сутула худорлява постать, унікальна техніка, коли його рухи здаються дещо незграбними й уповільненими, — таким запам'ятався лівий і центральний нападник Валерій Лобановський, який пост-чемпіонський рік провів корисніше за всіх. |
1963
- 1/12. В. Лобановський («Динамо»)
- 2/17. В. Каневський («Динамо»)
- 3/19. В. Серебряников («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
Нестандартність ігрового мислення, граціозна манера дриблінгу, неординарне виконання штрафних і кутових, а головне — висока культура пасу, як ознака зрілості, спонукали читачів удруге вивести Валерія Лобановського на вершину конкурсу. |
1964
- 1/3. В. Банников («Динамо»)
- 2/12. В. Каневський («Динамо»)
- 3/21. В. Москаленко («Чорноморець»)
Інші претенденти |
---|
Віктор Банников явив нам новий типаж голкіпера, поєднавши ефектність і ефективність дій: «повітряні» дугоподібні стрибки, бажання зіграти «на публіку» підкріплювалися надійністю, а піком оцього «симбіозу» став кубковий для «Динамо» сезон. |
1965
- 1/7. В. Хмельницький («Динамо»)
- 2/12. В. Банников («Динамо»)
- 3/19. Й. Сабо («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
До появи в Києві лівий крайній Віталій Хмельницький діяв у типовій, для гравця своєї позиції, манері, тобто «в жолобку»; легендарний «Дід» урізноманітнив його гру — верткий форвард почав зміщуватися в центр, миттєво завоювавши симпатії столиці. |
1966
Інші претенденти |
---|
Коли, за задумом наставників, лівий інсайд Андрій Біба перетворився на диспетчера, результат перевершив найсміливіші очікування: зміна ролі вивільнила весь наявний у гравцеві потенціал організатора, рівного якому в нас досі не народилося. |
1967
- 1/6. В. Турянчик («Динамо»)
- 2/17. А. Бишовець («Динамо»)
- 3/19. В. Банников («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».
Опитування газети «Комсомольское знамя»
1968
- 1. В. Турянчик («Динамо») — 86 очок (22+9+2)
- 1. В. Мунтян («Динамо») — 86 (16+16+6)
- 3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 19 (0+4+11)
Інші претенденти |
---|
|
Дебютний повноцінний референдум завершився «подвійною» вікторією: тріумфували Василь Турянчик, який наприкінці кар'єри вражав тактичною підкованістю, і молодий Володимир Мунтян, чи не найобдарованіший український футболіст «усіх часів».
Деві Аркадьєв згадував у книзі «Футбол Лобановського», як «згори» було дано вказівку зробити «подвійну вікторію», мовляв, «…ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас найкращий футболіст року ?». Насправді найкращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик.
Опитування газети «Молодь України»
1969
Інші претенденти |
---|
|
Найстабільніший гравець шістдесятих, видатний плеймейкер із неповторною пластикою Віктор Серебряников пройшов шлях од правого інсайда до лівого півоборонця, а «срібного» для «блакитно-білих» сезону вивів виконання штрафних на космічний рівень.
1970
Інші претенденти |
---|
|
«Золотого хлопчика» Володимира Мунтяна доля обдарувала по-королівськи, «зекономивши» хіба що на зрості: бездоганна техніка, «котяче» обходження з м'ячем, відмінна координація, удар із обох ніг; як і вся команда, провів рік нерівно й елегантно.
1971
- Є. Рудаков («Динамо») — 6288
- В. Колотов («Динамо») — 4536
- В. Соснихін («Динамо») — 2298
Інші претенденти |
---|
|
Євген Рудаков, провідний у нашій історії голкіпер, воротарський фах викристалізував до мінімалізму: зовні наче незграбний, усю кар'єру захищав рубіж максимально чітко й класно, переживши того сезону зоряний час жовтневого вечора у Севільї.
1972
- О. Блохін («Динамо») — 21097
- Є. Рудаков («Динамо») — 17820
- В. Колотов («Динамо») — 10200
Спортивний шлях Олега Блохіна — це три нерівні частини: попервах він був таким-собі «бігунком», який часто забивав, на швидкості втікаючи від оборонців, як у своєму дебютному чемпіонаті за основу, коли вперше виграв змагання голеадорів.
1973
Інші претенденти |
---|
|
Мало хто пам'ятає: цей рік був останнім, коли Олег Блохін виступав як «чистий» крайній форвард — причому робив це чудово, що дало змогу вдруге перемогти у стрілецькому конкурсі; незабаром хлопчина побачить у грі одного голландця, й усе зміниться.
1974
- О. Блохін («Динамо») — 10965
- В. Онищенко («Динамо») — 5842
- В. Веремєєв («Динамо») — 4241
Інші претенденти |
---|
|
«Тотальний» варіант гри мільйонів приніс у столицю УРСР Метр, а це прямо вплинуло на функції Олега Блохіна: відтепер київська «11-ка» взяв за звичку маневрувати по всьому периметру атаки, й третє звання головного каноніра першості не забарилося.
1975
Інші претенденти |
---|
«Діамантовий» сезон Олега Блохіна — єдиного українського футболіста, котрий відповідає всім параметрам поняття «геній» — увінчався короною найкращого гравця континенту, яка назавше ввела його в елітну когорту «зірок» світового масштабу.
1976
Інші претенденти |
---|
Упродовж невдалого на всіх фронтах року висока кремезна постать Олега Блохіна, спортсмена з небаченою швидкістю, стрімким дриблінгом, умінням зіграти на випередження, спалахувала в усій повноті доволі рідко, проте частіше за інших.
1977
Інші претенденти |
---|
П'ятий титул бомбардира № 1 чемпіонату СРСР Олегові Блохіну забезпечили «шахова» манера мислити на кілька ходів уперед, майстерна гра головою, безпомилкова координація, здатність віддати пас на будь-яку відстань і відчуття позиції.
1978
- О. Блохін («Динамо») — 7067
- В. Безсонов («Динамо») — 4137
- Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 3173
Інші претенденти |
---|
|
Із цього сезону проблеми зі спиною набули статусу ключової болячки Олега Блохіна: так, усі «козирі» зосталися при нім, але тепер їхнє розкриття вимагало додаткових зусиль; дивовижно, та саме тоді нападник забив чи не найбільше «слаломних» м'ячів.
1979
- В. Старухін («Шахтар») — 3712
- С. Юрчишин («Карпати») — 3365
- О. Блохін («Динамо») — 1741
Інші претенденти |
---|
|
Найперший не київський тріумфатор Віталій Старухін на полі рухався мало: його стихією було вичікування шансу, з подальшим ривком і ударом — зазвичай головою; коли «Шахтар» удруге завоював «срібло» радянської ліги, став її найкращим снайпером.
1980
Інші претенденти |
---|
|
Олег Блохін, винятково обдарований і стабільний футболіст, досягши зрілості, бомбардирських і швидкісних якостей не втратив, набувши інших — асистентських і організаторських, часто самотужки «витягуючи» гру обох команд, чиї кольори захищав.
1981
Інші претенденти |
---|
|
Аскетизм Олега Блохіна у ставленні до себе дав йому довге життя у спорті, а щодо сезону, то, крім лідерства в Києві, зіграв роль perpetuum mobile радянської збірної, удев'яте здобувши лаври українського Футболіста року, а це — рекорд на всі часи.
1982
- A. Дем'яненко («Динамо») — 7106
- Л. Буряк («Динамо») — 6559
- С. Балтача («Динамо») — 5055
Інші претенденти |
---|
|
Уже встановилася думка, що Анатолій Дем'яненко — найкращий крайній захисник радянського футболу: завдяки широченному кроку мав обширний фронт дій, а вроджена самовідданість вивела його з когорти винних у невдачі на іспанському мундіалі.
1983
- О. Таран («Дніпро») — 6462 (829+372+181+102+82)
- В. Грачов («Шахтар») — 6122
- A. Дем'яненко («Динамо») — 4873
Інші претенденти |
---|
|
«Дніпро» мусив виграти чемпіонат СРСР, аби його представник переміг у конкурсі: «піонером» виявився Олег Таран — форвард, якого вирізняли цікаві рішення при завершенні атак і голеве чуття; обезсмертив себе хет-триком у вирішальній грі першості.
1984
- Г. Литовченко («Дніпро») — 5425
- О. Блохін («Динамо») — 4968
- O. Протасов («Дніпро») — 3262
Інші претенденти |
---|
|
Провідний «хвилеріз» десятиліття (його виокремлювали витривалість і функціональність плюс «фірмовий» удар), Геннадій Литовченко з тих, хто цілком реалізував свій потенціал, зігравши стрижневу роль у здобутті клубом «бронзи» й виступах збірної.
1985
- A. Дем'яненко («Динамо») — 6726
- O. Протасов («Дніпро») — 6229
- О. Блохін («Динамо») — 3278
Інші претенденти |
---|
|
Повторити успіх Анатолієві Дем'яненку допомогла неабияка, для його амплуа, результативність, яка (у поєднанні з фізичним вишколом, ігровою мудрістю, схильністю до комбінаційного маневрування) зробила з нього уособлення оборонця новітнього штибу.
1986
- О. Заваров («Динамо») — 8625
- I. Бєланов («Динамо») — 8519
- О. Блохін («Динамо») — 5261
Інші претенденти |
---|
|
Координатор наступу третьої «золотої» плеяди в історії «Динамо» Олександр Заваров був віртуозом, в якого печать індивідуальності лежала на всьому — техніці, обвідці, мисленні, а славного сезону щоматчу брав участь у більшості ігрових ситуацій.
1987
- 1. О. Михайличенко («Динамо») — 2585
- 2. O. Протасов («Дніпро») — 2347
- 3. О. Заваров («Динамо») — 1865
Інші претенденти |
---|
|
Аристократична комплекція, бачення поля, вміння хльостко «стрельнути» по воротах — усе це про Олексія Михайличенка, найяскравішого гравця СРСР кінця вісімдесятих; того року таки влився в основу киян, ставши незамінним і в національній команді.
1988
- 1. О. Михайличенко («Динамо») — 226748
- 2. О. Заваров («Динамо») — 112076
- 3. Є. Шахов («Дніпро») — 35175
Інші претенденти |
---|
|
Європейське «срібло» й олімпійське «золото» — не багато футболістів у світі, здатних похвалитися таким річним «уловом», а Олексій Михайличенко, фактурний нападник і центральний півоборонець із рідкісним «силовим» дриблінгом — може.
1989
- В. Безсонов («Динамо») — 79375
- Г. Литовченко («Динамо») — 57679
- М. Кудрицький («Дніпро») — 52435
Інші претенденти |
---|
|
Вочевидь, талановитішого універсала, ніж Володимир Безсонов, у нас не було й не буде: «бронзового» сезону, після якого його кар'єра фактично завершилася, цей напрочуд працездатний і тактично грамотний футболіст грав на правій брівці як вінгер.
1990
- С. Юран («Динамо») — 9738
- О. Кузнєцов («Динамо») — 8366
- О. Саленко («Динамо») — 4167
Інші претенденти |
---|
|
Кажуть, що дриблінгом «як у Сергія Юрана» — з характерним утіканням од суперника — не оволодів жоден наш форвард; сам він запам'ятався останнім чемпіонським сезоном киян, коли здолав таку висоту, де втриматися було понад його сили.
Опитування газети «Український футбол»
1991
- А. Цвейба («Динамо») — 241 (49+43+8)
- С. Юран («Динамо») — 148 (35+16+11)
- О. Саленко («Динамо») — 99 (17+16+16)
Інші претенденти |
---|
|
Стопер Ахрік Цвейба вважався захисником надійним, холоднокровним і розсудливим: діяв дуже строго, до нападу практично не підключався, внісши у наш футбол, ослаблений масовим від'їздом гравців за кордон, яскравості кавказького майстра.
1992
- В. Леоненко («Динамо») — 307 (83+20+18)
- А. Полунін («Дніпро») — 110 (23+13+15)
- О. Помазун («Металіст») — 56 (5+16+9)
Іще навесні того року Віктор Леоненко не мав нічого спільного з молодою державою, виблискуючи в російській лізі; та раптом він зі скандалом чкурнув до Києва, витратив тут деякий час на «розкачку» і так заграв, що затьмарив усіх у нашій першості.
1993
- В. Леоненко («Динамо») — 376 (108+24+4)
- Т. Гусейнов («Чорноморець») — 87 (8+24+15)
- Д. Михайленко («Дніпро») — 76 (4+24+16)
Міцна статура, техніка за гранню ймовірного, пристойна швидкість, «лазерне» розуміння гри — такі враження від Віктора Леоненка у період злету: мав стати знаменитістю континентального рівня, проте з «Динамо» його, на жаль, не відпустили.
1994
- В. Леоненко («Динамо») — 395 (95+43+24)
- О. Шовковський («Динамо») — 351 (69+58+28)
- І. Петров («Шахтар») — 182 (17+41+49)
Головною передумовою того, що Віктор Леоненко зробив своєрідний «хет-трик» — тричі поспіль коронувавшись в опитуванні — став легендарний вересневий матч у рамках Ліги чемпіонів; загалом же його зірка (все ще яскрава!) почала тьмяніти.
1995
- Ю. Калитвинцев («Динамо») — 667 (192+37+17)
- А. Шевченко («Динамо») — 231 (27+57+36)
- О. Суслов («Чорноморець») — 197 (20+43+51)
Дебютанта сезону Юрія Калитвинцева можна порівняти з двоядерним процесором комп'ютера: органічно вписався в ансамбль київського «Динамо» завдяки унікальним креативним здібностям, чудовій техніці й найкращому за часів Незалежності пасу.
1996
- С. Ребров («Динамо») — 538 (121+65+45)
- О. Суслов («Чорноморець») — 456 (82+82+46)
- Ю. Максимов («Динамо») — 302 (43+55+63)
Опинитися на чолі референдуму Сергій Ребров зумів завдяки вдалому літньо-осінньому періоду, коли в нього прокинувся призабутий дар голеадора, хоча на той момент швидкий, здатний до силової боротьби форвард іще не набув найкращих своїх якостей.
1997
- А. Шевченко («Динамо») — 814 (241+39+13)
- С. Ребров («Динамо») — 414 (41+119+53)
- Ю. Калитвинцев («Динамо») — 290 (12+82+90)
Інші претенденти |
---|
|
Оклигавши після першої серйозної травми, Андрій Шевченко по-новому заярів фонтаном феноменального обдарування: ще худорлявий і трохи вайлуватий, одначе стрімкий і з набором неповторних фінтів, він перебував лише на старті видатного шляху.
1998
- С. Ребров («Динамо») — 1056 (256+128+32)
- А. Шевченко («Динамо») — 612 (73+135+123)
- О. Лужний («Динамо») — 578 (91+104+97)
Пік кар'єри Сергія Реброва, що розтягнулася на дві декади: верткий, схильний до інтелектуальної манери гри відтягнутий нападник був найкорисніший у складі динамівців зі столиці України, які приблизно тоді ж починали сходження на власну вершину.
1999
- А. Шевченко («Динамо» + «Мілан» Італія) — 1425 (407+86+32)
- С. Ребров («Динамо») — 1005 (118+282+87)
- О. Шовковський («Динамо») — 251 (20+47+97)
Якраз оцього року «зіркове» реноме Андрія Шевченка набуло вселенського розмаху: бездоганно провівши в Києві євровесну, продовжив сходження на Олімп успішним осіннім дебютом у Мілані, змінивши при цьому ігровий номер із 10-го на 7-й.
2000
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1618 (507+46+5)
- А. Воробей («Шахтар») — 1090 (78+388+80)
- С. Ребров («Динамо» + «Тоттенхем» Англія) — 207 (1+56+92)
Тогочасний наставник «Мілана» збіднив функції Андрія Шевченка, заборонивши тому відтягуватися вглиб поля, брати участь у відборі, зміщуватися на фланги; втім, навіть за наявності справжньої конкуренції, «італієць» упевнено захистив титул.
2001
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1593 (511+25+10)
- Г. Зубов («Шахтар») — 848 (49+304+93)
- О. Мелащенко («Динамо») — 244 (3+61+113)
Серія «А» зробила з Андрія Шевченка класичного центрфорварда: йому поставили навдивовижу точний удар, навчили ощадливіше використовувати голеві епізоди, і в підсумку — статус одного з провідних гравців світу й ключового — в клубі з Ломбардії.
2002
- А. Тимощук («Шахтар») — 744 (167+96+51)
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 494 (122+41+46)
- А. Гусін («Динамо») — 438 (74+76+64)
Анатолій Тимощук мужнів разом із «Шахтарем», шукаючи свою гру, амплуа й призначення, і ось вона — омріяна вершина у вигляді найпершого донецького «золотого дубля», а опорний півоборонець № 1 самостійної України — серед фундаторів оцього успіху.
2003
- О. Венглинський («Дніпро») — 963 (220+129+45)
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 660 (147+92+35)
- А. Тимощук («Шахтар») — 309 (30+58+103)
Доля достатньо випробовувала Олега Венглинського, але, зрештою, зглянулася, подарувавши шанс реалізувати власний талант, і нехай хтось вважав його однобічним, протистояти рвучкому, жадібному до гола форварду кіперам було непросто.
2004
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1376 (412+57+26)
- А. Тимощук («Шахтар») — 656 (71+163+117)
- А. Воронін («Кельн» Німеччина + «Байєр» Німеччина) — 463 (27+149+84)
Андрій Шевченко — футбольний поет, схожий на літературного тезку схильністю імпровізувати, а м'яч у нього — слухняний песик, що, крізь ліс «ворожих» ніг, за своїм паном ходить; до мети — призу паризького журналу — йшов, не втрачаючи віри.
2005
- А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1067 (300+64+39)
- А. Тимощук («Шахтар») — 720 (94+160+118)
- Р. Ротань («Дніпро» + «Динамо») — 440 (53+93+95)
Інші претенденти |
---|
|
Спортсмен великого калібру Андрій Шевченко вийшов переможцем голосування вшосте, будучи безперечним лідером і авторитетом клубу — фіналіста євроліги плюс української збірної, яка таки домоглася права дебютувати на світовому чемпіонаті.
2006
- А. Тимощук («Шахтар») — 379 (84+49+29)
- А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія) — 239 (55+28+18)
- С. Ребров («Динамо») — 227 (42+31+39)
Сформувавшись як зрілий «хвилеріз», Анатолій Тимощук уособив його традиційний образ: орієнтований передусім на оборону, виконуючи колосальний обсяг роботи у середній лінії (і завжди — з модною зачіскою), провів рік без спалахів, зате рівно.
2007
- А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 381 (92+47+11)
- А. Воронін («Байєр» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 267 (50+45+27)
- О. Гладкий («Харків» + «Шахтар») — 99 (14+13+31)
Інші претенденти |
---|
|
Стартовий сезон Анатолія Тимощука за кордоном пройшов під девізом — «Знай наших!»: за допомогою нетутешнього професіоналізму й виняткових людських якостей чи не з першого місяця став вожаком нового чемпіона Росії та вітчизняної збірної.
2008
- А. Мілевський («Динамо») — 298 (58+44+36)
- А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 286 (76+28+2)
- С. Кравченко («Ворскла») — 116 (12+22+36)
Білорус за походженням Артем Милевський здійснив тоді стрибок на якісно вищий рівень, показавши себе обдарованим нападником, «фішками» якого є «розрізні» передачі, «більярдні» голи, а також спровокована плоскостопістю специфічна манера бігу.
2009
- А. Мілевський («Динамо») — 322 (71+40+29)
- А. Шевченко («Мілан» (Італія) + «Челсі» (Англія) + «Динамо») — 292 (68+30+28)
- А. Пятов («Шахтар») — 140 (26+20+22)
Прекрасно провівши весну й літо, коли він багато забивав, пасував, а падав — мало, на середину осені, під тиском загальнокомандної кризи і капітанської пов'язки, Артем Милевський помітно здав — та все ж переміг, бо був найстабільніший.
2010
- Є. Коноплянка («Дніпро») — 158 (33+23+13)
- Я. Ракицький («Шахтар») — 79 (9+19+14)
- М. Девич («Металіст») — 76 (14+14+6)
Інші претенденти |
---|
|
На загальному прісному тлі «Дніпра» іскристе обдарування Євгена Коноплянки, який за лічені місяці виріс у головного таланта країни, нагадувало інородне тіло: гутаперчевий хав був мов той космічний Хлопчик-Зірка, народжений у сім'ї простолюдинів.
2011
- А. Воронін («Динамо» Росія) — 145 (29+23+12)
- А. Ярмоленко («Динамо») — 118 (25+15+13)
- А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 112 (21+17+15)
Інші претенденти |
---|
|
Світловолосий атакер (із задатками диспетчера) московського «Динамо» Андрій Воронін на початку свого другого сезону в білокам'яній, як-то кажуть, довго запрягав, але потім просто-таки помчав — аж до лідерства у клубі й вершини нашого плебісциту.
2012
- Є. Коноплянка («Дніпро») — 267 (49+50+20)
- Р. Ротань («Дніпро») — 171 (32+24+27)
- О. Гусєв («Динамо») — 127 (20+17+33)
Інші претенденти |
---|
|
2013
- 1. А. Ярмоленко («Динамо») — 283 (64+38+15)
- 1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 283 (54+52+17)
- 3. М. Девич («Металіст») — 111 (12+22+31)
Інші претенденти |
---|
|
2014
- А. Ярмоленко («Динамо») — 244 (54+35+12)
- Є. Коноплянка («Дніпро») — 185 (33+37+12)
- Р. Ротань («Дніпро») — 63 (9+10+16)
Інші претенденти |
---|
|
2015
- А. Ярмоленко («Динамо») — 208 (42+33+16)
- Є. Коноплянка («Дніпро» + «Севілья» Іспанія) — 156 (22+35+20)
- Є. Селезньов («Дніпро») — 72 (18+0+18)
Інші претенденти |
---|
|
2016
- Р. Ротань («Дніпро») — 137
- А. Пятов («Шахтар») — 123
- А. Ярмоленко («Динамо») — 102
Інші претенденти |
---|
|
2017
- А. Ярмоленко («Динамо» + «Боруссія» Др. Німеччина — 28 (5+0+1+0+0)
- Т. Степаненко («Шахтар») — 18 (2+2+0+0+0)
- Д. Гармаш («Динамо») — 17 (2+1+1+0+0)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування сайту газети «Український футбол»
2018
- В. Циганков («Динамо») — 46
- Марлос («Шахтар») — 37
- Р. Малиновський («Генк» Бельгія) — 28
Інші претенденти |
---|
|
2019
- О. Зінченко («Манчестер Сіті» (Ан.) — 28 %
- В. Циганков («Динамо») — 22 %
- Р. Малиновський («Генк» (Бе.) + «Аталанта» (Іт.) — 17 %
Інші претенденти |
---|
|
2020
- 1. Д. Фаворов («Десна» + «Зоря»)
- 2. В. Миколенко («Динамо»)
- 3. В. Циганков («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
Багаторазові переможці
Футболіст | Кількість перемог | Роки |
---|---|---|
Олег Блохін | 9 | 1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977,1978, 1980, 1981 |
Андрій Шевченко | 6 | 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005 |
Іван Привалов | 5 | 1922, 1923, 1925, 1926, 1927 |
Юрій Войнов | 4 | 1957, 1958, 1959, 1960 |
Андрій Ярмоленко | 4 | 2013, 2014, 2015, 2017 |
Казимир Піонтковський | 3 | 1929, 1930, 1931 |
Павло Віньковатов | 3 | 1946, 1947, 1948 |
Віктор Леоненко | 3 | 1992, 1993, 1994 |
Анатолій Тимощук | 3 | 2002, 2006, 2007 |
Євген Коноплянка | 3 | 2010, 2012, 2013 |
Цікаві факти
- лауреатами опитування були 52 гравці із 12 клубів;
- найстарший лауреат — Антон Ідзковський (38 років у 1945-му);
- наймолодший лауреат — Олег Блохін (20 років у 1972-му);
- за кількістю перемог лідерами є Олег Блохін (9) і київське «Динамо» (68);
- за кількістю перемог поспіль лідером є Олег Блохін (7: із 1972-го по 1978-й) і київське «Динамо» (25: із 1954-го по 1978-й);
- найбільшу відстань між дебютною та останньою перемогами має Антон Ідзковський (11 років: 1934 і 1945);
- за кількістю потраплянь у призову трійку лідером є Олег Блохін (13 = 9 перших місць + 1 друге + 3 третіх), зовсім трохи відстав Андрій Шевченко (12 = 6 + 6 + 0);
- у літописі плебісциту мали місце два випадки, коли переможцями оголошували двох виконавців: 1968-го однакову кількість балів набрали Василь Турянчик і Володимир Мунтян, а 2013-го — Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка;
- якщо проаналізувати історію плебісциту, можна дійти висновку, що до 1993 року включно визначався провідний футболіст, який виступав за українські клуби, чим, зокрема, пояснюється те, що за підсумком сезону-1970 серед лауреатів немає воротаря Віктора Банникова, котрий тоді грав за московське «Торпедо», а в реєстрі 1992-го у топ-десятку ввійшов литовець Вальдемарас Мартінкенас, який захищав кольори київського «Динамо».
Футболіст року серед українських клубів
Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів України. У 1957—1965 роках присуджувалася Комітетом фізкультури та спорту України (нині — Держкомспорт), а в 1966—1991 роках — Київським інститутом фізичної культури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Респондентами виступали капітани різних республіканських команд. Конркурс мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».
За опитуванням Комітету фізкультури та спорту України
1957
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. М. Коман («Динамо»)
- 3. Вік. Фомін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1958
- 1. В. Каневський («Динамо»)
- 2. Ю. Войнов («Динамо»)
- 3. А. Голодець («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1959
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. В. Трояновський («Локомотив»)
- 3. А. Біба («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1960
- 1. Ю. Войнов («Динамо»)
- 2. В. Лобановський («Динамо»)
- 3. В. Каневський («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1961
- 1. В. Каневський («Динамо»)
- 2. В. Лобановський («Динамо»)
- 3. О. Макаров («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1962
- 1. В. Лобановський («Динамо»)
- 2. А. Біба («Динамо»)
- 3. Ю. Войнов («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1963
- 1. В. Лобановський («Динамо»)
- 2. В. Серебряников («Динамо»)
- 3. О. Базилевич («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1964
- 1. В. Каневський («Динамо»)
- 2. В. Банников («Динамо»)
- 3. Й. Сабо («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1965
- 1. В. Серебряников («Динамо»)
- 2. В. Хмельницький («Динамо»)
- 3. В. Банников («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
За опитуванням Київського інституту фізкультури
1966
- 1. А. Біба («Динамо»)
- 2. А. Бишовець («Динамо»)
- 3. Ф. Медвідь («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1967
- 1. А. Бишовець («Динамо»)
- 2. В. Серебряников («Динамо»)
- 3. В. Турянчик («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1968
- 1. В. Турянчик («Динамо»)
- 2. В. Хмельницький («Динамо»)
- 3. В. Мунтян («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1969
- 1. І. Кульчицький («Карпати»)
- 2. В. Серебряников («Динамо»)
- 3. В. Мунтян («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1970
- 1. Й. Сабо («Зоря»)
- 2. В. Мунтян («Динамо»)
- 3. Я. Габовда («Карпати»)
Інші претенденти |
---|
|
1971
- 1. В. Колотов («Динамо»)
- 2. Є. Рудаков («Динамо»)
- 3. В. Соснихін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1972
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Колотов («Динамо»)
- 3. Є. Рудаков («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1973
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Мунтян («Динамо»)
- 3. А. Шепель («Чорноморець»)
Інші претенденти |
---|
|
1974
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Онищенко («Динамо»)
- 3. В. Веремеєв («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1975
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Веремеєв («Динамо»)
- 3. В. Колотов («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1976
- 1. Л. Броварський («Карпати»)
- 2. О. Блохін («Динамо»)
- 3. В. Данилюк («Карпати»)
Інші претенденти |
---|
|
1977
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Юрковський («Динамо»)
- 3. Ю. Дегтерьов («Шахтар»)
Інші претенденти |
---|
|
1978
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Безсонов («Динамо»)
- 3. Ю. Роменський («Чорноморець»)
Інші претенденти |
---|
|
1979
- 1. В. Старухін («Шахтар»)
- 2. С. Юрчишин («Карпати»)
- 3. О. Блохін («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1980
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. В. Безсонов («Динамо»)
- 3. Л. Буряк («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1981
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. Л. Буряк («Динамо»)
- 3. А. Дем'яненко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1982
- 1. Л. Буряк («Динамо»)
- 2. М. Соколовський («Шахтар»)
- 3. А. Дем'яненко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1983
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. М. Соколовський («Шахтар»)
- 3. О. Таран («Дніпро»)
Інші претенденти |
---|
|
1984
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. Г. Литовченко («Дніпро»)
- 3. О. Протасов («Дніпро»)
Інші претенденти |
---|
|
1985
- 1. О. Блохін («Динамо»)
- 2. А. Дем'яненко («Динамо»)
- 3. О. Протасов («Дніпро»)
Інші претенденти |
---|
|
1986
- 1. І. Бєланов («Динамо»)
- 2. О. Заваров («Динамо»)
- 3. П. Яковенко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1987
- 1. О. Протасов («Дніпро»)
- 2. О. Михайличенко («Динамо»)
- 3. О. Заваров («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1988
- 1. О. Михайличенко («Динамо»)
- 2. В. Лютий («Дніпро»)
- 3. І. Вишневський («Дніпро»)
Інші претенденти |
---|
|
1989
- 1. М. Кудрицький («Дніпро»)
- 2. В. Безсонов («Динамо»)
- 3. Г. Литовченко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
1990
- 1. Г. Литовченко («Динамо»)
- 2. О. Протасов («Динамо»)
- 3. М. Кудрицький («Дніпро»)
Інші претенденти |
---|
|
1991
- 1. І. Цимбалар («Чорноморець»)
- 2. А. Цвейба («Динамо»)
- 3. О. Саленко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
За опитуванням Федерації футболу України
Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів вищої ліги України. У 1992—1994 роках присуджувалася Федерацією футболу України. Респондентами щоразу виступали 20 капітанів: команд вищої ліги, національної збірної плюс молодіжної. Цей конркурс також мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».
1992
- 1. В. Мартінкенас («Динамо») — 30 очок (5 перших місць + 5 других + 5 третіх)
- 2. А. Полунін («Дніпро») — 28 (5+6+1)
- 3. С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 19 (3+3+4)
Інші претенденти |
---|
|
1993
- 1. В. Леоненко («Динамо») — 46 (10+6+4)
- 2. О. Лужний («Динамо») — 41 (6+10+3)
- 3. С. Беженар («Дніпро») — 10 (1+1+5)
Інші претенденти |
---|
|
1994
- 1. О. Суслов («Чорноморець») — 30 (4+8+2)
- 2. В. Леоненко («Динамо») — 29 (4+6+5)
- 3. С. Ребров («Динамо») — 17 (3+2+4)
Інші претенденти |
---|
|
За опитуванням газети «Команда»
У референдумі брали участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називав свою трійку лауреатів. За перше місце нараховувалися три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами могли бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.
За опитуванням сайту «Команда1»
У референдумі беруть участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.
2017
- 1. Марлос («Шахтар»)
- 2. А. Ярмоленко («Динамо»)
- 3. Фред («Шахтар»)
Інші претенденти |
---|
|
2018
- 1. Марлос («Шахтар»)
- 2. В. Циганков («Динамо»)
- 3. Тайсон («Шахтар»)
Інші претенденти |
---|
|
2019
- 1. Тайсон («Шахтар»)
- 2. В. Циганков («Динамо»)
- 3. В. Миколенко («Динамо»)
Інші претенденти |
---|
|
2020
- 1. В. Циганков («Динамо»)
- 2. Тайсон («Шахтар»)
- 3. К. Шахаб («Олімпік»)
Інші претенденти |
---|
|
2021[5]
- 1. А. Довбик («Дніпро-1») — 245
- 2. В. Циганков («Динамо») — 178
- 3. М. Шапаренко («Динамо») — 173
Інші претенденти |
---|
|
Цікаві факти
- лауреатами опитування були 42 гравці;
- переможці представляли 7 клубів: 23 лауреати грали за «Динамо», 8 — «Шахтар», 5 — «Дніпро», по 2 — «Карпати», «Чорноморець», по 1 — «Зоря», «Металіст»;
- за кількістю перемог лідерами є Олег Блохін (11) і київське «Динамо» (23).
Багаторазові переможці
Футболіст | Кількість перемог | Роки |
---|---|---|
Олег Блохін | 11 | 1972, 1973, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1983, 1984, 1985 |
Юрій Войнов | 3 | 1957, 1959, 1960 |
Віктор Каневський | 3 | 1958, 1961, 1964 |
Сергій Ребров | 3 | 1996, 1998, 1999 |
Марлос | 3 | 2016, 2017, 2018 |
Найкращий іноземний футболіст (легіонер) України
Щорічна нагорода провідному гравцеві з іноземним громадянством, який виступає у складах клубів елітного дивізіону чемпіонату України.
За опитуванням Професіональної футбольної ліги України
1997
- 1. О. Хацкевич («Динамо»)
- 2. А. Капанадзе («Нива» Т.)
- 3. В. Белькевич («Динамо»)
1998
- 1. К. Каладзе («Динамо»)
- 2. В. Белькевич («Динамо»)
- 3. О. Хацкевич («Динамо»)
За опитуванням газети «Команда»
1999
- 1. В. Белькевич («Динамо»)
- 2. О. Хацкевич («Динамо»)
- 3. О. Симаков («Кривбас»)
2000
- 1. В. Белькевич («Динамо»)
- 2. О. Хацкевич («Динамо»)
- 3. О. Бахарєв («Шахтар»)
За опитуванням газети «Український футбол»
2001
- 1. В. Белькевич («Динамо»)
- 2. Д. Агахова («Шахтар»)
- 3. Т. Гіоане («Динамо»)
2002
- 1. В. Белькевич («Динамо»)
- 2. М. Шацьких («Динамо»)
- 3. Ф. Чернат («Динамо»)
2003
- 1. В. Белькевич («Динамо»)
- 2. Г. Гавранчич («Динамо»)
- 3. З. Вукич («Шахтар»)
2004
- 1. Діого Ринкон («Динамо»)
- 2. Ф. Матузалем («Шахтар»)
- 3. Г. Гавранчич («Динамо»)
2005
- 1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
- 2. Діого Ринкон («Динамо»)
- 3. Брандао («Шахтар»)
2006
- 1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
- 2. М. Шацьких («Динамо»)
- 3. Ч. Марика («Шахтар»)
2007
- 1. І. Бангура («Динамо»)
- 2. Фернандиньо («Шахтар»)
- 3. Д. Срна («Шахтар»)
2008
- 1. Д. Коельо («Металіст»)
- 2. Д. Срна («Шахтар»)
- 3. І. Бангура («Динамо»)
2009
- 1. Д. Срна («Шахтар»)
- 2. Фернандиньо («Шахтар»)
- 3. Жадсон («Шахтар»)
2010
- 1. Д. Срна («Шахтар»)
- 2. Тайсон («Металіст»)
- 3. Вілліан («Шахтар»)
2011
- 1. Тайсон («Металіст»)
- 2. К. Шав'єр («Металіст»)
- 3. Вілліан («Шахтар»)
2012
- 1. Г. Мхитарян («Шахтар»)
- 2. Вілліан («Шахтар»)
- 3. Фернандиньо («Шахтар»)
2013
- 1. Х. Соса («Металіст»)
- 2. Г. Мхитарян («Шахтар»)
- 3. Д. Срна («Шахтар»)
2014
- 1. Л. Адріано («Шахтар»)
- 2. Д. Срна («Шахтар»)
- 3. К. Шав'єр («Металіст»)
2015
- 1. А. Тейшейра («Шахтар»)
- 2. Матеус («Дніпро»)
- 3. А. Драгович («Динамо»)
За опитуванням газети «Молодь України»
2016
- 1. Р. Форстер («Зоря»)
- 2. Марлос («Шахтар»)
- 3. Д. Віда («Динамо»)
2017
- 1. Д. Мбокані («Динамо»)
- 2. Фред («Шахтар»)
- 3. Бернард («Шахтар»)
2018
- 1. Б. Вербич («Динамо»)
- 2. Ісмаїлі («Шахтар»)
- 3. Тайсон («Шахтар»)
2019
- 1. Тайсон («Шахтар»)
- 2. Ісмаїлі («Шахтар»)
- 3. М. Соломон («Шахтар»)
2020
- 1. П. Альюн («Ворскла»)
- 2. К. де Пена («Динамо»)
- 3. К. Шахаб («Олімпік»)
Цікаві факти
- лауреатами опитування були 18 гравців із 5 клубів;
- за кількістю перемог лідерами є Валентин Белькевич (5) і київське «Динамо» (11);
- лауреати представляли 10 країн: 8 — Бразилію, 2 — Білорусь, по одному — Грузію, Гвінею, Хорватію, Вірменію, Аргентину, ДР Конго, Словенію, Францію;
- бразилець Тайсон — єдиний, кому вдавалося перемогти у складі двох клубів, «Металіста» і «Шахтаря».
Кількаразові переможці
Футболіст | Кількість перемог | Роки |
---|---|---|
Валентин Белькевич | 5 | 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 |
Франселіну Матузалем | 2 | 2005, 2006 |
Даріо Срна | 2 | 2009, 2010 |
Тайсон | 2 | 2011, 2019 |
Молодий футболіст року в Україні
Нагорода найкращому вітчизняному гравцеві до 21 року. Присуджується сайтом sport.ua, перед тим — Національним олімпійським комітетом, Федерацією футболу України та Національним університетом фізичного виховання і спорту України.
Лауреати
Рік | Футболіст (команда) | ||
---|---|---|---|
За опитуванням Київського інституту фізкультури | |||
1990 | Сергій Щербаков («Шахтар») | ||
1991 | Ілля Цимбалар («Чорноморець») | ||
За опитуванням Федерації футболу України | |||
1992 | Андрій Полунін («Дніпро») | ||
1993 | Дмитро Михайленко («Дніпро») | ||
1994 | Андрій Шевченко («Динамо») | ||
1995 | Андрій Шевченко («Динамо») | ||
1996 | Яків Кріпак («Металург» З.) | ||
1997 | Андрій Шевченко («Динамо») | ||
1998 | Андрій Воробей («Шахтар») | ||
1999 | Анатолій Тимощук («Шахтар») | ||
За опитуванням Національного олімпійського комітету України | |||
2000 | Анатолій Тимощук («Шахтар») | ||
2001 | Сергій Даниловський («Карпати») | ||
2002 | Олексій Бєлик («Шахтар») | ||
2003 | Олег Гусєв («Арсенал» + «Динамо») | ||
2004 | Олег Гусєв («Динамо») | ||
2005 | Григорій Ярмаш («Ворскла») | ||
2006 | Артем Мілевський («Динамо») | ||
2007 | Олександр Гладкий («Харків» + «Шахтар») | ||
2008 | Артем Кравець («Динамо») | ||
2009 | Андрій Ярмоленко («Динамо») | ||
За опитуванням сайта sport.ua | |||
2010 | Євген Коноплянка («Дніпро») | ||
2011 | Андрій Ярмоленко («Динамо») | ||
2012 | Роман Безус («Ворскла») | ||
2013 | Сергій Болбат («Металург» Д.) | ||
2014 | Руслан Малиновський («Зоря») | ||
2015 | Віктор Коваленко («Шахтар») | ||
2016 | Віктор Коваленко («Шахтар») | ||
2017 | Віктор Циганков («Динамо») | ||
2018 | Віктор Циганков («Динамо») | ||
2019 | Віталій Миколенко («Динамо») | ||
2020 | Віталій Миколенко («Динамо») | ||
Див. також
Примітки
- Коноплянка - найкращий футболіст чемпіонату України за підсумками 2013[недоступне посилання з липня 2019]
- Ярмоленко став футболістом року в Україні за версією футболістів і тренерів
- Футбол: Алекс Тейшейра названий найкращим футболістом України у 2015 році
- Тяжело, но уверенно: Хавбек донецкого «Шахтера» Марлос победил по всем версиям (рос.)
- Артем Довбык — лучший футболист Премьер-лиги в 2021 году! (російською). Команда1. 29 грудня 2021.
Джерела
- Анатолій Скоробагатько. Спортивні опитування: Україна та світ. — К.: [самвидав], 2001. — 82 с.
- Газета «Команда» за 30 грудня 2010 року (рос.), № 246
- Газета «Український футбол» за 18 листопада 2009 року, № 171
- Газета «Український футбол» за 19 листопада 2009 року, № 172
- Газета «Український футбол» за 27 листопада 2009 року, № 177
- Газета «Український футбол» за 21 грудня 2010 року, № 190-191
- Газета «Український футбол» за 11 вересня 2012 року, № 95
- Газета «Молодь України» за 9 серпня 2013 року, № 15-16
- Газета «Копейка» (Біла Церква) за 13 листопада 2013 року, № 46
- Газета «Український футбол» за 13 грудня 2013 року, № 102
- Газета «Молодь України» за 19 червня 2014 року, № 19-20
- Газета «Команда» за 29-31 грудня 2014 року(рос.), № 154
- Газета «Український футбол» за 19 грудня 2014 року, № 97
- Газета «Український футбол» за 22 грудня 2015 року, № 94
- Газета «Молодь України» за 29 січня 2016 року, № 3-4
- Газета «Молодь України» за 19 лютого 2016 року, № 5-6
- Газета «Український футбол» за 29 липня 2016 року, № 53
- Газета «Український футбол» за 22 листопада 2016 року, № 81-82
- Газета «Український футбол» за 20 грудня 2016 року, № 89-90
- Газета «Український футбол» за 24 січня 2017 року, № 3-4
- Газета «Український футбол» за 31 січня 2017 року, № 5-6
- Газета «Копійка» (Біла Церква) за 8 листопада 2017 року, № 44
- Газета «Український футбол» за 14 листопада 2017 року, № 87-88
- На зеленій мураві. Ретроспективний альманах газети «Український футбол» / К.: [самвидав], 2017. — С. 1
Посилання
- Інформація з Довідки Федерації футболу України 1967 року
- Ярмоленко, Бойко, Адріано, Ребров, Вацко — переможці референдуму «Українського футболу»
- І знову найкращий Мілевський!
- Пятов став найкращим футболістом, який виступає в Чемпіонаті України за версією газети «Команда» (рос.)
- Інформація на офіційному сайті Української Прем'єр-Ліги
- Ракитич!!!! Далич!!! Ханданович!! Циганков!
- Референдум Команды1: Марлос — лучший футболист Премьер-лиги 2018 года!
- Марлос, Вербич, Шевченко…
- Зінченко, Пятов, Тайсон…
- Опитування-2020: neverending story
- Виктор Цыганков — лучший футболист Премьер-Лиги в 2020 году!