Волиняк Петро

Після закінчення семирічної і землевпорядної шкіл він навчався на філологічному факультеті Ташкентського університету та в Інституті лінгвістичної освіти в Києві. На початку 30-х рр. 20 століття, позначених піднесенням національно-культурного руху українців, що проживали компактними групами на теренах СРСР, поїхав на Кубань викладати в школі української станиці мову та літературу. У 1933 р., коли розпочалися переслідування активних діячів і прихильників політики українізації, Петра Волиняка було заарештовано в його рідному селі Гульськ і вислано на три роки на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Після звільнення з табору працював на різних роботах, вчителював. Писати почав у 1930-х рр., публікувався в журналах «Життя і революція», «Молодий більшовик», «Червоний шлях».

У 1945 р. Петро Волиняк емігрував до Австрії. Відкрив своє видавництво «Нові дні», в якому виходили однойменний тижневик, щоденна газета «Останні новини», місячник «Литаври». Там же написав і видав історичний нарис «Кубань — земля українська, козача». У 1948 р. переїхав до Канади. Спочатку працював у газеті «Гомін України», невдовзі відновив своє видавництво. У 1950 р. вийшов перший номер журналу «Нові дні», незмінним видавцем, редактором і автором якого Петро Волиняк був до кінця життя.

Чимало уваги Петро Волиняк приділяв забезпеченню українських шкіл у Канаді якісними підручниками, значна кількість яких була надрукована в його власній друкарні. Брав найактивнішу участь в обговоренні шкільних справ, викладав в українських школах, керував курсами українознавства при кафедрі св. Володимира в Торонто.

Петро Волиняк завжди сповідував необхідність культурних, наукових, мистецьких та інших зв'язків із землею батьків, пропонуючи «людське, тепле ставлення до людей з України не тільки з національної солідарності чи гуманності, а й на основі реально тверезої оцінки ситуації і шансів для визвольної боротьби».

Помер і похований у Торонто.

В Новограді-Волинському на честь Петра Волиняка названо вулицю та 3 провулки[1].

• Гололоб В. А чабрец все цветет… // Родная Кубань. — № 3. — 2002. — С. 75.
• Волиняк П. Кубань — земля казацкая… // Родная Кубань. — № 3. — 2002. — С. 76 — 94.
• Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993 — Т. 1. — С. 303.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Романенчук Б. Волиняк Петро // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 250–251.
• Сварог Вадим. Велике серце Петра Волиняка // Волиняк П. Поговоримо відверто. Вибрані статті й оповідання. — Торонто: Нові дні, 1975. — С. IX-XIV.
• Славутич Яр. Кубань — земля українська… // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 158–159.

• О. О. Ковальчук. Волиняк Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 612. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• П. В. Одарченко. Волиняк Петро Кузьмович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Українці у світі^{[недоступне посилання з травня 2019]}

• Роман Коваль. Нариси з історії Кубані. Трагедія станиці Новомалоросійської